Домагайтеся благословень своїх завітів
Лінда Ш. Рівз
Другий радник у генеральному президентстві Товариства допомоги
Якщо ми поновлюємо і вшановуємо свої завіти, наші тягарі полегшаться, і ми зможемо постійно очищуватися і зміцнюватися.
Сестри, як чудово зустрітися з вами знову.
Нещодавно я познайомилася з жінкою, яка збиралася прийняти хрищення. В ту особливу неділю вона прибула до Церкви, пройшовши пішки 3 км шляху, повного бруду. Вона відразу ж відправилася до вбиральні, щоб зняти брудний одяг, вмилася і одягнула чисте недільне вбрання. На зборах Товариства допомоги вона розповіла про своє навернення. Я була зворушена, відчувши її непереборне бажання начисто омитися і очиститися через покаяння і спокутну жертву Спасителя і її готовністю відмовитися від свого “старого життя” для того, щоб укласти священні завіти з нашим Небесним Батьком. Вона розійшлася зі своїм хлопцем, знаходилася в процесі подолання своїх згубних звичок, щоб жити за Словом мудрості, кинула свою роботу в неділю та втратила дружбу рідних і близьких, оголосивши про свої плани христитися. Вона так сильно хотіла позбутися всіх своїх гріхів, щоб начисто омитися і відчути на собі спокутну любов Спасителя. Її прагнення стати фізично і духовно чистою надихнуло мене того ранку.
Ми знаємо, що багато хто з вас, відчувши свідчення Святого Духа, принесли аналогічні жертви і палко бажали покаятися, охриститися і очиститися. Напевно в жодний інший час ми не відчуваємо божественну любов Спасителя так рясно, як коли ми каємося і відчуваємо Його люблячі руки, простягнені, щоб обійняти й запевнити нас в Його любові і прихильності.
Кілька неділь тому, слухаючи причасну молитву, я була зворушена тим, що кожне слово священик вимовляв з великим почуттям. Пізніше я зателефонувала цьому священику, щоб подякувати йому за те, що завдяки йому причастя було глибоким духовним досвідом для мене й громади. Його не було вдома, але відповіла його мати: “О, він буде дуже радий, що ви подзвонили! Це був його перший досвід у проголошенні причасної молитви, і ми разом готувалися, обговорюючи важливість причастя і гідного оновлення наших завітів, що ми уклали зі Спасителем під час хрищення”. Як я люблю цю дорогу матір за те, що вона вчила свого сина про силу завітів хрищення і про те, як він може допомогти членам приходу відчути цю силу.
Ще одна знайома мені мати сиділа одна у Церкві протягом багатьох років зі своїми чотирма маленькими дітьми. Рідко маючи нагоду зосередитися на Спасителеві під час причастя, вона розробила план. Тепер кожної суботи вона намагається проводити час, обмірковуючи події тижня, що минає, і думаючи про свої завіти і про те, за що їй треба покаятися. “Тоді,—каже вона,—не важливо, якого роду досвід я матиму через своїх дітей у неділю, я готова причащатися, поновлювати свої завіти і відчувати очищувальну силу Спокути”.
Дорогі сестри, чому Спаситель надає такого великого значення причастю? Яке значення має в нашому житті це щотижневе поновлення наших завітів хрищення? Чи усвідомлюємо ми здатність Спасителя повністю очищати нас кожного тижня, якщо ми гідно і вдумливо причащаємося? Президент Бойд К. Пекер свідчив: “Таким є обіцяння євангелії Ісуса Христа і Спокути: … щоб в кінці нашого життя, [ми змогли] пройти через завісу вже покаявшимися у своїх гріхах і омитими начисто через кров Христа”1.
Наше президентство відчуває величезну радість, коли наші сестри та їхні сім’ї укладають завіти та дотримуються їх, але ми боліємо серцем за тих з вас, хто відчуває велике лихо у своєму житті через те, що близькі їм люди не дотримуються завітів. Господь наказав пророку Якову, брату Нефія, поговорити зі своїми братами щодо праведних жінок і дітей того часу. Я свідчу, що його слова були збережені спеціально для наших днів. Він говорить до нас, неначе Спаситель Сам промовляє. Яків був “переобтяжений набагато більшим бажанням”, коли він свідчив чоловікам і батькам:
“І також засмучує мене те, що я повинен висловлюватися надто прямолінійно … перед вашими жінками і вашими дітьми, багато почуттів чиїх надзвичайно ніжні і цнотливі і витончені. …
… І ридання їхніх сердець здіймається до Бога. … Багато сердець померло, простромлені глибокими ранами”2.
Тим жінкам і дітям, які дотримуються завітів як в його дні, так і зараз, Яків дає обіцяння:
“Дивіться на Бога з твердістю розуму, і моліться Йому з надзвичайною вірою, і Він заспокоїть вас у ваших стражданнях. …
… Підніміть свої голови і отримайте приємне слово Бога, і бенкетуйте Його любов’ю”3.
Сестри, я свідчу про міць і силу молитви, коли ми висловлюємо наші найглибші болі, бажання Небесному Батькові й про відповіді, отримані, коли ми “бенкетуємо” Писаннями і словами сучасних пророків.
Майже три роки тому руйнівний вогонь спустошив інтер’єр улюбленої скинії історичної значущості в місті Прово, штат Юта. Її втрата була визнана великою трагедією як для спільноти, так і для членів Церкви. Багато хто запитував: “Чому Господь дозволив цьому статися? Напевно Він міг запобігти пожежі або зупинити руйнування”.
Десять місяців потому, під час жовтневої генеральної конференції у 2011 році, всі голосно зітхнули, коли Президент Томас С. Монсон оголосив, що майже зруйнована скинія скоро стане святим храмом—домом Господа! Раптом ми змогли побачити те, про що Господь завжди знав! Він не спричинив пожежу, але Він дозволив вогню знищити інтер’єр скинії. В Його очах скинія була прекрасним храмом—незмінним домом, де укладаються священні, вічні завіти4.
Мої дорогі сестри, Господь допускає, щоб нас випробовували й перевіряли, іноді на межі наших максимальних можливостей. Ми спостерігали, як життя близьких нам людей—а, можливо, й наші—образно кажучи, згорали дотла і дивувалися, чому люблячий і турботливий Небесний Батько дозволяє цьому статися. Але він не залишає нас без допомоги; Він стоїть з розкритими обіймами, палко запрошуючи нас прийти до Нього. Він зводить наші життя в пишні храми, де Його Дух може перебувати вічно.
В Ученнях і Завітах 58:3–4, Господь каже нам:
“Ви не можете побачити своїми природними очима, на теперішній час, план вашого Бога стосовно того, що відбуватиметься віднині, і слави, яка піде слідом за великою знегодою.
Бо за великою знегодою приходять благословення. Отже, приходить день, коли вас буде увінчано великою славою”.
Сестри, я свідчу, що Господь має план для кожного з наших життів. Все, що відбувається не є для Нього шоком або сюрпризом. Він— всезнаючий і вселюблячий. Він завжди готовий допомагати нам, втішати нас і полегшувати наш біль, якщо ми покладатимемося на силу Спокути і шануватимемо наші завіти. Випробування і скорботи, які ми переживаємо, можуть стати саме тим, що скеровуватиме нас прийти до Нього і триматися наших завітів, щоб ми могли повернутися в Його присутність і отримати все те, що має Батько.
У цьому році я потребувала і хотіла відчути любов Господа більш глибоко, отримати особисте одкровення, щоб краще зрозуміти мої храмові завіти і полегшити свої тягарі. Молячись, щоб отримати саме ці благословення, я відчула Дух, який направляв мене піти до храму і більш уважно послухати кожне слово благословення, вимовлене для мене. Я свідчу, що, коли я більш уважно слухала і намагалась проявляти свою віру, Господь був лагідним до мене і допоміг полегшити мої тягарі. Він допоміг мені відчути значний спокій щодо тих молитов, на які ще не має відповідей. Дотримуючись наших завітів і проявляючи свою віру, ми зв’язуємо Господа Його обіцяннями5. Йдіть до храму, дорогі сестри, і домагайтесь своїх благословень!
Я б хотіла торкнутися ще одного способу, який може вселяти в нас упевненість і віру. Іноді ми, як жінки, маємо схильність дуже критично ставитися до себе. В ці часи нам треба шукати Духа і запитувати: “Чи це так Господь хоче, щоб я думала про себе чи це сатана намагається здолати мене?” Пам’ятайте про природу нашого Небесного Батька, любов якого є досконалою і безкінечною6. Він хоче піднести нас, а не пригнітити.
Як члени Церкви, іноді ми можемо відчувати, що нам треба бути частиною “досконалої сім’ї Святих Останніх Днів” для того, щоб Господь прийняв нас. Переймаючись тим, що ми не вписуємося у цю картину, ми часто відчуваємо себе менш гідними або, що нам не місце у царстві. Любі сестри, в кінцевому підсумку єдине, що матиме значення для нашого Небесного Батька—це наскільки добре ми дотримувалися наших завітів і як сильно ми намагалися наслідувати приклад нашого Спасителя Ісуса Христа.
Я свідчу, що Ісус Христос—це наш Спаситель і Викупитель. Завдяки Його спокутній жертві ми можемо очищуватися кожного тижня, коли гідно приймаємо Його причастя. Якщо ми поновлюємо і вшановуємо свої завіти, наші тягарі полегшаться, і ми зможемо постійно очищуватися і зміцнюватися настільки, що в кінці нашого життя ми будемо вважатися гідними отримати піднесення і вічне життя. Я свідчу про все це в ім’я нашого улюбленого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.