Сила витерпіти
Старійшина Річард Дж. Мейнз
З президентства сімдесятників
Наша здатність витерпіти до кінця в праведності буде прямо пропорційною силі нашого свідчення і глибині нашого навернення.
Кожного ранку, коли ми просинаємося, перед нами постає новий день, сповнений життєвих викликів. Ці виклики з’являються у багатьох формах: фізичні виклики, перешкоди фінансового характеру, труднощі у стосунках, емоційні випробування і навіть проблеми з особистою вірою.
Багато випробувань, з якими ми стикаємося у житті, можна пережити й подолати; однак можуть бути й такі, які важко зрозуміти і неможливо подолати і які залишаться з нами, поки ми не підемо з цього життя. В той час, як ми долаємо випробування смертного життя, які ми здатні подолати, і коли ми продовжуємо зносити випробування, котрих ми не можемо позбавитися, важливо пам’ятати, що духовна сила, яку ми розвиваємо, допоможе нам успішно витерпіти всі випробування, з якими ми стикаємося у житті.
Брати і сестри, у нас є люблячий Небесний Батько, Який склав план нашого земного існування, щоб ми могли особисто засвоїти потрібні нам уроки, аби підготуватися до вічного життя в Його присутності.
Епізод у житті пророка Джозефа Сміта ілюструє цей принцип. Пророк і кілька його товаришів протягом багатьох місяців були в’язнями у в’язниці Ліберті, штат Міссурі. Страждаючи у в’язниці, пророк Джозеф благав Господа у смиренній молитві, щоб святих могло бути звільнено від їхніх страждань, які вони переживали в той час. Господь відповів, навчаючи пророка Джозефа і всіх нас, що випробування, з якими ми стикаємося, за умови, якщо ми їх успішно витерпимо, зрештою будуть нам на благо. Ось відповідь Господа на благання Джозефа:
“Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;
І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту”1.
Небесний Батько влаштував нашу подорож життям, щоб вона була випробуванням нашого характеру. Нас піддають впливу як добра, так і зла, й в той же час дають моральну свободу вибору, щоб ми самі вибрали, яким шляхом іти. Як навчав давній пророк Самуїл з Книги Мормона: “Ви свободні; вам дозволено діяти за себе; бо ось, Бог дав вам знання і зробив вас свободними”2.
Небесний Батько також розумів, що через наше смертне життя, ми не завжди робитимемо вірний або праведний вибір. Оскільки ми не є досконалими і робимо помилки, нам потрібна допомога, щоб повернутися в Його присутність. Необхідна допомога надається через навчання, приклад і спокутну жертву Ісуса Христа. Спокутна жертва Спасителя уможливлює наше майбутнє спасіння й піднесення завдяки принципу покаяння. Якщо ми чесно й щиро каємося, Спокута може допомогти нам стати чистими, змінити нашу природу і успішно подолати наші виклики.
Терпіння є важливим принципом в ученні Ісуса Христа. Воно важливе, оскільки якість нашого вічного майбутнього пропорційна нашій здатності витерпіти у праведності.
У 31 розділі 2 Нефія пророк Нефій навчає нас, що коли для нас виконано той самий спасительний обряд хрищення, який було виконано для Ісуса Христа, а потім ми отримали дар Святого Духа, ми маємо “просуватися вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерп[іти] до кінця, [і тоді] ось так каже Батько: [Ми] буде[мо] мати вічне життя”3.
Тому, щоб отримати найвеличніше з усіх благословень нашого Небесного Батька, яке є вічним життям, ми маємо виконати відповідну обрядову роботу, а потім продовжувати дотримуватися пов’язаних з нею завітів. Іншими словами, ми повинні успішно витерпіти.
Наша здатність витерпіти до кінця в праведності буде прямо пропорційною силі нашого свідчення і глибині нашого навернення. Коли наші свідчення міцні і ми справді навернені до євангелії Ісуса Христа, наші рішення будуть натхненні Святим Духом, вони будуть зосереджені на Христі і підтримуватимуть наше бажання витерпіти в праведності. Якщо наші свідчення слабкі, а навернення не глибоке, ризик зробити невірний вибір через спокуси хибних традицій світу, є набагато більшим.
Я хочу поділитися досвідом, який ілюструє, які зусилля вимагаються для того, щоб витерпіти фізично, а потім порівняти їх із зусиллями, які потрібні, щоб витерпіти духовно. Повернувшись з місії, я мав нагоду грати в баскетбол під керівництвом шанованого тренера і письменника в каліфорнійському коледжі. Цей тренер дуже серйозно ставився до того, щоб його гравці були у формі до початку сезону баскетбольних ігор. Однією з його вимог до нашого тренування перед тим, як хтось з нас міг торкнутися баскетбольного м’яча на тренувальному майданчику, був крос пересіченою місцевістю серед пагорків біля школи за певний і дуже стислий час. Я пам’ятаю свою першу спробу у кросі пересіченою місцевістю невдовзі після повернення з місії: я думав, що помру.
У мене пішло багато тижнів напружених тренувань, щоб зрештою побити час, який тренер встановив нам за ціль. То було чудове відчуття не тільки мати змогу пробігти встановлений маршрут, але й зробити це швидше за встановлений фінішний час.
Щоб мати успіх у баскетболі, вам потрібно бути в хорошій формі. Щоб бути в хорошій фізичній формі, потрібно сплатити певну ціну, і цією ціною є присвячення, наполегливість і самодисципліна. Духовна витривалість також має свою ціну. Ця ціна є тією самою: присвячення, наполегливість і самодисципліна.
Свідчення, як і ваше тіло, має бути у формі, якщо ви волієте витерпіти. Отже, як ми зберігаємо своє свідчення у формі? Ми не можемо привести наші тіла в хорошу форму для гри в баскетбол, лише дивлячись баскетбол по телевізору. Так само, ми не зможемо зберігати наші свідчення у формі, лише дивлячись генеральну конференцію по телевізору. Ми маємо вивчати й засвоювати фундаментальні принципи євангелії Ісуса Христа, а потім ми повинні докладати всіх зусиль, щоб жити за ними. Саме так ми стаємо учнями Ісуса Христа, і саме так ми будуємо міцне свідчення.
Коли в житті нас спіткає лихо, і ми бажаємо бути подібними до Ісуса Христа, важливо бути духовно підготовленими. Бути духовно підготовленими означає, що ми розвинули в собі духовну витривалість або силу, тобто ми будемо в хорошій духовній формі. Ми будемо в настільки гарній духовній формі, що завжди робитимемо правильний вибір. Ми станемо непохитними у своєму бажанні й здатності жити за євангелією. Як сказав невідомий автор: “Ви маєте скелею стати, яку не можуть буйні води змити”.
Оскільки ми щодня стикаємося з випробуваннями, важливо працювати над нашою духовною витривалістю щодня. Коли ми розвиваємо духовну витривалість, хибні традиції світу і наші особисті щоденні випробування не надто заважатимуть нам у нашій спроможності витерпіти в праведності.
Великі приклади духовної витривалості виходять з наших особистих сімейних історій. Серед багатьох історій наших предків ми зможемо знайти приклади тих, які демонструють позитивні властивості терпіння.
Історія з моєї власної сімейної історії ілюструє цей принцип. Мій прадід Джозеф Уотсон Мейнз народився у 1856 році в містечку Халл, Йоркшир, Англія. Його сім’я приєдналася до Церкви в Англії, а потім переїхала до Солт-Лейк-Сіті. Він одружився з Емілі Кіп у 1883 році і вони стали батьками восьми дітей. Джозефа було покликано служити на місії повного дня у червні 1910 року, коли йому було 53 роки. За підтримки своєї дружини й восьми дітей він повернувся до своєї рідної Англії, щоб служити на місії.
Наприкінці другого року відданого служіння, він і його напарник їхали на велосипедах, щоб відвідати служіння недільної школи в містечку Глостер, Англія, коли покришка його велосипеда лопнула. Він зліз з велосипеда, щоб оцінити пошкодження. Побачивши, що воно було серйозним і займе певний час на лагодження, він сказав своєму напарнику, щоб той їхав далі й починав недільне служіння, а він невдовзі приєднається до нього. Як тільки він сказав це, то раптом впав на землю. Він миттєво помер через серцевий напад.
Джозеф Уотсон Мейнз вже не побачив своєї дружини й восьми дітей у цьому житті. Їм вдалося переправити його тіло до Солт-Лейк-Сіті і провести поховальну службу в старій будівлі Ватерлоу Ессемблі Хол. Слова, сказані під час цієї поховальної служби старійшиною Ентоні В. Айвінсом, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчають нас важливому уроку про життя, смерть і терпіння: “Ось, що дає нам євангелія—не імунітет проти смерті, а перемогу над нею через надію, яку ми маємо в славетному воскресінні. … Це стосується і [Джозефа Мейнза]. … Як приємно, і яке це задоволення й радість знати, що люди віддають своє життя, залишаючись праведними, перебуваючи у вірі, віддані вірі”4.
Ця сімейна історія надихає мене робити все можливе, аби наслідувати взірець терпіння й духовної витривалості, продемонстровані моїм прадідом. Мене також подібним чином надихає й віра його дружини, Емілі, чиє життя після смерті Джозефа, напевно було дуже важким. Її свідчення було міцним, а її навернення—абсолютним, бо решту свого життя вона залишалася відданою вірі, самотужки піклуючись про своїх вісьмох дітей.
Апостол Павло сказав: “Скиньмо всякий тягар за гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами”5. Боротьба, яку нам слід пережити на цій землі,—це боротьба на витривалість, і вона наповнена перешкодами. Перешкодами в цій боротьбі слугують випробування, з якими ми стикаємося, як тільки просинаємося кожного ранку. Ми знаходимося на землі, щоб боротися, виявляти нашу моральну свободу волі і вибирати між правильним і неправильним. Щоб з честю й успішно завершити боротьбу і повернутися до нашого Небесного Батька, нам потрібно сплатити ціну присвяченням, наполегливістю і самодисципліною. Нам потрібно набути духовної форми. Нам потрібно розвинути духовну витривалість. Нам потрібні міцні свідчення, які приведуть до істинного навернення, і результатом цього буде те, що ми знайдемо в собі внутрішній спокій і силу, потрібні, щоб витерпіти будь-які випробування, які постануть перед нами.
Тож, з якими б випробуваннями ви не стикалися кожного нового дня, пам’ятайте—разом з духовною силою, яку ви розвиваєте з допомогою Господа, в кінці боротьби ви зможете насолоджуватися впевненістю, що про неї говорив апостол Павло:
“Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.
Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг.
Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний”6.
Я складаю вам моє особисте свідчення про реальність існування люблячого Небесного Батька і Його великого й вічного плану щастя, завдяки якому ми прийшли на цю землю в цей час. Нехай Дух Господа надихає всіх нас розвивати в собі силу витерпіти. В ім’я Ісуса Христа, амінь.