Генеральна конференція
Наші моління з серця йдуть
Квітнева генеральна конференція 2024 р.


13:28

Наші моління з серця йдуть

Бог чує кожну молитву, з якою ми звертаємося, і відповідає на кожну з них з огляду на шлях, який Він призначив для нашого вдосконалення.

Брати і сестри, я засвоїв болісний урок з того часу, як востаннє стояв за цією трибуною в жовтні 2022 року. Суть того уроку ось у чому: якщо твій виступ недостатньо високого рівня, тобі буде заборонено взяти участь у кількох наступних конференціях. Як бачите, цього ранку я виступаю одним з перших. Але чого ви не бачите, то це того, що я стою на люку з дуже чутливим засувом. Якщо цей виступ не буде хорошим, я не побачу вас упродовж наступних кількох конференцій.

Відчуваючи натхнення завдяки цьому прекрасному гімну у виконанні цього прекрасного хору, нещодавно я засвоїв кілька уроків, якими, з Господньою допомогою, сьогодні хотів би поділитися з вами. Тому мій виступ буде дуже особистісним.

Найбільш особистісним і болючим з усього нещодавно пережитого була смерть моєї улюбленої дружини Пет. Вона була найвеличнішою жінкою серед тих, кого я знав — досконалою дружиною і матір’ю, вже не кажучи про її особисту чистоту, дар слова і духовність. Одного разу вона виступала з промовою, яка мала назву “Виповнити міру вашого сотворіння”. Вважаю, що вона виповнила міру свого сотворіння настільки успішно, що про це можна лише мріяти. Вона була довершеною дочкою Бога, взірцевою жінкою Христа. Я мав щастя провести з нею 60 років свого життя. Якщо я виявлюся гідним, то завдяки нашому запечатуванню зможу провести з нею вічність.

Інший повчальний досвід я почав набувати через 48 годин після поховання моєї дружини. У той час мене швидко доставили до лікарні у кризовому стані. Після того чотири з шести тижнів перебування у лікарні я провів у відділенні інтенсивної терапії, то приходячи до свідомості, то втрачаючи її.

У дійсності все, що відбувалося зі мною в лікарні в той відтинок часу, стерлося з моєї пам’яті. Що не стерлося з моєї пам’яті, то це подорож поза лікарнею у те місце, яке, як здавалося, було на межі з вічністю. Не можу тут розповісти усього про пережите, але можу сказати, що серед того, що отримав, була настанова повернутися до мого служіння і служити з більшим відчуттям невідкладності, посвячення, більшою зосередженістю на Спасителі й більшою вірою в Його слово.

Було відчуття, що я отримував власну версію одкровення, даного Дванадцятьом майже 200 років тому:

“Ти свідчитимеш про Моє імʼя… і ти розсилатимеш Моє слово до кінців землі…

Ранок за ранком і день за днем нехай лине твій голос попередження; і коли ніч приходить, нехай жителі землі не дрімають через твою промову…

Устань[,]… візьм[и] свій хрест [і] слідуй[] за Мною”1.

Мої дорогі сестри і брати! З того часу я намагаюся ще старанніше нести свій хрест, шукати можливостей здіймати свій голос апостола як словами підтримки, так і застереження вранці, вдень і вночі.

Це веде до третьої істини, яку я засвоїв у ті місяці втрати, хвороби та горя. Її суть — оновлене свідчення про дієвість наполегливих молитов у цій Церкві — ваших молитов — у яких ви просили за мене, та безмежна вдячність за них. Я буду вічно вдячний за молитви тисяч людей, які, подібно до настирливої вдови2, неодноразово зверталися до небес заради мене. Я отримував благословення священства і бачив, як мої колишні однокласники постилися за мене, а також деякі приходи по всій Церкві. І моє імʼя імовірно було в молитовному списку кожного храму Церкви.

У своїй глибокій вдячності за все це я приєднуюся до слів Г. К. Честертона, який одного разу сказав, що “вдячність є найвищою формою думок і що… вдячність — це щастя, помножене на диво”3. Особисто відчуваючи “щастя, помножене на диво”, я дякую всім вам і дякую Небесному Батькові, Який почув ваші молитви і благословив моє життя.

Брати і сестри! Я свідчу, що Бог чує кожну молитву, з якою ми звертаємося, і відповідає на кожну з них з огляду на шлях, який Він призначив для нашого вдосконалення. Я розумію, що приблизно в той самий час, коли так багато людей молилися за моє одужання, приблизно така ж кількість людей, зокрема і я, молилися за одужання моєї дружини. Я свідчу, що ті й ті молитви були почуті і співчутливий Небесний Батько відповів на них, хоча на молитви за Пет відповідь була не такою, якої я бажав. З причин, відомих лише Богові, відповідь на молитви не співпадає з нашими сподіваннями, але вони дійсно почуті й на них дійсно приходить відповідь згідно з Його незмінною любов’ю і за всеосяжним розкладом.

Якщо ми просимо “про те, що годиться”4, не існує обмежень у тому, коли, де або про що ми можемо молитися. Згідно з одкровенням, нам слід молитися “кожного часу”5. І нам, як сказав Амулек, слід молитися за “тих, хто навколо вас”6 з вірою в те, що “дуже могутня ревна молитва праведн[их людей]”7 Нам слід молитися вголос, коли ми на самоті у приватному місці8. Якщо це неможливо, тоді нам слід мовчки молитися у своєму серці9. Ми співаємо, що під час молитви наше єство “овіяв Дух”10; молитви завжди мають бути спрямовані, за словами Самого Спасителя, до Бога, Вічного Батька, у ім’я Його Єдинонародженого Сина11.

Мої дорогі друзі! Наші молитви — це найсолодша мить12, вони “з серця йдуть”13, вони є найпростішою, найчистішою формою поклоніння14. Нам слід молитися на самоті, сім’єю і зібранням, яким би кількісно воно не було15. Нам слід користуватися молитвою як щитом від спокуси16 , і якщо буває так, що нам не хочеться молитися, ми можемо бути певні, що це небажання йде не від Бога, Який прагне спілкуватися зі Своїми дітьми в будь-який час. Насправді все, що утримує нас від молитви, йде безпосередньо від супротивника17. І якщо ми не знаємо, як або про що молитися, нам слід почати й продовжувати, поки Святий Дух не скерує нас до молитви, з якою нам слід звернутися18. Таким підходом слід скористатися тоді, коли ми молимося за наших ворогів і за тих, хто зневажливо нас використовує19.

Зрештою, ми можемо звернутися до прикладу Спасителя, Який дуже часто молився. Але мене завжди дивувало те, що Ісус взагалі відчував потребу молитися. Хіба Він не був досконалим? Про що Йому потрібно було молитися? Я зрозумів, що Він, як і ми, хотів “шукати обличчя [Батька], вірити Його слову й довіряти Його благодаті20. Час від часу Він віддалявся від людей, щоб побути на самоті, перш ніж звернутися з молитвою до небес21. Іноді Він молився з невеликою кількістю людей. А потім Він звертався до небес з молитвою за велику кількість людей, які заполонили схил гори. Іноді після молитви сяяв Його одяг22. Іноді сяяло Його обличчя23. Іноді Він молився стоячи, іноді Він молився на колінах, і щонайменше одного разу Він упав у молитві на обличчя24.

Лука описує, що коли Ісус здійснював викуплення, Йому довелося молитися “ще пильніше”25. Але навіщо досконалій істоті молитися ще пильніше? Ми припускаємо, що всі Його молитви були щирими, однак, здійснюючи спокутну жертву і зносячи біль усіх людей на землі, Він відчував, що Йому необхідно молитися ще пильніше, беручи до уваги вагомість Його жертви. Це змусило Його кровоточити кожною порою.

З огляду на перемогу Христа над смертю і Його нещодавній дар мені — прожити ще кілька тижнів або місяців у цьому житті — я складаю урочисте свідчення про реальність вічного життя і необхідність серйозного ставлення до його планування.

Я свідчу, що коли Христос прийде, Йому необхідно буде побачити, що ми є не просто формальними членами Церкви, інформація про хрищення яких міститься на пожовклих сторінках, а цілком віддані, глибоко віруючі послідовники, які дотримуються завітів. Це дуже важливо для всіх нас, щоб нам не почути фразу, яка викличе в нас пронизливий жаль: “Я ніколи не знав вас”26 або, як Джозеф Сміт переклав цю фразу: “[Ви] ніколи не знали Мене”27.

На щастя, ми не залишені без допомоги у виконанні свого завдання — значної допомоги. Нам необхідно вірити в ангелів і чудеса та обіцяння святого священства. Нам необхідно вірити в дар Святого Духа, вплив хороших сімей і друзів та в силу чистої любові Христа. Нам необхідно вірити в одкровення і пророків, провидців та одкровителів, а також Президенту Нельсону. Нам необхідно вірити, що завдяки молитвам і благанням та особистій праведності ми дійсно можемо прийти на “Гору Сіон… в місто живого Бога, небесне місце, найсвятіше з усіх”28.

Брати і сестри! Якщо ми каємося в гріхах і сміливо наближаємося до “престолу благодаті”29, кладучи перед Ним милостиню сердечних благань, великодушна рука нашого вічного Батька і Його слухняний, досконало чистий Син нададуть нам милість і прощення. Тоді разом з Йовом та вдосконаленими святими ми побачимо, що світ “чудніш[ий]”, аби охопити його нашим розумінням30. В ім’я Ісуса Христа, амінь.