Щоб не забув ти
Я закликаю вас, пригадувати, особливо під час кризи, моменти, коли ви відчували Духа, і ваше свідчення було сильним, пам’ятати про духовний фундамент, який ви побудували.
Добрий день, дорогі брати та сестри. Якими благословенними ми були під час цієї конференції. Мій перший рік членства у Кворумі Дванадцятьох Апостолів найбільш за все навчив мене упокорюватися. Це був рік зусиль, зростання та щирої беззупинної молитви до мого Небесного Батька. Я відчував підтримуючі молитви сім’ї, друзів та членів Церкви по всьому світу. Дякую за ваші думки і молитви.
У мене також був привілей зустрічатися з дорогими серцю друзями, як давніми, так і з багатьма тими, з ким познайомився нещодавно. Після зустрічі з дорогим другом, якого я знаю і люблю вже багато років, я відчув, що мені необхідно підготувати сьогоднішній виступ.
Коли ми зустрілися, мій друг сказав мені конфіденційно, що він духовно страждав. За його словами, він відчував, що проходить через “кризу віри” і хотів почути мою пораду. Я був вдячним, що він захотів поділитися зі мною своїми почуттями та турботами.
Він висловив глибоке бажання мати те, що він колись духовно відчував і зараз, на його думку, втрачав. Коли він розповідав, я уважно слухав і щиро молився, щоб знати, що Господь хоче, аби я сказав.
Мій друг, як, можливо, дехто з вас, поставив питання, яке так чітко сформульовано у пісні Початкового товариства: “Батьку, чи справді Ти в височині?”1 Для тих, хто, можливо, ставить подібне питання, я б хотів поділитися з вами порадою, яку я б надав моєму другові, і сподіваюся, що кожен з вас зможе зміцнити свою віру та поновити рішення стати відданим учнем Ісуса Христа.
Я почну з нагадування вам, що ви є синами чи дочками люблячого Небесного Батька і що Його любов залишається незмінною. Я знаю, що важко згадати таке заспокійливе почуття любові, коли знаходишся у самій кульмінації страждань або випробувань, розчарувань чи нездійснених мрій.
Ісус Христос знає про великі страждання та випробування. Він віддав Своє життя за нас. Його останні години були жорстокими для Нього, поза межами нашого розуміння, але Його жертва за кожного з нас була вищим проявом Його чистої любові.
Ніяка помилка, гріх або вибір не змінить Божої любові до нас. Це не означає, що грішна поведінка виправдана, це також не позбавляє нас від зобов’язання каятися, коли ми грішимо. Але не забудьте, Небесний Батько знає і любить кожного з вас, і Він завжди готовий допомагати.
Коли я обмірковував ситуацію мого друга, я думками звернувся до великої мудрості, що знаходиться у Книзі Мормона: “І ось, сини мої, пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”2.
Я свідчу, що “безодня нещастя і нескінченне горе”---це місце, в якому ніхто не хоче бути. А мій друг відчував, що він був на краю безодні.
Коли я давав поради людям, таким як мій друг, я досліджував їхні рішення, прийняті протягом років, які призвели їх до того, щоб забути священний досвід, ослабнути та почати сумніватися. Я закликав їх, як я закликаю зараз вас, пригадувати, особливо під час кризи, моменти, коли ви відчували Духа, і ваше свідчення було сильним, пам’ятати про духовний фундамент, який ви побудували. Я обіцяю, що якщо ви будете робити це, уникаючи того, що не формує і не зміцнює ваше свідчення або висміює вашу віру, у вашу памʼять знову повернуться, завдяки смиренній молитві і посту, ті дорогоцінні моменти, коли ваше свідчення процвітало. Я запевняю вас, що ви знову відчуєте безпеку та теплоту євангелії Ісуса Христа.
Кожен з нас повинен спочатку себе зміцнити духовно, а потім зміцнити оточуючих. Регулярно обмірковуйте Писання, запам’ятовуйте думки та почуття, які ви маєте, коли читаєте їх. Вивчайте також інші джерела істини, але прислухайтеся до застереження з Писань: “Але бути освіченим добре, якщо прислухаєшся до порад Бога”3. Відвідуйте церковні збори, особливо причасні збори, та приймайте причастя й поновлюйте завіти, включаючи обіцяння завжди пам’ятати Спасителя, щоб Його Дух міг завжди бути з вами.
Немає значення, які помилки ми зробили чи наскільки недосконалими себе відчуваємо, ми завжди можемо благословляти та підтримувати інших. Служіння їм, подібне до Христового, зможе допомогти нам глибоко відчувати любов Бога у наших серцях.
Важливо пам’ятати цінну пораду, яка знаходиться у Повторенні Закону: “Дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів”4.
Вибір, який ми робимо, впливає на покоління. Діліться вашим свідченням з вашою сім’єю, заохочуйте їх пам’ятати, що вони відчували, коли розпізнавали Духа в їхньому житті, та записувати ті почуття у щоденники і особисті історії, так щоб їхні власні слова могли нагадати, коли це буде необхідно, яким добрим був Господь до них.
Пам’ятайте, що Нефій та його брати повернулися до Єрусалима, щоб забрати пластини з латуні, де була записана історія їхнього народу, щоб вони не забули їхнє минуле.
Також у Книзі Мормона Геламан назвав своїх синів за ім’ям їхніх “перших батьків”, аби вони не забули великодушності Господа:
“Дивіться, сини мої, я бажаю, щоб ви не забували виконувати заповіді Бога. …Слухайте, я дав вам імена наших перших батьків, які вийшли з землі Єрусалима; і це я зробив для того, щоб ви, памʼятаючи свої імена, памʼятали і їх; а коли ви памʼятатимете їх, ви памʼятатимете їхні діяння; а коли ви памʼятатимете їхні діяння, ви знатимете, як про це сказано, і також написано, що вони були добрими.
Отже, сини мої, я б хотів, щоб ви робили те, що добре, щоб про вас можна було сказати, і також написати саме так, як було сказано і написано про них”5.
Багато хто за цією традицією і зараз називають своїх дітей іменами людей з Писань або вірних предків, щоб заохотити їх таким чином не забувати свою спадщину.
Коли я народився, мене назвали Рональдом А. Разбандом. Моє прізвище вшановує предків по батьковій лінії. Середній ініціал А був даний мені, щоб нагадувати мені про пошану до моїх данських предків Андерсонів по лінії матері.
Мій прапрадідусь Йенс Андерсон був з Данії. Та в 1861 р. Господь привів двох мормонських місіонерів до дому Йенса та Ан Катрін Андерсонів, де місіонери познайомили їх та їхнього 16-річного сина, Ендрю, з відновленою євангелією. Так почалася спадщина віри, якою насолоджуємося я та моя сім’я. Андерсони прочитали Книгу Мормона і невдовзі охристилися. Через рік сім’я Андерсонів дослухалася до заклику пророка перетнути Атлантику та приєднатися до святих у Північній Америці.
На жаль, Йенс помер під час подорожі через океан, але його дружина та син продовжували подорож до долини Солоного озера, прибувши туди 3 вересня 1862 року. Незважаючи на їхні труднощі та страждання, їхня віра і також віра багатьох їхніх нащадків ніколи не похитнулася.
В моєму офісі висить картина,6 яка так чудово відтворює символічне нагадування першої зустрічі моїх предків і тих відданих перших місіонерів. Я повний рішучості не забути мою спадщину, і завдяки своєму імені я завжди буду пам’ятати їхній спадок вірності й жертви.
Ніколи не забувайте, не беріть під сумнів чи не ігноруйте особистий священний духовний досвід. План супротивника---відволікти нас від духовного свідчення, у той час як бажання Господа---навчити і залучити нас до Його роботи.
Дозвольте мені поділитися особистим прикладом цієї істини. Я чітко пам’ятаю час, коли я отримав підказку у відповідь на палку молитву. Відповідь була ясною та потужною. Однак я не відразу діяв за підказкою, і через деякий час я почав обмірковувати, чи дійсно було те, що я відчував. Можливо, деякі з вас теж потрапили у подібну оману ворога.
Через декілька днів я прокинувся, маючи ці чудові вірші з Писань у своїх думках:
“Істинно, істинно Я кажу тобі, якщо ти бажаєш додаткового свідчення, розкинь розумом про ту ніч, коли ти волав до Мене у своєму серці. …
Хіба Я не промовляв мир твоєму розуму стосовно цього? Яке більше свідчення ти можеш мати, ніж від Бога?”7
Це було так, ніби Господь сказав: “Тепер, Рональде, я вже сказав тобі, що треба робити. Зараз роби це!” Яким я був вдячним за це любляче виправлення та спрямування! Підказка негайно втішила мене, і я зміг рухатись далі, знаючи в моєму серці, що отримав відповідь на мою молитву.
Я ділюся цим досвідом, дороги брати та сестри, аби показати, як швидко наш розум може забути і як духовні події спрямовують нас. Я навчився цінувати такі моменти, “щоб не забув я”.
Моєму другові і всім, хто бажає зміцнити свою віру, я обіцяю: якщо ви будете віддано жити за євангелією Ісуса Христа та залишатися вірними її вченням, ваше свідчення буде захищеним і буде зростати. Дотримуйтеся завітів, які ви склали попри дії оточуючих. Будьте старанними батьками, братами й сестрами, дідусями й бабусями, тітоньками та дядьками і друзями, які зміцнюють тих, кого люблять, своїм особистим свідченням і які діляться своїм духовним досвідом. Залишайтеся вірними і стійкими, навіть, якщо шторми сумнівів вторгаються у ваше життя через дії інших. Шукайте те, що буде напучувати та зміцнювати вас духовно. Уникайте фальшивих пропозицій так званих “істин”, які настільки поширені і не забувайте записувати ваші почуття “любові, радості, миру, довготерпіння, добрості, милосердя, віри, лагідності і здержливості”8.
І серед величезних штормів життя не забувайте про вашу божественну спадщину синів і дочок Бога чи вічну долю одного дня повернутися, аби жити з Ним, що перевершить все, що світ може запропонувати. Пам’ятайте турботливі та ніжні слова Алми: “І ось тоді я кажу вам, браття мої, чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?” 9
Всіх, хто відчуває потребу зміцнити свою віру, я благаю вас: Не забувайте! Будь ласка, не забувайте.
Я свідчу, що Джозеф Сміт був пророком Бога. Я знаю, що він бачив і говорив з Богом Батьком та Його Сином, Ісусом Христом, як він написав про це з його власних слів. Який я вдячний, що він не забув записати цей досвід, аби всі ми могли знати про його свідчення.
Я урочисто свідчу про Господа, Ісуса Христа. Він живе, я знаю, що Він живе і стоїть на чолі цієї Церкви. Я знаю це сам, незалежно від будь-якого голосу чи свідчення, і я молюся, щоб ви і я ніколи не забули священні вічні істини---перші і найголовніші, що ми---сини й дочки живих і люблячих Небесних Батьків, які бажають для нас тільки нашого вічного щастя. Про ці істини я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.