Поєднання двох великих заповідей
Наша здатність наслідувати Ісуса Христа залежить від нашої міцності й спроможності жити за першою і другою заповідями, дотримуючись балансу і ставлячись до них однаково віддано.
Вступ
Коли ми з моєю дружиною Лесою, виконуючи доручення, подорожуємо по всьому світу, ми насолоджуємося привілеєм зустрічатися з вами у великих і малих підрозділах. Ваша відданість роботі Господа надихає нас і слугує свідченням про євангелію Ісуса Христа. Повертаючись додому з кожної такої подорожі, ми запитуємо себе, чи вдалося нам дати вам стільки ж, скільки ми отримали.
Коли ми подорожуємо, у нас майже немає часу для екскурсій. Втім, коли це можливо, я приділяю трохи часу на те, чим дуже захоплююсь. Мене цікавлять архітектура і дизайн, а особливо мені подобаються мости. Підвісні мости зачаровують мене. Будь-то Райдужний міст у Токіо, міст “Цзін Ма” у Гонконгу, Тауерський міст у Лондоні або інші, які я бачив, я дивуюсь інженерному генію, втіленому у цих складних спорудах. Завдяки мостам ми дістаємося місць, куди інакше не могли би потрапити. (Перш, ніж продовжити, зазначу, що відтоді, як було підготовлено цей виступ, у Балтіморі сталася трагічна аварія, що призвела до руйнування мосту. Ми сумуємо через те, що загинули люди, і висловлюємо співчуття їхнім рідним).
Величний підвісний міст
Недавно, виконуючи доручення, пов’язане з участю в конференції, я прибув до Каліфорнії, де ще раз проїхався знаменитим мостом “Золота Брама”, який вважається інженерним чудом світу. У цій монументальній споруді органічно поєднуються красивий вигляд, функціональне призначення і відмінні інженерні рішення. Це класичний підвісний міст з вежами по обидва боки, а самі вежі стоять на масивних опорах. Ці колосальні, величні опорні вежі-близнюки, які височіють над океаном, були побудовані в першу чергу. Разом вони витримують навантаження довгих основних несучих тросів і вертикальних тросів, на яких підвішується розташоване нижче дорожнє полотно. Секрет конструкції цього мосту полягає у надзвичайній здатності цих могутніх веж стабілізовувати всю цю споруду.
Округа мосту “Золота Брама”
Про цей інженерний принцип свідчать перші фотографії будівництва цього мосту. Кожен несучий елемент мосту підтримується симетричними вежами, взаємозалежно з’єднаними одна з одною.
Getty Images/Underwood Archives
У завершеному вигляді цей міст з його двома надійно встановленими потужними вежами і опорами, закріпленими на міцному фундаменті, є взірцем могутності й краси.
Сьогодні я хочу запропонувати вам подивитися на цей величний міст — з його збудованими на міцному фундаменті високими вежами-близнюками — крізь призму євангелії.
Наприкінці земного священнослужіння Ісуса Христа, у тиждень, який ми нині називаємо страсним, один з фарисеїв, який був законником1, поставив Спасителю запитання, знаючи, що відповісти на нього було майже неможливо2: “Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?” Цей законник, “випробовуючи Його” і, з явно підступним наміром, шукаючи відповіді, яка була би за буквою закону, отримав щиру, священну, божественну відповідь.
“[Ісус] же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Це найбільша й найперша заповідь”. Тобто, за нашою аналогією з мостом, це перша вежа!
“А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”. Це друга вежа!
“На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”3. Тобто решта частин мосту!
Розгляньмо кожну з цих двох великих заповідей, названих і перелічених у відповіді Ісуса Христа. Коли ми це робитимемо, нехай у вас перед очима буде образ величного підвісного мосту.
Любити Господа
Перша — любити Господа всім серцем своїм, всією душею своєю, і всією своєю думкою.
У цій відповіді Ісус Христос стисло виклав суть закону, що міститься у священних вченнях Старого Завіту. Насамперед слід любити Господа своїм серцем — самим вашим єством. Господь просить, щоб ви любили всією своєю душею4 — посвячуючи всього себе — і, зрештою, любили всією своєю думкою — вашим розумом та інтелектом. Любов до Бога не має обмежень чи кінця. Вона безкінечна і вічна.
Іноді дотримання першої великої заповіді може здаватися мені чимось абстрактним, навіть приголомшливим. На щастя, коли я обмірковую подальші слова Ісуса, ця заповідь стає набагато більш зрозумілою: “Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте”5. Це мені під силу. Я можу любити Небесного Батька та Ісуса Христа, а це, в свою чергу, спонукає молитися, вивчати Писання і поклонятися в храмі. Ми виявляємо любов до Батька і Сина, коли сплачуємо десятину, зберігаємо святість Суботнього дня, живемо чесно і цнотливо та виявляємо послух.
Любов до Господа часто виявляється в тому, щоб кожного дня робити нескладні вчинки, які є кроками на шляху завітів: для молоді — це використовувати соціальні медіа, щоб надихати, а не принижувати; уходити з вечірки чи заходу або не дивитися фільм, якщо там заохочують до порушення норм; з благоговінням ставитися до того, що є святим.
Розгляньмо такий зворушливий приклад. Якось у пісну неділю ми з Венсом6 постукали у двері невеличкого, скромного будинку. Ми та інші диякони у кворумі вже звикли чути слова: “Будь ласка, заходьте”, вигукнені з добротою із відчутним німецьким акцентом, достатньо гучно, щоб було чутно через двері. Сестра Мюллер була однією з кількох вдів-іммігранток у нашому приході. Вона не могла швидко підійти до дверей, оскільки була майже сліпою. Коли ми увійшли в її ледь освітлену оселю, вона привітала нас доброзичливими запитаннями: “Як вас звати? Як ваші справи? Чи любите ви Господа?” Ми відповіли і сказали, що прийшли, щоб прийняти у неї пожертвування від посту. Навіть у нашому юному віці було очевидно, які в неї скрутні обставини, і її сповнена вірою відповідь була глибоко зворушливою: “Сьогодні вранці я поклала на стіл десять центів. Я дуже вдячна за можливість сплатити пожертвування від посту. Чи не могли б ви, будь ласка, помістити їх у конверт і заповнити за мене квитанцію?” Її любов до Господа зміцнювала нашу віру щоразу, коли ми залишали її домівку.
Цар Веніямин обіцяв, що ті, хто дотримується першої великої заповіді, матимуть велику силу. “Я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога… Вони благословенні в усьому… якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах… у стані нескінченного щастя”7.
Виявлення любові до Господа веде до вічного щастя!
Люби свого ближнього
Потім Ісус сказав: “А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”8. Це друга вежа мосту.
Тут Ісус “наводить міст” між нашим поглядом, зверненим вгору, тобто любов’ю до Господа, і нашим поглядом, зверненим навколо, тобто любов’ю до наших ближніх — чоловіків та жінок. Одне взаємно залежить від іншого. Любов до Господа не є повною, якщо ми нехтуємо нашими ближніми. Ця любов до тих, хто навколо, виявляється до всіх Божих дітей, незважаючи на їхню стать, расу, сексуальність, національність, їхній соціальний статус, дохід або вік. Ми шукаємо тих, хто є скривдженими і пригніченими, на кого не звертають уваги, бо “всі є однаковими для Бога”9. Ми “допомагаємо слабким, піднімаємо руки, що опустилися, і зміцнюємо ослаблі коліна”10.
Розгляньмо такий приклад: брат Еванс11 був здивований, коли відчув спонукання, що йому слід зупинити свою машину і постукати у незнайомі двері незнайомої сім’ї. Коли ті двері відчинила овдовіла мати більше 10 дітей, він миттєво помітив, яке у них скрутне становище і як багато потреб. Задовольнити першу з них було просто — роздобути фарбу для їхньої домівки. Потім упродовж багатьох років тривало мирське і духовне служіння цій сім’ї.
Ця вдячна мати потім написала про її посланого небесами друга: “Ви провели все своє життя у служінні найменшим з нас. Мені б так хотілося почути, що Господь скаже вам, висловлюючи Свою вдячність за все добро, яке ви зробили людям, і фінансово, і духовно, про яке знатимете лише ви і Він. Дякую вам за те, що ви благословили нас так багато в чому… за місіонерів, яких ви до нас направили… Я часто думаю, чи це Господь вибрав для цього саме вас, або ж ви були саме тим, хто дослухався[ до Нього]”.
Любити ваших ближніх також означає чинити так, як чинив би Христос, — виявляти доброту і служити. Чи можете ви позбутися почуття образи, прощати ворогів, вітатися з вашими сусідами та служити їм і допомагати літнім людям? Кожен з вас матиме натхнення, коли ви будуватимете вашу вежу любові до ближнього.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Надавати допомогу іншим — сумлінно старатися, турбуючись про інших так само, як, або й більше, ніж про себе, — ось що дає нам радість. Особливо… коли це незручно і коли нам потрібно вийти зі своєї зони комфорту. Жити за цією другою великою заповіддю — це ключ до того, щоб стати справжнім послідовником Ісуса Христа”12.
Взаємозалежність
Ісус також навчав: “На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”13. Це дуже повчально. Існує важлива взаємозалежність між любов’ю до Господа і любов’ю одне до одного. Для того, щоб міст “Золота Брама” міг виконувати призначену йому функцію, обидві вежі зроблені однаково міцними і рівною мірою втримують вагу несучих тросів, дороги і транспорту, який їде мостом. Без цієї інженерної симетрії міст міг би пошкодитись, навіть впасти. Для того, щоб будь-який підвісний міст міг служити за своїм призначенням, його вежі повинні взаємодіяти у повній гармонії. Так само і наша здатність наслідувати Ісуса Христа залежить від нашої міцності й спроможності жити за першою і другою заповідями, дотримуючись балансу й однаково віддано ставлячись до обох.
Втім дедалі більше суперечок у світі наводять на думку, що іноді ми цього не бачимо або не пам’ятаємо. Дехто настільки зосереджені на дотриманні заповідей, що не дуже толерантно ставляться до тих, кого вважають менш праведними. Декому важко любити тих, хто вирішує не дотримуватися завітів у своєму житті або навіть бути подалі від усього, що є релігійним.
З іншого боку є ті, хто наголошує на важливості любити інших, не визнаючи, що усі ми підзвітні перед Богом. Дехто повністю заперечує, що є абсолютна істина або правильне та хибне, і вважає, що єдине, що вимагається від нас, — це з повною толерантністю і прийняттям ставитися до вибору інших людей. Будь-який з цих дисбалансів може стати причиною того, що ваш духовний міст похилиться або навіть впаде.
Президент Даллін Х. Оукс описав це такими словами: “Нам наказано любити всіх, оскільки притча Ісуса про доброго самарянина навчає, що всі є нашими ближніми. Але у своєму ентузіазмі у виконанні цієї другої заповіді, ми не повинні забути першу заповідь — любити Бога всім своїм серцем, душею і думкою”14.
Заключна частина
Тому запитання до кожного з нас таке: як ми будуємо наш власний міст віри та відданості, зводячи високі вежі мосту як з любові до Бога, так і з любові до наших ближніх? Що ж, ми лише починаємо. Наші початкові зусилля можуть виглядати, як план на зворотному боці серветки або початковий проєкт мосту, який ми сподіваємося побудувати. Це можуть бути кілька реалістичних цілей, щоб краще зрозуміти Господню євангелію або пообіцяти менше осуджувати інших. Ніхто не є надто юним чи надто старим, щоб почати це робити.
З часом, завдяки молитовному і вдумливому плануванню, чорнові ідеї стануть чіткішими. Нові вчинки увійдуть у звичку. Перші нариси перетворяться на відшліфовані проєкти. Ми зводимо наш особистий духовний міст, присвячуючи свої серця і думки Небесному Батьку і Його Єдинонародженому Сину, а також нашим братам і сестрам, з якими ми працюємо, граємо і живемо.
У майбутньому, коли ви будете їхати величним підвісним мостом, або навіть коли ви будете бачити його, з його високими вежами, на фотографії, я закликаю вас пригадати дві великі заповіді, описані Ісусом Христом у Новому Завіті. Нехай Господні настанови надихають нас. Нехай наші серця і думки підносяться вгору, щоб любити Господа, і будуть звернені навколо, щоб любити нашого ближнього.
Нехай це зміцнить нашу віру в Ісуса Христа і Його Спокуту. Я свідчу про Нього і про неї в ім’я Ісуса Христа, амінь.