Ключ до духовного захисту
Президент Бойд К. Пекер
Президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів
В серці кожного, хто звертається до Писань і відмикає обіцяння захисту й викуплення, які викладаються в них, може запанувати мир.
Не так давно я запечатував у храмі молоде подружжя. Це подружжя залишалося гідним, щоб прийти до храму того чудового дня, коли син і дочка залишають домівки своєї юності, щоб стати чоловіком і дружиною. Під час цієї священної події вони були чисті й непорочні. З часом вони почнуть виховувати власних дітей відповідно до зразку встановленого нашим Небесним Батьком. Їхнє щастя і щастя майбутніх поколінь залежить від життя за нормами, встановленими Спасителем, і викладеними в Його Писаннях.
Сьогодні батьки хочуть знати, чи існує безпечне місце, щоб виховувати дітей. Таке місце є. Це домівка, де живуть за євангелією. В Церкві ми зосереджуємо увагу на сім’ї і радимо батькам повсюди виховувати своїх дітей у праведності.
Апостол Павло пророкував і застерігав, що “останніми днями настануть тяжкі часи.
Будуть-бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,
нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,
зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,—
вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!”1
Павло також пророкував: “А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши”2.
Ці вірші слугують застереженням, показуючи, чого потрібно уникати. Ми завжди маємо бути пильними й старанними. Ми можемо переглянути кожне з цих пророцтв і поставити біля них галочку, якщо вони вже мають місце і становлять проблему у світі сьогодні:
Тяжкі часи—вони вже настали. Ми живемо у дуже небезпечні часи.
Грошолюбні, зарозумілі, горді—все це вже є серед нас.
Богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні—всього цього вже вдосталь.
Запеклі, осудливі тощо—все це можна позначити галочкою, як поширені речі, які існують скрізь навколо нас.
Мороній також говорив про злочестивість в наші дні, коли застерігав:
“Коли ви побачите, що це відбувається серед вас, … ви прокин[ете]ся до відчуття вашого жахливого становища. …
Отже, мені, Моронієві, заповідано написати це, щоб можна було покінчити зі злом і щоб настав час, коли Сатана не мав би сили над серцями дітей людських, але щоб їх можна було переконати чинити добро постійно, щоб вони могли прийти до джерела всієї праведності і бути спасенними”3.
Павло й Мороній настільки точно описують наші дні, що це не можна ігнорувати. Багатьох людей це може сильно занепокоїти і навіть збентежити. Втім, коли я думаю про майбутнє, мене переповнюють почуття позитивного оптимізму.
Крім переліку випробувань і проблем в одкровенні Павла, він також розповідає нам, що ми можемо робити, аби захиститися:
“А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти;
І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса”4.
В Писаннях знаходяться ключі духовного захисту. В них містяться вчення, закони та знання про обряди, які допоможуть кожній дитині Божій здобути свідчення про Ісуса Христа, як Спасителя і Викупителя.
За багато років підготовки були докладені неймовірні зусилля, щоб забезпечити виносками й перехресними посиланнями Писання кожною мовою. Ми прагнемо зробити їх доступними для всіх, хто бажає навчатися. З них ми навчаємося тому, куди нам іти й що робити. Вони приносять надію й знання.
Багато років тому старійшина С. Ділворт Янг, сімдесятник, виклав мені урок стосовно читання Писань. В колі були напружені стосунки й труднощі між членами Церкви і нам потрібна була порада.
Я спитав президента Янга: “Що мені сказати?”
Він відповів просто: “Скажи їм, щоб читали Писання”.
Я запитав: “Які саме?”
Він відповів: “Насправді це не має значення. Скажи їм, наприклад, відкрити Книгу Мормона і почати читати її. Невдовзі прийде відчуття миру й натхнення і рішення з’явиться саме”.
Нехай вивчення Писань стане частиною вашого повсякденного життя і благословення не затримаються. В Писаннях міститься голос попередження, але також і натхненне живлення.
Якщо спочатку мова Писань здається вам дивною, продовжуйте читати. Невдовзі ви зрозумієте красу й силу, які знаходяться на їхніх сторінках.
Павло сказав: “Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності”5.
Ви самі можете перевірити це обіцяння.
Ми живемо в небезпечні часи; однак ми можемо знайти надію й мир для себе й наших сімей. Ті, кого поглинув смуток, хто в розпачі, бо не можуть врятувати дітей з того місця, куди затяг їх світ, ніколи не повинні здаватися. “Не лякайсь,—тільки віруй!”6 Праведність могутніша за злочестивість.
Діти, яких навчили розуміти Писання в дитинстві, пізнають шлях, яким вони мають іти, і будуть більш схильні залишатися на цьому шляху. Ті, хто зіб’ються зі шляху, матимуть можливість повернутися і з допомогою зможуть знайти дорогу назад.
Сини Мосії боролися проти Церкви якийсь час, але пізніше покаялися і в них відбулася велика зміна. У Книзі Алми ми читаємо: “Ці сини Мосії … зміцніли у пізнанні істини; бо вони були чоловіками з твердим розумінням, і вони вивчали писання старанно, щоб вони могли знати слово Бога”7.
Президенту Джозефу Ф. Сміту було п’ять років, коли його батька, Гайрума було вбито у Картеджській в’язниці. Пізніше Джозеф перетнув рівнини зі своєю матір’ю-вдовою.
В 15 років його було покликано на місію на Гавайї. Він почувався загубленим і самотнім і сказав: “Я був дуже пригнічений. … Моя бідність, брак розуміння та знань настільки обтяжували мене, ще хлопчика, що я ледве насмілювався дивитися [будь-кому] в очі”.
Перебуваючи в такому душевному стані однієї ночі, молодому Джозефу наснився сон, ніби він подорожував і мав щосили поспішати. З собою у нього був маленький клуночок. Зрештою він дістався прекрасної будівлі, яка і була метою його подорожі. Наблизившись до неї, він побачив напис: “Ванна”. Він швидко увійшов і помився. Потім розв’язав свого маленького клунка і знайшов чисте, біле вбрання. “Те,—сказав він,—чого я не бачив уже так давно”. Він вдягнув його і поквапився до дверей будівлі.
“Я постукав,—сказав він,—двері відчинилися і чоловік, який стояв там, виявився пророком Джозефом Смітом. Він подивився на мене трохи докірливо і першими його словами було: “Джозефе, ти спізнився”. Але я набрався сміливості і відповів:
“Так, але я чистий. Я—чистий!”8
Так само може статися і з кожним з нас.
Якщо ви стали на путь віри й активності в Церкві, залишайтеся на ньому і дотримуйтесь своїх завітів. Продовжуйте просуватися вперед, доки не настане час, коли на вас зійдуть Господні благословення і Святий Дух стане рушійною силою у вашому житті.
Якщо зараз ви знаходитеся на шляху, який відводить вас від описаного в Писаннях, дозвольте мені запевнити вас, що ви можете повернутися.
Ісус Христос вказав нам на дуже зрозумілий спосіб покаятися і отримати зцілення у своєму житті. Зцілення від більшості помилок можна здобути, прагнучи прощення в особистій молитві. Однак є й такі духовні хвороби, зокрема ті, що стосуються порушень закону цнотливості, які завжди вимагають допомоги й лікування кваліфікованого духовного лікаря.
Багато років тому в мій офіс увійшли молода жінка і її літній батько. Вона привезла його за кілька сотень кілометрів, щоб вилікувати від провини, яку він відчував. Ще в молодості він припустився серйозної помилки, і в похилому віці спогади про неї повернулися до нього. Він не міг скинути з себе почуття вини. Він не міг повернутися і самотужки усунути проблему своєї молодості, однак він міг почати там, де був, і, скориставшись допомогою, стерти вину, яка переслідувала його всі ті роки.
Я був вдячний за те, що завдяки навчанню принципам з Книги Мормона, здавалося, що з його плечей було знято величезний тягар. Коли він і його дочка поїхали знову багатокілометровим шляхом додому, стара людина залишила позаду почуття вини минулого гріха.
Якщо ви “прокинулися до відчуття вашого жахливого становища”9 і бажаєте відновити собі повне духовне здоров’я, зустріньтеся зі своїм єпископом. Він тримає ключі і може допомогти вам пройти шлях покаяння.
Покаяння, як і прощення, є особистими. Господь вимагає лише відвернутися від свого гріха і “[Він] їхню провину про[стить], і не буд[е] вже згадувати їм гріха”10.
Коли процес покаяння завершиться, ви зрозумієте значення обіцяння Ісаї щодо Спокути: “Прийдіть, і будемо правуватися,—говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,—то стануть мов вовна вони!”11
Саме так, як крейду можна стерти з дошки, завдяки щирому покаянню наслідки нашої провини можуть бути стерті через Спокуту Ісуса Христа. Це обіцяння стосується будь-яких ситуацій.
Євангелія навчає нас бути щасливими, мати віру, а не страх, здобувати надію і долати розпач, виходити з темряви і повертатися до світла вічної євангелії.
Павло та інші попереджали про випробування нашого часу та днів, що ще настануть. Але в серці кожного, хто звертається до Писань і відмикає обіцяння захисту й викуплення, які викладаються в них, може запанувати мир. Ми запрошуємо всіх повернутися до Спасителя Ісуса Христа, до Його вчень, які знаходяться в Старому й Новому Завітах, Книзі Мормона, Ученні і Завітах та в Дорогоцінній Перлині.
Я з впевненістю свідчу, що Писання є ключем до нашого духовного захисту. Я також свідчу про цілющу силу Спокути Ісуса Христа, “щоб через Нього могли бути спасенними всі”12, хто буде спасенний. Церкву Господа було знову встановлено на землі. Я свідчу про істинність євангелії. Я є Його свідком. В ім’я Ісуса Христа, амінь.