Надійтесь на Господа

Старійшина М. Рассел Баллард

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Долучайтеся до того, щоб робити все можливе, аби ділитися великим посланням про Відновлення євангелії Ісуса Христа.

Ми з сестрою Баллард нещодавно повернулися з відрядження, під час якого побували в п’ятьох країнах Європи. Там ми мали честь зустрітися з багатьма нашими місіонерами, можливо з деякими вашими синами й дочками. Оскільки Президент Томас С. Монсон оголосив про зменшення віку, з якого наші молоді чоловіки і наші молоді жінки можуть розпочати служити на місії, я мав честь зустрітися з понад 3000 з них. Їхні обличчя випромінюють Христове світло, і вони прагнуть просувати цю роботу—знаходити і навчати, христити та повертати до активності людей, а також зміцнювати і будувати Боже Царство. Однак, зустрічаючись з ними, швидко усвідомлюєш, що вони не можуть виконувати цю роботу самі. Сьогодні я хочу звернутися до всіх членів Церкви, тому що кожен з нас має долучитися до невідкладної справи—ділитися євангелією.

Пророк Джозеф Сміт виголосив твердження, яке дуже часто цитують: “Після всього, що було сказано, найвеличніший і найважливіший обов’язок—це проповідувати євангелію” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 331).

У 1974 році Президент Спенсер В. Кімбол сказав наступне: “Напевно найбільша причина для проведення місіонерської роботи полягає в тому, щоб дати світу шанс почути і прийняти євангелію. У Писаннях міститься багато повелінь навчати євангелії, а також обіцянь, закликів і нагород, пов’язаних з цим. Я навмисно використовую слово повеління, бо воно, здається, є безапеляційним наказом, якого ми, окремо чи всі разом, не зможемо уникнути” (“When the World Will Be Converted”, Ensign, Oct. 1974, 4).

В липні того ж року ми з сестрою Баллард, взявши з собою наших дітей, вирушили очолити Канадську Торонтську місію. Слова Президента Кімбола бриніли у моєму розумі, особливо, коли він сказав: “Мої брати, мені цікаво, чи робимо ми все можливе. Чи вдоволені ми нашим підходом щодо навчання всього світу? Ми проповідуємо вже 144 роки. Чи готові ми йти ширшим кроком? Розширити своє бачення?” (Ensign, Oct. 1974, 5).

Він також попросив нас пришвидшити нашу ходу, працюючи разом над розбудовою Церкви і Божого Царства.

Минулого червня Президент Томас С. Монсон повторив це саме послання для членів Церкви. Президент сказав: “Настав час для членів Церкви і місіонерів об’єднатися … [і] трудитися в Господньому винограднику, щоб приводити душі до Нього. Він приготував засоби, щоб ми могли ділитися євангелією багатьма способами, і Він допомагатиме нам в наших трудах, якщо ми діятимемо з вірою, щоб виконати Його роботу” (“Віра в роботу зі спасіння” [звернення на особливій трансляції, 23 червня 2013 р.]; lds.org/broadcasts).

Було б добре, брати і сестри, задуматися про вчення пророків від часів Джозефа Сміта й до сьогодні. Вони надихали і закликали провідництво і членів Церкви брати активну участь у донесенні послання про Відновлення євангелії всім дітям нашого Небесного Батька по всьому світі.

Суть мого сьогоднішнього послання полягає в тому, що Господь прискорює Свою роботу. В наші дні це може бути зроблено тільки якщо кожен член Церкви з любов’ю піде до людей, щоб поділитися істинами відновленої євангелії Ісуса Христа. Ми повинні співпрацювати разом з нашими 80000 місіонерами, які зараз служать на місії. Інформація щодо цієї великої роботи, особливо завдання для провідників рад колів та приходів, чітко викладена на сайті LDS.org під назвою “Прискорення роботи зі спасіння”.

З нашого дослідження ми знаємо, що найактивніші члени Церкви хочуть, щоб благословення євангелії стали частиною життя інших людей, яких вони люблять, навіть тих, з ким вони ніколи не зустрічалися. Але ми також знаємо, що багато членів Церкви вагаються, чи робити їм місіонерську роботу і чи ділитися євангелією з двох основних причин.

• Перша—це страх. Багато членів Церкви навіть не моляться про те, щоб у них з’явилися нагоди ділитися євангелією, побоюючись, що вони можуть отримати божественні спонукання робити те, що, на їхню думку, вони не здатні зробити.

• Друга причина—це нерозуміння того, що таке місіонерська робота.

Ми знаємо, що коли хтось стає за кафедру, щоб виступити на причасних зборах, і каже: “Сьогодні я говоритиму про місіонерську роботу”, або, може, навіть коли старійшина Баллард стає за кафедру на генеральній конференції і говорить про те саме, деякі з вас, почувши це, можуть подумати: “О ні, не треба знов; ми вже чули це раніше”.

Що ж, ми знаємо, що ніхто не любить почуватися винним. Можливо, ви відчуваєте, що вас можуть попросити зробити щось нереальне у ваших стосунках з друзями або сусідами. За допомогою Господа дозвольте мені допомогти вам або комусь з наших місіонерів повного дня позбутися будь-яких побоювань, які, можливо, є щодо того, як ділитися євангелією з іншими.

Зважтеся зробити те, що Ісус Христос попросив нас робити. Спаситель сказав:

“Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

Тож, як ви, … потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Матвій 7:7–11).

Брати і сестри, страх поступиться вірі і впевненості, коли члени Церкви і місіонери повного дня стануть навколішки в молитві і попросять Господа благословити їх нагодами для виконання місіонерської роботи. Потім ми маємо виявити нашу віру і шукати нагод, щоб ознайомити дітей нашого Небесного Батька з євангелією Ісуса Христа, і безсумнівно такі нагоди з’являться. Такі нагоди ніколи не виникнуть внаслідок примусу або маніпулювання. Вони стануть природним наслідком нашої любові до наших братів і сестер. Просто ставтеся позитивно, і люди, з якими ви спілкуєтеся, відчують вашу любов. Вони ніколи не забудуть це відчуття, навіть якщо для них ще не настав час прийняти євангелію. Це також може змінитися в майбутньому, коли зміняться їхні обставини.

Ми не можемо зазнати невдачі, коли ми робимо все можливе, діючи за дорученням Господа. Хоча результати роботи залежать від застосування людьми свободи вибору, ділитися євангелію—це наш обов’язок.

Довіряйте Господу. Він—Добрий Пастир. Він знає Своїх овець, а Його вівці знають Його голос; і сьогодні голос Доброго Пастиря—це ваш голос і мій голос. І якщо ми не долучимося до цієї роботи, багато людей, які могли б почути послання про Відновлення, залишаться без нього. Простіше кажучи, це питання віри і дії з нашого боку. Ці принципи досить прості—молитися, особисто і всією вашою сім’єю, щоб отримати нагоди виконувати місіонерську роботу. Господь сказав в Ученнях і Завітах, що багато людей утримуються від істини “бо вони не знають, де знайти її” (УЗ 123:12).

Вам не треба бути компанійською людиною або красномовним чи переконливим вчителем. Якщо у вашому серці завжди є любов і надія, Господь пообіцяв, що якщо ви “піднесете свої голоси до цього народу [і] вимовлятимете думки, які [Він] вкладатиме у ваші серця, … ви не осоромитеся перед людьми;

“[І] буде дано вам … у ту саму мить, що вам слід казати” (УЗ 100:5–6).

У посібнику Проповідуйте Мою євангелію міститься нагадування нам усім, що “Місіонерської роботи немає, поки [ми] не знайде[мо] людину, щоб навчати її. Щодня розмовляйте з якомога більшою кількістю людей. Це нормально, якщо вам трошки ніяково говорити з незнайомими, але ви можете молитися про віру і силу бути більш сміливими, коли відкриваєте уста, щоб проголошувати відновлену євангелію” ([2005], с. 169). Ви, місіонери повного дня, якщо ви хочете більше навчати, ви повинні кожного дня говорити з більшою кількістю людей. Саме заради цього Господь завжди посилав місіонерів.

Господь знає нас. Він знає, що у нас є труднощі. Я розумію, що деякі з вас можуть почуватися обтяженими, але я молюся, щоб нікому з вас ніколи не здавалося тягарем йти до людей, щоб у природний, приємний спосіб ділитися євангелією. Скоріше, це привілей! Немає величнішої радості в житті, ніж брати активну участь в Господньому служінні.

Найважливішим є те, щоб ви надихалися від Бога, щоб шукали Його скерування, а потім йшли і робили так, як Дух спонукає вас. Коли члени Церкви розглядають роботу зі спасіння лише як свій особистий обов’язок, вона може страхати. Коли вони розглядають її як запрошення наслідувати Господа, приводячи душі до Нього, щоб їх навчали старійшини і сестри—місіонери повного дня, вона надихає, зміцнює і підбадьорює.

Ми не просимо, щоб кожен робив усе. Ми просто просимо всіх членів Церкви молитися, знаючи, що якщо кожен член Церкви, молодий або похилого віку, піде хоча б до однієї людини в період від цього дня й до Різдва, мільйони людей відчують любов Господа Ісуса Христа. І який це чудовий подарунок для Спасителя.

Шість тижні тому я отримав листа від членів Церкви—родини Маннів, зі штату Флорида—які активно займаються місіонерською роботою. Вони написали:

“Шановний старійшино Балларде, через 30 хвилин після всесвітньої трансляції щодо прискорення роботи зі спасіння, ми провели нашу місіонерську сімейну раду. Ми були в захопленні, коли дізналися, що наші підлітки-онуки вирішили приєднатися до нас. Ми щасливі повідомити, що після зборів нашої ради ми розширили список людей, яких ми можемо навчати нашою родиною, на 200 відсотків.

Наші онуки привели друзів до церкви, ми були раді бути на причасних зборах з деякими нашими малоактивними друзями, а дехто з наших нових знайомих зобов’язався прослухати бесіди з місіонерами. Одна з наших малоактивних сестер не тільки повернулася до Церкви, але й привела з собою інших зацікавлених Церквою людей.

Ніхто з них не відхилив запрошення прослухати місіонерські бесіди. Як чудово зараз бути членом цієї Церкви” (особистий лист, 15 серпня 2013 р.).

Дослухайтеся до спонукань Духа. Благайте Господа у могутній молитві. Робіть усе можливе, щоб ділитися величним посланням про Відновлення євангелії Ісуса Христа.

Я процитую слова ще одного успішного члена Церкви-місіонера, Клейтона Крістенсена: “Щоразу, коли ви берете когось, образно кажучи, за руку і знайомите його або її з Ісусом Христом, ви відчуватимете, як глибоко наш Спаситель любить вас і любить ту людину, яку ви тримаєте за руку” (The Power of Everyday Missionaries: The What and How of Sharing the Gospel [2013], 1).

Хай Бог благословить вас, брати і сестри, знаходженням великої радості, що приходить, коли через вашу віру стаються дива. Як нас навчено у 7-му розділі книги Моронія:

“І Христос сказав: якщо ви матимете віру в Мене, то матимете силу робити все, що я вважаю за доцільне. …

…Бо саме через віру чудеса творяться; і саме через віру ангели являються і священнослужать людям; отже, якщо це припинилося, горе дітям людським, бо це сталося через зневіру, і все марно” (Мороній 7:33, 37).

З мого власного досвіду я можу свідчити вам, що Господь почує ваші молитви, і ви матимете безліч нагод зараз і ще багато років у майбутньому, щоб ознайомити безцінних дітей нашого Небесного Батька з євангелією Ісуса Христа. Президенте Монсон, ми почули вас. Ми всі прагнутимемо знайти ту одну людину. Я молюся, щоб кожен з нас зміг відчути велику радість, що приходить від місіонерського служіння, у священне ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.