“Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”
Ми можемо бути спокійними і знати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель.
Недавно, під час Днів відкритих дверей для нового дому Господа, у день, присвячений ЗМІ, я провів екскурсію священною будівлею для групи журналістів. Я описував мету храмів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і відповідав на багато їхніх чудових запитань.
Перш ніж увійти до целестіальної кімнати, я пояснив, що саме ця кімната у домі Господа символізує спокій і красу небесної домівки, до якої ми можемо повернутися після цього життя. Я попередив гостей, що у целестіальній кімнаті ми помовчимо, але я буду радий відповісти на будь-які запитання під час наступної зупинки нашої екскурсії.
Коли ми вийшли з целестіальної кімнати і зібралися у наступному місці, я запитав у своїх гостей, чи хочуть вони поділитися спостереженнями. Одна журналістка схвильовано сказала: “За все своє життя я ніколи нічого подібного не відчувала. Я не знала, що у світі існує така тиша; я просто не вірила, що такий спокій можливий”.
Мене вразила і щирість, і відвертість слів цієї жінки. А реакція журналістки привернула увагу до одного важливого аспекту спокою — до зменшення впливу метушні нашого зовнішнього світу і відходу від неї.
Коли пізніше я міркував над коментарем журналістки і думав про часто напружений темп нашого сучасного життя — зайнятість, галас, перешкоди, відволікання і несподівані повороти, які так часто, здається, вимагають нашої уваги, — мені згадався вірш із Писань: “Будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”1.
Я молюся, щоб Святий Дух просвітив кожного з нас у нашому міркуванні про вищий і святіший аспект спокою у нашому житті — про внутрішній духовний спокій душі, який дозволяє нам знати і пам’ятати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель. Це дивовижне благословення доступне усім членам Церкви, які з вірою прагнуть стати “завітни[м] народ[ом] Господа”2.
Будьте спокійними
У 1833 році святі в Міссурі були об’єктом великого переслідування. Зловмисники вигнали їх з домівок в окрузі Джексон, і деякі члени Церкви намагалися освоїтися у найближчих округах. Але переслідування тривали і звучало багато погроз про вбивство. У цих складних обставинах Господь відкрив пророку Джозефу Сміту у Кертленді, Огайо, такі настанови:
“Отже, нехай ваші серця буде втішено щодо Сіону, бо вся плоть у Моїх руках; будьте спокійними та знайте, що Я є Бог”3.
Я вважаю, що настанова Господа “бути спокійними” означає щось набагато більше, ніж мовчання або непорушність. Мабуть Його намір — це щоб ми пам’ятали Його і покладалися на Нього і Його силу “в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де [ми] може[мо] бути”4. Тому заклик “бути спокійними” може бути способом нагадування нам про потребу постійно зосереджуватися на Спасителі як на основному джерелі духовного спокою для душі, що дає нам сили робити щось складне і долати труднощі.
Будуйте на камені
Істинна віра завжди зосереджена на Господі Ісусі Христі — ми віримо в Нього як у Божественного та Єдинонародженого Сина Вічного Батька і зосереджуємо нашу віру на Ньому та на здійсненій Ним спокутній місії.
“Бо Він задовольнив закон повною мірою, і Він предʼявляє права на всіх тих, хто має віру в Нього; і ті, хто має віру в Нього, припадуть до всього доброго; отже, Він захищає справу дітей людських”5.
Ісус Христос є нашим Викупителем6, нашим Посередником7 і нашим Захисником8 перед Вічним Батьком, і каменем, на якому нам слід будувати духовний фундамент нашого життя.
Геламан пояснював: “Памʼятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні побудувати свій фундамент; так, щоб коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас, воно не матиме сили над вами, щоб втягнути вас до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому ви збудувалися, який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”9.
Символ Христа як “каменя”, на якому нам слід будувати фундамент нашого життя, є найбільш повчальним. Будь ласка, зверніть увагу, що Спаситель не є фундаментом. Натомість нас наставляють будувати наш особистий духовний фундамент на Ньому10.
Фундамент є частиною будівлі, яка поєднує її з поверхнею землі. Міцний фундамент захищає від стихійних лих і багатьох інших руйнівних сил. Належним чином побудований фундамент також допомагає розподілити вагу споруди на великій площі, щоб не створювати надмірного навантаження на ґрунт, і надає рівну поверхню для будівництва.
Сильний і надійний зв’язок між поверхнею землі і фундаментом важливий, якщо споруда має довго залишатися міцною і стійкою. Для певних споруд використовуються анкерні штифти і сталеві стрижні, щоб прикріпити фундамент будівлі до “скельної основи”, твердого, міцного каменя під такими поверхневими матеріалами, як ґрунт і гравій.
Подібним чином фундамент нашого життя має бути прикріплений до каменя Христа, якщо ми бажаємо залишатися твердими і непохитними. Священні завіти й обряди відновленої євангелії Спасителя можна порівняти з анкерними штифтами і сталевими стрижнями, які використовуються для поєднання зі скельною основою. Щоразу, коли ми з вірою приймаємо, повторюємо, згадуємо і поновлюємо священні завіти, наші духовні анкери більш міцно і надійно прикріплюються до “каменя” Ісуса Христа.
“Ось чому той, хто вірить в Бога, може з впевненістю надіятися на кращий світ, так, саме на місце праворуч Бога, така надія приходить через віру, стає якорем для душ людей, який зробить їх впевненими і непохитними, завжди багатими на добрі діяння, і веденими до уславлення Бога”11.
Поступово і “по деякім часі”12 все більшою мірою “чеснота прикрашає [наші] думки безупинно”, наша “впевненість у присутності Бога [міцніє все більше і більше]” і “Святий Дух [є нашим] постійним супутником”13. Ми стаємо більш заземленими, вкоріненими, встановленими і закріпленими14. Коли фундамент нашого життя побудовано на Спасителі, ми благословенні здатністю “бути спокійними” — мати духовне запевнення, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель.
Священні часи, святі місця і домівка
Господь дає нам і священні часи, і святі місця, щоб допомогти нам відчувати і пізнавати цей внутрішній спокій наших душ.
Наприклад, Суботній день — це Божий день, священний час, призначений, аби пам’ятати Батька і поклонятися Йому в ім’я Його Сина, брати участь в обрядах священства та укладати і поновлювати священні завіти. Щотижня ми поклоняємося Господу під час нашого домашнього навчання, а також як “співгорожани святим”15 на причасних та інших зборах. У Його святий день наші думки, дії та поведінка — це знаки, які ми даємо Богу, та показник нашої любові до Нього16. Щонеділі, якщо ми бажаємо, ми можемо бути спокійними і знати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель.
Головне у нашому поклонінні в Суботній день — це “ходи[ти] в дім молитви і піднос[ити] [наші] священнодійства в [Господній] святий день”17. “Дом[и] молитви”, в яких ми збираємося у Суботній день, — це доми зборів та інші схвалені приміщення — святі місця, де панує благоговіння, поклоніння та навчання. Кожен будинок зборів та кожне приміщення висвячено владою священства як місце, де може перебувати Дух Господа і де діти Бога можуть прийти до “пізнання свого Викупителя”18. Якщо ми бажаємо, ми можемо “бути спокійними” у наших святих місцях поклоніння і знати з усе більшою впевненістю, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель.
Храм — це ще одне святе місце, спеціально висвячене для поклоніння і служіння Богу і пізнання вічних істин. Ми думаємо, діємо та одягаємося у домі Господа інакше, ніж в інших місцях, в яких можемо часто бувати. У Його святому домі, якщо ми бажаємо, ми можемо бути спокійними і знати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель.
Основні призначення священних часів та святих місць абсолютно однакові — постійно привертати нашу увагу до Небесного Батька та Його плану, до Господа Ісуса Христа та Його Спокути, надихаючої сили Святого Духа та обіцянь, пов’язаних зі священними обрядами і завітами відновленої євангелії Спасителя.
Сьогодні я повторюю принцип, на якому наголошував раніше. Наші домівки мають бути головним поєднанням як священного часу, так і святого місця, де окремі особи і сім’ї можуть “бути спокійними” і знати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель. Звичайно ж, для Суботнього поклоніння і служіння у домі Господа необхідно полишати наші домівки. І лише тоді, коли ми повернемося до наших домівок з духовною перспективою і силою, отриманими у тих святих місцях і у святих обрядах, ми зможемо і надалі зосереджуватися на головних цілях земного життя і долати спокуси, такі поширені у нашому занепалому світі.
Досвід, який ми постійно отримуємо у Суботній день, під час відвідування храму і вдома, має зміцнювати нас силою Святого Духа, постійним і більш міцним завітним зв’язком з Батьком і Сином, і “справжньою яскравістю надії”19 щодо вічних обіцянь Бога.
Коли домівка і Церква стають єдиними у Христі20, ми, попри те, що можемо мати випробування у різних сферах життя, не будемо стривоженими у нашому розумі та серці. Нас можуть збивати з пантелику наші обставини та випробування, але ми не будемо у відчаї. Нас можуть переслідувати, але ми також знатимемо, що ніколи не самі21. Ми можемо отримати духовну силу, аби стати і залишатися сильними, непохитними і відданими.
Обіцяння і свідчення
Я обіцяю, що коли ми будуємо фундамент нашого життя на “камені” Ісуса Христа, ми можемо бути благословенні Святим Духом для отримання особистого та духовного спокою душі, який допоможе нам розуміти і пам’ятати, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Спаситель, і ми можемо бути благословенні здатністю здійснити і подолати важкі речі.
Я з радістю свідчу, що Бог — наш Небесний Батько, ми — Його діти, а Ісус Христос — наш Викупитель і “камінь” нашого спасіння. Про це я свідчу у священне ім’я Господа, Ісуса Христа, амінь.