“Це не має бути незручно”, Заради зміцнення молоді, квіт. 2024.
Це не має бути незручно
Ганна не була членом Церкви. Наталі була. І вони допомогли одна одній наблизитися до Ісуса Христа.
Ілюстрація Габріеле Краколічі
Історія Ганни
Я зустріла Наталі у перший день навчання у шостому класі. Я помітила, що вона у неділю не розважалася і що вона носила з собою у школі Писання. Одного дня, коли я була з Наталі на карнавалі, я сказала: “Я хочу приєднатися до твоєї Церкви”. Я не знала, що на той момент подумала про мене Наталі, оскільки це сталося несподівано. Але з того часу і надалі вона почала більше ділитися зі мною своїми віруваннями.
Пізніше того року ми поїхали з Наталі на молодіжну конференцію. Одним з останніх заходів на молодіжній конференції були свідчення. Наталі поділилася особливим свідченням, яке викликало у мене бажання дізнатися більше.
Коли я вивчала євангелію, я молилася Небесному Батькові про те, щоб здобути свідчення. Невдовзі я зрозуміла, що те, про що я дізнавалася, було істинним. Того літа я стала членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Пізніше подруга запитала мене про те, що таке хрищення. Я поділилася з нею тим, що мені подобалося в євангелії Ісуса Христа, і щастям, яке я відчула завдяки Спасителю. Моїй подрузі подобався футбол, тому разом з президентством мого класу ми запланували захід із гри у футбол, на який могли її запросити. Ми з Наталі і цією подругою вивчали Книгу Мормона через відеозв’язок.
Спочатку допомога моїй подрузі відчувалася як велика відповідальність — потрібно було казати все правильно, щоб вона зрозуміла, або запрошувати її на підходящі заходи. Але я усвідомила, що потрібно перейматися не стільки наверненням, скільки любов’ю. Якщо у вас хороші наміри і праведні бажання, тоді усе, що ви робите, аби брати участь у роботі Небесного Батька, буде вважатися успішним. Коли ви намагаєтеся любити ваших друзів так, як їх любить Спаситель, ви запрошуєте їх наближатися до Нього.
Історія Наталі
Коли я у шостому класі перейшла до нової школи, ми обідали разом з дівчиною Ганною, і вона представила мене своїм друзям. Але я навіть не думала, що у той же час я допомагала їй познайомитися з принципами євангелії.
Одного дня ми з Ганною потрапили на карнавал. Несподівано вона сказала мені, що хоче приєднатися до Церкви. Сказати, що я була здивована, це нічого не сказати. Моя перша думка була така: “Не впевнена, що вона розуміє, наскільки це велике зобов’язання”.
Я не знала, що робити, але мої батьки сказали: “Вона цікавиться євангелією. Тобі треба запросити її до приходського табору”. Я подумала, що то може бути занадто насиченою подією для Ганни — провести цілий тиждень з нами і зустріти дуже багато нових людей. Але я скористалася їхньою порадою і запросила її до табору і на молодіжну конференцію.
Під час зборів свідчень на молодіжній конференції у мене було відчуття, що Ганні потрібно було почути моє свідчення, хоча страх публічних виступів є одним з моїх найбільших. Ганна знала, що я боялася, і вона захоплювалася тим, що я була готова ділитися цим, оскільки вірила в євангелію.
Я часто подумки ускладнюю все, тому коли я думала про те, щоб запросити кудись Ганну, я думала: “Вона вважатиме, що я тисну на неї, аби вона приєдналася до Церкви”. Але я знала, що цей страх був нераціональним. Люди люблять, коли їх кудись запрошують. Минав час, і мені ставало все легше ділитися своїми почуттями. Я дізналася, що коли ми ділимося євангелією, ми також ділимося любов’ю.
Ми відчуваємо дуже багато радості, коли ділимося тим, що любимо і цінуємо найбільше. Вибір Ганни змінив не лише її життя; він також змінив моє життя і зміцнив моє свідчення. Я побачила, як багато усього зробив Спаситель для Ганни, і це допомогло мені побачити те, що Він робить для мене.
Авторки живуть на Гаваях, США.