Надійся на Господа
Наші стосунки з Богом розвиватимуться лише в тій мірі, в якій ми готові довіряти Йому.
У нашій сім’ї ми іноді граємо в гру, яку називаємо “Падіння на довіру”. Можливо, вам теж доводилося в неї грати. Двоє людей стоять на відстані метра одне від одного, одна людина повернута спиною до іншої. За сигналом того, хто стоїть позаду, людина попереду падає назад в розпростерті руки свого друга.
Довіра — це основа всіх стосунків. Щодо будь-яких стосунків можна поставити таке ключове запитання: “Чи можу я довіряти цій людині?” Стосунки формуються лише тоді, коли люди готові довіряти одне одному. Стосунки не утворяться, якщо одна людина повністю довіряє іншій, а інша їй — ні.
Кожен з нас є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою Небесного Батька1. Але, хоча цей духовний родовід і закладає основу наших стосунків з Богом, сам по собі він не гарантує змістовних стосунків з Ним. Стосунки можна побудувати лише тоді, коли ми приймаємо рішення довіритися Йому.
Небесний Батько прагне побудувати близькі, особисті стосунки з кожним зі Своїх духовних дітей2. Ісус висловив це прагнення, коли молився: “Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в Нас і вони”3. Стосунки, яких прагне Бог з кожною духовною дитиною, настільки близькі та особисті, що Він зможе поділитися всім, що має, і всім, ким Він є4. Такі глибокі, тривалі стосунки можуть розвинутися лише тоді, коли вони побудовані на досконалій, цілковитій довірі.
Зі свого боку, Небесний Батько від самого початку працював над тим, щоб показати Свою абсолютну довіру щодо божественного потенціалу кожного з Його дітей. Довіра лежить в основі плану, який Він запропонував для нашого зростання і розвитку ще до нашого приходу на землю. Він навчатиме нас вічним законам, створить землю, надасть нам смертні тіла, дасть нам дар вибирати самостійно і дозволить нам навчатися і зростати, роблячи власний вибір. Він хоче, щоб ми зробили вибір дотримуватися Його законів і повернутися в Його присутність, щоб насолоджуватися вічним життям з Ним і Його Сином.
Знаючи, що ми не завжди будемо робити правильний вибір, Він також підготував для нас спосіб уникнути наслідків неправильного вибору. Він дав нам Спасителя — Свого Сина, Ісуса Христа, — щоб спокутувати наші гріхи і зробити нас знову чистими за умови покаяння5. Він запрошує нас регулярно користуватися дорогоцінним даром покаяння6.
Всі батьки знають, як важко довіряти дитині настільки, щоб дозволити їй приймати рішення самостійно, особливо коли вони розуміють, що дитина, ймовірно, робитиме помилки і страждатиме через це. Але Небесний Батько дозволяє нам робити вибір, який допоможе нам розкрити наш божественний потенціал! Як навчав старійшина Дейл Г. Ренлунд: “Мета нашого Небесного Батька у вихованні полягає не в тому, щоб Його діти робили те, що правильно, а в тому, щоб Його діти вибирали робити те, що правильно, і, зрештою, стали подібними до Нього”7.
Незважаючи на Божу довіру до нас, наші стосунки з Ним зміцнюватимуться лише у випадку нашої довіри до Нього. Проблема полягає в тому, що ми живемо в занепалому світі і всі ми переживали втрату довіри через нечесність, маніпуляції, примусові дії або інші обставини. Після того, як нас зрадили, нам може бути важко довіряти знову. Такий негативний досвід довіри до недосконалих смертних може навіть вплинути на нашу здатність і готовність довіряти досконалому Небесному Батькові.
Кілька років тому двоє моїх друзів, Леонід і Валентина, висловили інтерес у тому, щоб стати членами Церкви. Коли Леонід почав вивчати євангелію, йому було важко молитися. Раніше у своєму житті Леонід зіткнувся з маніпуляціями та надмірним контролем з боку керівництва. Це призвело до розвитку його недовіри до влади. Цей досвід впливав на його здатність відкрити своє серце і висловити особисті почуття Небесному Батькові. Продовжуючи своє навчання, з часом Леонід отримав краще розуміння характеру Бога і відчув Божу любов до себе. Зрештою, молитва стала для нього природним способом висловити вдячність і любов, яку він відчував до Бога. Зростаюча довіра Леоніда до Бога зрештою допомогла йому і Валентині укласти священні завіти, аби зміцнити їхні стосунки з Богом та одне з одним.
Якщо втрачена раніше довіра заважає вам довіряти Богу, будь ласка, наслідуйте приклад Леоніда. Терпеливо продовжуйте дізнаватися більше про Небесного Батька, Його характер, Його якості та Його наміри. Прагніть звертати увагу на випадки, коли ви відчуваєте Його любов і силу у вашому житті, і записуйте це. Наш сучасний пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав, що чим більше ви будете дізнаватися про Бога, тим легше вам буде довіряти Йому8.
Іноді найкращий спосіб навчитися довіряти Богові — це просто довіритися Йому. Подібно до гри “Падіння на довіру”, іноді нам просто потрібно бути готовими впасти навзнак і дозволити Йому впіймати нас. Наше смертне життя — це перевірка. Випробування, які змушують нас виходити за межі власних можливостей, з’являються часто. Коли наших знань і розуміння недостатньо, ми природно шукаємо те, що допоможе нам. У світі, перенасиченому інформацією, не бракує джерел, які пропагують свої рішення для наших випробувань. Однак прості, перевірені часом слова з Приповістей, надають найкращу пораду: “Надійся на Господа всім своїм серцем”9. Ми виявляємо свою довіру до Бога, коли, зіткнувшись з життєвими випробуваннями, спершу звертаємося до Нього.
Після того як я закінчив навчання на юридичному факультеті у штаті Юта, наша сім’я мала прийняти важливе рішення: де працювати і де буде наш дім. Порадившись одне з одним і з Господом, ми відчули скерування переїхати сім’єю до східних Сполучених Штатів, далеко від батьків та братів і сестер. Спочатку все було добре, і ми відчули схвалення щодо нашого рішення. Але потім усе змінилося. В юридичній фірмі відбулося скорочення, і я міг втратити як роботу, так і страхування, саме в той час, коли наша донька Дора, народилася з серйозними проблемами зі здоров’ям і довгостроковими особливими потребами. У вирі цих труднощів я отримав церковне покликання служити, яке вимагало багато часу і самовіддачі.
Я ніколи не стикався з таким випробуванням і був приголомшений. Я почав сумніватися в прийнятому нами рішенні та підтвердженні щодо нього. Ми довірилися Господу, і все мало спрацювати. Я впав навзнак і тепер здавалося, що ніхто не збирається мене підхопити.
Одного дня в моєму розумі й серці виникли слова: “не питай чому, а питай, чого Я хочу, щоб ти навчився”. Тепер я збентежився ще більше. У той момент, коли я відчував розгубленість щодо прийнятого мною раніше рішення, Бог запрошував мене довіряти Йому ще більше. Озираючись назад, я бачу, що то був вирішальний момент у моєму житті — момент, коли я зрозумів, що найкращий спосіб навчитися довіряти Богу — просто довіритися Йому. Протягом наступних тижнів я з подивом спостерігав, як Господь дивовижним способом розкривав Свій план благословити нашу сім’ю.
Хороші вчителі й тренери знають, що розвиток інтелекту та фізичної сили можливий лише за умови напруження розуму та м’язів. Подібним чином Бог запрошує нас зростати, довіряючи Його духовним настановам під час подій, які напружують душу. Тому ми можемо бути певні, що як би ми не довіряли Богу в минулому, попереду на нас чекає наступне випробування довіри. Бог зосереджений на нашому зростанні та розвитку. Він є Взірцевим Учителем, Довершеним Наставником, Який завжди напружує нас, щоб допомогти нам краще реалізувати наш божественний потенціал. Це завжди супроводжуватиметься майбутніми запрошеннями довіритися Йому трохи більше.
Книга Мормона навчає про модель, яку Бог використовує, щоб розвивати нашу довіру, заради побудови міцних стосунків з нами. У посібнику За Мною йдіть ми нещодавно вивчали, як було випробувано довіру Нефія до Бога, коли йому та його братам було наказано повернутися в Єрусалим, щоб здобути пластини з латуні. Після того, як їхні перші спроби не увінчалися успіхом, його брати здалися і були готові повернутися без пластин. Але Нефій вирішив повністю довіритися Господу, і йому вдалося здобути пластини10. Той випадок, ймовірно, зміцнив довіру Нефія до Бога, коли його лук зламався і сім’я опинилася перед загрозою голоду в пустині. І знову Нефій вирішив довіритися Богу, і сім’я була врятована11. Ці випадки, які відбулися один за одним, зміцнили довіру Нефія до Бога перед складним завданням, яке вимагало ще більшої довіри, і незабаром мало постати перед ним — будівництвом корабля12.
Завдяки цим подіям Нефій зміцнював свої стосунки з Богом, послідовно і невпинно довіряючи Йому. Таку саму модель Бог застосовує і до нас. Він особисто запрошує нас зміцнити й поглибити нашу довіру до Нього13. Кожного разу, коли ми приймаємо це запрошення і діємо згідно з ним, наша довіра до Бога зростає. Якщо ми ігноруємо це запрошення або відхиляємо його, наш розвиток зупиняється, доки ми не будемо готові діяти відповідно до нового запрошення.
Добра новина полягає в тому, що незважаючи на те, довіряли ми Богу в минулому чи ні, ми можемо вирішити довіряти Йому сьогодні і кожного дня в майбутньому. Я обіцяю, що кожного разу, коли ми робитимемо це, Бог підхоплюватиме нас, і наші стосунки, засновані на довірі, дедалі зміцнюватимуться аж до того дня, коли ми станемо одним з Ним і Його Сином. Тоді ми зможемо проголосити, подібно до Нефія: “О Господи, я довірився Тобі, і довірятимусь Тобі навіки”14. В ім’я Ісуса Христа, амінь.