Плач Єремії: стережіться рабства

Старійшина Квентін Л. Кук

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Наше завдання—уникати будь-якого рабства, допомагати Господу збирати Його вибраних і жертвувати заради підростаючого покоління.

На початку нашого подружнього життя ми з дружиною, Мері, вирішили, що будемо в міру можливості вибирати заходи, які б ми могли відвідувати разом. Також ми хотіли ощадливо розпоряджатися своїм бюджетом. Мері любить музику і, безсумнівно, непокоїлась, що я міг віддавати перевагу спортивним подіям, тому вона поставила умову, що на одну платну спортивну подію буде припадати два мюзикли, опери або інші культурні заходи.

Спочатку я противився, щоб опера входила в цей список, однак з часом змінив свою точку зору. Особливо мені прийшлися до душі опери Джузеппе Верді¹. Цього тижня виповнюється 200 років з дня його народження.

У молодості Верді зацікавився пророком Єремією, і в 1842 році, коли йому було 28 років, він прославився оперою Набукко, назва якої походить від скороченої італійської форми імені Навуходоносора, Вавилонського царя. Ця опера написана за подіями, відображеними в книгах: Єремія, Плач Єремії та Псалми, що у Старому Завіті. У цій опері показано завоювання Єрусалима і поневолення та рабство юдеїв. Псалом 136 (137) надихнув Верді написати емоційний та зворушливий “Хор юдейських невільників”. Перший вірш цього псалма у наших Писаннях є дуже драматичним: “Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!”

Моя мета—розглянути багато форм рабства і підкорення. Я порівнюватиму деякі обставини наших днів з тими, що існували у дні Єремії перед падінням Єрусалима. Представляючи цей голос попередження, я вдячний, що більшість членів Церкви праведно уникають поведінки, що була такою образливою для Господа в часи Єремії.

Пророцтва і плач Єремії важливі для святих останніх днів. Єремія і Єрусалим в його дні є своєрідним фоном для початкових розділів Книги Мормона. Єремія був сучасником пророка Легія². Господь вражаюче повідомив Єремію про його висвячення наперед: “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!”³

Легій мав інше покликання, іншу місію і завдання від Господа. Він був покликаний не в юності, а в зрілості. Спочатку його голос був голосом попередження, але після того, як він з вірністю проголошував те саме послання, що і Єремія, Господь наказав йому взяти свою сім’ю і вирушити у пустиню⁴. Роблячи так, Легій благословив не лише свою сім’ю, але й усіх людей.

У роки перед зруйнуванням Єрусалима⁵ Господь дав Єремії послання, які неможливо забути. Він сказав:

“Народ Мій змінив свою славу на те, що не помагає. …

… покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати … водозбори поламані, що води не тримають”⁶.

Говорячи про нещастя, що зійдуть на жителів Єрусалима, Господь журився: “Минули жнива [для них], покінчилося літо, а [вони] не спасені”⁷.

За наміром Бога чоловіки і жінки мають бути вільними, щоб вибирати між добром і злом. Коли вибір зла стає домінуючою характеристикою культури чи народу, існують серйозні наслідки як в цьому житті, так і в житті прийдешньому. Люди можуть стати поневоленими, тобто потрапити в рабство не тільки шкідливих речовин, що викликають залежність, але й шкідливих філософій, що викликають залежність й відволікають від праведного життя.

Відвернення від поклоніння істинному й живому Богу і поклоніння таким лжебогам, як багатство й слава, і дотримання аморальної та неправедної поведінки призводять до рабства в усіх його підступних проявах. Це рабство може бути духовним, фізичним та інтелектуальним і часом призводить до знищення. Єремія і Легій також навчали, що ті, хто є праведними, повинні допомагати Господу у встановленні Його Церкви й царства та у збиранні Ізраїля⁸.

Ці послання лунали й підсилювалися впродовж століть в усіх розподілах. Вони є серцем Відновлення євангелії Ісуса Христа в цьому останньому розподілі.

Полон юдеїв і розсіяння колін Ізраїля, у т.ч. й десяти колін, є надзвичайно важливими доктринальними факторами у Відновленні євангелії. Десять загублених колін складали Північне царство Ізраїля і були виведені полоненими в Асирію в 721 р. до Р.Х. Вони пішли до північних країн⁹. У нашому десятому уложенні віри стверджується: “Ми віримо в дійсне збирання Ізраїля і відновлення Десяти колін”¹⁰. Ми також віримо, що частиною завіту, в який Господь увійшов з Авраамом, було те, що не тільки нащадки Авраама будуть благословенні, але й люди усієї землі будуть благословенні. Як зазначив старійшина Рассел М. Нельсон, збирання “не є питанням фізичного місця. Воно є питанням особистого зобов’язання. Люди можуть бути приведені до пізнання Господа [див. 3 Нефій 20:13], і не залишаючи своєї батьківщини”¹¹.

Наше вчення ясне: “Господь розсіяв і покарав дванадцять колін Ізраїля за неправедність і бунт. Однак Господь використав це розсіяння Свого вибраного народу серед народів світу також для того, щоб благословити ці народи”¹².

Ми засвоюємо цінні принципи з того трагічного періоду. Ми повинні робити все для нас можливе, щоб уникати гріха й непокори, які ведуть до рабства¹³. Ми також усвідомлюємо, що праведне життя є передумовою, щоб допомагати Господу в збиранні Його вибраних і в буквальному збиранні Ізраїля.

Рабство, підкореність, залежність і поневолення настають в різних формах. Вони можуть бути у буквальному розумінні фізичним поневоленням, але це також може бути втрата або порушення морального вибору, що може перешкоджати нашому розвитку. Єремія ясно сказав, що неправедність і непокора були основними причинами зруйнування Єрусалима та вавилонського полону¹⁴.

Інші види рабства є такими ж руйнівними для духу людини. Моральним вибором можна зловживати багатьма способами¹⁵. Я назву чотири, які є особливо згубними в сучасній культурі.

По-перше, залежності, які шкодять свободі волі, суперечать моральним переконанням і погіршують здоров’я, приводять в рабство. Наркоманія та алкоголізм, аморальність, порнографія, азартні ігри, фінансове поневолення та інші біди накладають на тих, хто в рабстві, і на суспільство такий величезний тягар, який майже не піддається виміру.

По-друге, деякі види залежності або схильності, які за своєю суттю хоч і не є поганими, усе ж можуть забирати багато нашого безцінного часу, який можна було б використати для досягнення доброчесних цілей. Це може бути надмірне захоплення соціальними медіа, відео і комп’ютерними іграми, спортом, розвагами та багато чим іншим¹⁶.

Те, як ми зберігаємо час для сім’ї, є одним з найважливіших питань, з яким ми стикаємося у більшості культур. У час, коли я був єдиним членом Церкви в нашій юридичній фірмі, одна жінка-юрист розповіла мені, що завжди відчуває себе жонглером, намагаючись жонглювати трьома кульками одночасно, не даючи жодній впасти. Одна кулька—її юридична практика, одна—її шлюб, одна—її діти. У неї майже ніколи не залишалося часу для самої себе. Її непокоїло, що одна з кульок завжди опинялась на землі. Я запропонував зустрітися колективом і обговорити наші пріоритети. І ми визначили: основна причина того, чому ми працюємо,—це підтримання наших сімей. Ми зійшлися на тому, що заробляння більшої кількості грошей не є настільки ж важливим, як наші сім’ї, але ми розуміли, що необхідно й служити своїм клієнтам якнайкраще. Потім обговорення перейшло на те, що ми робимо на роботі з того, що не є необхідним і забирає наш час від сім’ї. Чи справді буває така необхідність залишатися на роботі, коли в цьому немає потреби?¹⁷ Ми вирішили, що нашою метою буде створити в колективі—як для чоловіків, так і для жінок—атмосферу, що сприяє сім’ям. Давайте будемо на передньому краї у справі захисту часу для сім’ї.

По-третє, найпоширеніше поневолення у наші дні, як це було і в усій історії, відбувається через ідеологію чи політичні переконання, що не узгоджуються з євангелією Ісуса Христа. Заміна філософіями людськими євангельської істини може відвести нас від простоти Спасителевого послання. Апостол Павло, прибувши до Афін, спробував був навчати про Воскресіння Ісуса Христа. Про ці його зусилля ми читаємо в Діях: “А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим раніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати”¹⁸. Коли натовп зрозумів, що релігійне послання Павла було простим і не було новим, вони відкинули його.

Так само і в наші дні—євангельські істини часто відкидаються або ж викривлюються, щоб зробити їх більш привабливими інтелектуально або сумісними з існуючими культурними тенденціями та інтелектуальними філософіями. Якщо ми не будемо обережними, то можемо захопитися цими тенденціями і потрапити в інтелектуальне рабство. Тепер багато говориться про те, як слід жити жінкам¹⁹. Вони часто суперечать одна одній. Особливе занепокоєння викликають філософії, які критикують жінок або зменшують повагу до тих з них, які вибрали піти на жертви, необхідні, щоб бути матерями, вчителями, виховательками чи друзями для дітей.

Кілька місяців тому у вихідні дві наші молодші онучки відвідали нас—кожна була в нас по тижню. Я був вдома і відкривав двері. Моя дружина, Мері, була в іншій кімнаті. В обох випадках, після обіймів, вони казали майже те саме. Вони озиралися навколо, а потім казали: “Люблю бути у бабусиному домі. А де ж вона сама?” Їм я цього не казав, але думав: “А хіба ж цей дім і не дідусевий?” Та я розумів їхні почуття, бо й сам мав такі ж, коли хлопчиком разом зі своєю сім’єю приїздив у бабусин дім. Згадалися слова знайомої пісні: “Через річку і ліси до бабусі ми йдемо”.

А тепер дозвольте мені ясно сказати, що я в захваті від освітніх та інших можливостей, які доступні жінкам. Я ціную той факт, що непосильна праця і важка хатня робота, яку необхідно було виконувати жінкам, були зменшені в більшій частині світу завдяки сучасним зручностям і що жінки роблять такий величезний внесок в кожній сфері діяльності. Але якщо ми дозволимо нашій культурі звузити особливі стосунки, які діти мають з матерями й бабусями та іншими, хто виховує їх, то ми пошкодуємо про це.

По-четверте, сили, дія яких призводить до порушення щиро дотримуваних релігійних принципів, можуть призвести до рабства. Одна з найобразливіших форм цього—це коли праведні люди, які відчувають свою підзвітність перед Богом за свою поведінку, змушені залучатися до діяльності, яка ламає їхню совість, наприклад, медичні працівники змушені вибирати: робити аборти всупереч своїм переконанням чи втратити роботу.

Члени Церкви є порівняно невеликою меншиною, навіть якщо врахувати їхніх однодумців. Змінити великою мірою суспільство буде важко, але ми повинні працювати, щоб поліпшити моральну культуру навколо нас. Святі останніх днів у кожній країні повинні бути хорошими громадянами, брати участь у громадських справах, виховувати себе в цих питаннях і голосувати.

Однак перш за все ми маємо завжди наголошувати ось на чому: нам слід жертвувати всім необхідним, щоб захистити свою сім’ю і підростаюче покоління²⁰. Переважна більшість їх ще не перебуває в рабстві тяжкої залежності чи фальшивих ідеологій. Ми повинні допомогти їм мати щеплення від світу, який надзвичайно схожий на Єрусалим, де перебували Легій та Єремія. Крім того, нам потрібно підготувати їх до укладання й дотримання священних завітів і готовності бути головними емісарами, допомагаючи Господу встановлювати Його Церкву і збирати розсіяний Ізраїль та тих, кого Господь вибрав звідусіль²¹. В Ученні і Завітах красиво сказано: “Праведних буде зібрано з усіх народів, і вони йтимуть у Сіон, співаючи, з піснями вічної радості”²².

Наше завдання—уникати будь-якого рабства, допомагати Господу збирати Його вибраних і жертвувати заради підростаючого покоління. Нам завжди слід пам’ятати, що не ми спасаємо самі себе. Ми звільнені завдяки любові, милості та спокутній жертві Спасителя. Коли сім’я Легія втікала, їх вело Господнє світло. Якщо ми вірні Його світлу, виконуємо Його заповіді і покладаємося на Його заслуги, то уникнемо духовного, фізичного та інтелектуального рабства, так само як і тужних скарг через блукання нашими пустинями, бо Він має силу спасати.

Давайте уникнемо відчаю і горя тих, хто потрапив у полон і не може більше співати пісні Сіону. В ім’я Ісуса Христа, амінь.