Ділитися відновленою євангелією
Те, що ми називаємо “місіонерською роботою членів Церкви”,---це не програма, а виявлення любові та надання допомоги тим, хто нас оточує.
I.
Незадовго до завершення Свого земного служіння наш Спаситель, Ісус Христос, наказав Своїм учням: “Тож ідіть і навчіть всі народи” (Maтвій 28:19) та “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте” (Maрк 16:15). Це наказано робити усім християнам---ділитися євангелією з кожним. Багато хто називає це “великим дорученням”.
Як описав у ранковій сесії старійшина Ніл Л. Андерсен, святі останніх днів безсумнівно є одними з тих, хто найвідданіше виконує цей важливий обов’язок. І ми маємо такими бути, оскільки знаємо, що Бог любить усіх Своїх дітей і що в ці останні дні Він відновив життєво важливе додаткове знання і силу, щоб усіх їх благословити. Спаситель навчав нас любити всіх, як наших братів і сестер, і ми шануємо це вчення, ділячись свідченням про відновлену євангелію та її посланням “серед усіх народів, колін, язиків і людей” (УЗ 112:1). Це невід’ємна складова того, що означає бути святим останніх днів. Ми дивимося на це як на радісний привілей. Що може бути радіснішим, ніж ділитися істинами вічності з дітьми Бога?
Сьогодні у нас є багато можливостей, щоб ділитися євангелією, недоступних попереднім поколінням. У нас є телебачення, інтернет та канали соціальних медіа. У нас є багато цінних послань, щоб ознайомлювати з відновленою євангелією. Церкву дуже поважають у багатьох країнах. У нас є місіонери, кількість яких значно зросла. Та чи максимально ефективно ми використовуємо ці можливості? Я вважаю, що більшість з нас сказали б ні. Ми бажаємо бути ефективнішими у виконанні нашого Богом даного обов’язку проголошувати відновлену євангелію по всьому світу.
Є багато хороших ідей щодо того, як можна ділитися євангелією, які підійдуть для окремих колів чи країн. Та, оскільки ми всесвітня Церква, я хотів би поговорити про ідеї, які стануть у пригоді усюди, починаючи з найновіших підрозділів і закінчуючи найбільш розвинутими, від культур, сприйнятливих зараз до євангелії Ісуса Христа, до культур і країн, де ворожість щодо релігії зростає. Я хочу поговорити про ідеї, з допомогою яких ви можете ділитися нею як з людьми, які віддано вірять в Ісуса Христа, так і з тими, які ніколи не чули Його імені, як з людьми, які задоволені своїм нинішнім життям, так і з тими, хто відчайдушно прагне вдосконалитися.
Що я можу сказати такого, що допоможе вам ділитися євангелією, якими б не були ваші обставини? Нам потрібна допомога кожного члена Церкви, і кожен член Церкви може допомогти, оскільки необхідно виконати багато завдань, коли ми ділимося відновленою євангелією з усіма народами, колінами, язиками і людьми.
Усі ми знаємо, що участь членів Церкви в місіонерській роботі є важливою для досягнення як навернення, так і утримання в Церкві. Президент Томас С. Монсон сказав: “Зараз для членів Церкви і для місіонерів настав час іти разом [і] трудитися … у Господньому винограднику, щоб приводити душі до Нього. Він підготував для нас засоби, аби ми могли ділитися євангелією у безліч способів, і Він допомагатиме нам у нашій роботі, якщо ми будемо діяти з вірою, щоб виконати Його роботу”1.
Ділитися відновленою євангелією---це наш християнський обов’язок і привілей усього життя. Старійшина Квентін Л. Кук нагадує нам: “Місіонерська робота це не лише одна з 88 клавіш на піаніно, на яку ми час від часу натискаємо; це мажорний акорд у захоплюючій мелодії, яку необхідно постійно виконувати протягом усього нашого життя, якщо ми бажаємо залишатися в гармонії з нашою відданістю християнству та євангелії Ісуса Христа”2.
II.
Є три речі, які можуть робити усі члени Церкви, щоб допомогти ділитися євангелією, незалежно від обставин, в яких вони живуть і працюють. Нам усім слід все це робити.
По-перше, всі ми можемо молитися про бажання допомогти у цій важливій частині роботи зі спасіння. Усі зусилля починаються з бажання.
По-друге, ми самі можемо виконувати заповіді. Вірні, слухняні члени Церкви є найпереконливішим свідченням про істинність і цінність відновленої євангелії. Що навіть важливіше---вірні члени Церкви завжди матимуть Дух Спасителя з ними, щоб скеровувати їх у прагненні брати участь у величній роботі---ділитися відновленою євангелією Ісуса Христа.
По-третє, ми можемо молитися про натхнення щодо того, який внесок ми можемо зробити за наших індивідуальних обставин, щоб ділитися євангелією з іншими. Це не те саме, що молитися про місіонерів чи про те, що можуть зробити інші. Нам слід молитися про те, що можемо зробити ми особисто. Коли ми молимося, нам слід пам’ятати, що на молитви про таке натхнення прийде відповідь, якщо вони супроводжуватимуться рішучістю---тим, що в Писаннях названо “справжнім наміром” або “щирими намірами в серці”. Моліться з рішучістю діяти на основі отриманого вами одкровення, обіцяючи Господу, що якщо Він надихне вас поговорити з кимось про євангелію, то ви це зробите.
Нам потрібне скерування від Господа, оскільки у будь-який конкретний час дехто є готовим, а дехто---не готовим отримати більше істин відновленої євангелії. Нам ніколи не слід самостійно судити, хто готовий, а хто---ні. Господь знає серця усіх Своїх дітей, і якщо ми молимося про натхнення, Він допоможе нам знайти людей, які, як Він знає, будуть “підготовлені почути Слово” (Алма 32:6).
Як апостол Господа, я закликаю кожного члена Церкви і кожну сім’ю в Церкві молитися про те, щоб Господь допоміг їм знайти людей, готових отримати послання відновленої євангелії Ісуса Христа. Старійшина М. Рассел Баллард дав таку важливу пораду, з якою я погоджуюся: “Довіряйте Господу. Він---Добрий Пастир. Він знає Своїх овець. … Якщо ми не долучимося до цієї роботи, багато людей, які могли б почути послання про Відновлення, залишаться без нього. … Ці принципи досить прості—молитися, особисто і всією вашою сім’єю, про можливості виконувати місіонерську роботу”3. Якщо ми виявимо нашу віру, ці можливості з’являться без жодного “примусу або маніпулювання. Вони стануть природним наслідком нашої любові до наших братів і сестер”4.
Я знаю, що це істина. Я додаю своє обіцяння, що з вірою в допомогу Господа ми отримаємо скерування, натхнення і знайдемо велику радість у цій вічно важливій роботі любові. Ми зрозуміємо, що успішно ділитися євангелією---це запрошувати людей з любов’ю і щирим наміром допомогти їм, незалежно від того, якою буде їхня відповідь.
III.
Ось що ми ще можемо робити, щоб ефективно ділитися євангелією:
-
Нам слід пам’ятати, “що люди навчаються тоді, коли вони готові навчатися, а не коли ми готові їх навчати”5. Те, що цікаво нам, як от важливі додаткові доктринальні вчення у відновленій Церкві, зазвичай не те, що цікаво іншим. Інші люди, як правило, прагнуть результатів учення, а не самого учення. Коли вони бачать чи відчувають плоди відновленої євангелії Ісуса Христа у нашому житті, вони відчувають Дух і починають цікавитися вченням. Вони також можуть цікавитися, якщо знаходяться в пошуку більшого щастя, близькості до Бога або кращого розуміння мети життя6. Тому нам треба обережно і з молитвою прагнути розпізнати, як саме довідатися про те, що цікавить людину, яка хоче дізнатися більше. Це залежатиме від різних нюансів, наприклад, від нинішніх обставин людини і наших стосунків з нею. Це хороша тема для обговорення на радах, у кворумах та в Товаристві допомоги.
-
Коли ми говоримо з іншими, нам слід пам’ятати, що краще запрошувати дізнатися більше про Ісуса Христа і Його євангелію, ніж запрошувати дізнатися більше про нашу Церкву7. Ми хочемо, щоб люди наверталися до євангелії. Це чудова роль Книги Мормона. Ставлення до нашої Церкви сформується після того, як відбудеться навернення до Ісуса Христа, а не до того. Багато людей, які з підозрою ставляться до церков, у той же час мають любов до Спасителя. Ставте найголовніше на перше місце.
-
Коли ми прагнемо ознайомити людей з відновленою євангелією, нам слід робити це щиро, з любов’ю до людини і з турботою про неї. Це буває тоді, коли ми намагаємося допомогти іншим з проблемами, які ті самі визначили, або коли працюємо з ними під час заходів з громадського служіння, наприклад, полегшуємо страждання людей, піклуємося про бідних і нужденних або покращуємо якість життя інших.
-
Наші зусилля в тому, щоб ділитися євангелією не мають обмежуватися колом наших друзів і знайомих. Під час Олімпіади ми познайомилися з таксистом в Ріо-де-Жанейро, святим останніх днів, який возив примірники Книги Мормона сімома різними мовами і роздавав їх усім, готовим їх прийняти. Він називав себе “місіонером-таксистом”. Він сказав: “Вулиці Ріо-де-Жанейро … це поле моєї місіонерської діяльності”8.
Клейтон М. Крістенсен, який має вражаючий досвід служіння як член Церкви-місіонер, сказав, що “протягом останніх двадцяти років ми не виявили зв’язку між глибиною стосунків з особою і вірогідністю того, що їй стане цікаво дізнатися про євангелію”9.
-
Єпископати приходів можуть планувати проведення особливих причасних зборів і закликати членів Церкви приводити туди зацікавлених людей. Члени приходів будуть менше вагатися, чи приводити своїх знайомих на такі збори, оскільки матимуть більше впевненості в тому, що зміст зборів буде добре сплановано, щоб викликати інтерес і добре представити Церкву.
-
Існує багато інших можливостей, щоб ділитися євангелією. Наприклад, лише цього літа я отримав щасливого листа від нового члена Церкви, яка дізналася про відновлену євангелію, бо колишній однокласник зателефонував їй, щоб поцікавитися її здоров’ям. Вона написала: “Мене надихнуло те, як він представився мені. Після кількох місяців навчання з місіонерами, я охристилася. З того часу моє життя покращилося”10. Всі ми знаємо багато людей, чиє життя покращила б відновлена євангелія. Чи ми допомагаємо їм в цьому?
-
Захоплення наших юних членів Церкви соціальними медіа та їхні знання в цій області дають їм унікальні можливості, щоб звернутися до інших, аби зацікавити їх євангелією. Описуючи явлення Спасителя до нефійців, Мормон написав: “Він навчав і священнослужив дітям … і Він розв’язав їхні язики, щоб вони могли вимовляти” (3 Нефій 26:14). Сьогодні, я гадаю, ми б сказали “розв’язав їхні [пальці], щоб вони могли вимовляти”. Робіть це, молодь!
Ділитися євангелією---це не тягар, а радість. Те, що ми називаємо “місіонерською роботою членів Церкви”,---це не програма, а виявлення любові та надання допомоги тим, хто нас оточує. Це також можливість висловити наші почуття щодо відновленої євангелії нашого Спасителя. Як навчав старійшина Баллард: “Найбільш важливим доказом нашого навернення і того, яким є наше ставлення до євангелії у нашому власному житті, є готовність ділитися нею з іншими”11.
Я свідчу про Ісуса Христа, Хто є Світлом і Життям Світу (див. 3 Нефій 11:11). Його відновлена євангелія освітлює наш шлях у смертному житті. Його Спокута дає нам запевнення щодо життя після смерті і силу наполегливо просуватися до безсмертя. І Його Спокута дає нам можливість отримати прощення наших гріхів і, згідно зі славетним планом спасіння Бога, стати гідними вічного життя, “найвеличніш[ого] з усіх дарів Бога” (УЗ 14:7). В ім’я Ісуса Христа, амінь.