Тобі на благо
Ми можемо понад страждання сягати своїх великих перемог, і тоді прийде день, коли через випробування ми дійдемо значення знайомих слів: «тобі на благо».
Колись я одержав листа без підпису, сповнененого розпачу й болю, від убитої горем матері через свого сина, який вчинив серйозні гріхи, завдавши болю близьким.
Після цього анонімного листа, відчуваючи її розпач, в мене з’явилося велике бажання висловити свою любов до неї та інших, хто опинився в подібній ситуації, заспокоїти й дати надію тим, хто непомітно для інших несе особисті важкі тягарі, відомі лише їм та люблячому Батькові на Небесах.
Знаю, невідома сестро, те, що я скажу, буде просто нагадуванням, але також ще одним свідченням про те, що вам уже відомо.
Коли пророк Джозеф Сміт, переживаючи одну з найважчих хвилин життя в ув’язненні в тюрмі Ліберті, заволав: «О Боже, де ти?» (див. УЗ 121:1), Господь утішив його такими словами: «Знай сину мій, що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо» (див. УЗ 122:7). Як важко й боляче може видатися пошук блага в особистій трагедії й стражданнях. Якими безглуздими можуть здаватися слова «тобі на благо».
Проте розуміння Христового плану викуплення допомагає дивитися на все у перспективі. У доземному бутті наш Небесний Батько запропонував Свій план земного життя, що його Алма назвав «планом щастя» (Алма 42:8). Я впевнений, що всі ми розуміли тоді, що з приходом на землю ми будемо незахищені від усіх випробувань життя, серед яких не таке вже й приємне відчуття болю, страждання, розпач, гріх та смерть. Буде протилежність і випробування. Та, якби то було все, що було б нам відомо щодо плану, сумніваюся, що хтось із нас прийняв би його з радістю, кажучи: «Саме цього я завжди прагнув – болю, страждань, розпачу, гріха й смерті». Натомість все це розглядалося в іншому ракурсі, і стало прийнятним і навіть бажаним, коли Старший Брат виступив уперед і запропонував себе, щоб зійти на землю і все виправити. Посеред болю і страждання Він дасть мир. Посеред розпачу – принесе надію. Посеред гріха – покаяння й прощення. Понад смерть Він принесе воскресіння. Маючи таке роз’яснення та найщирішу пропозицію, кожний з нас вирішив: «Я можу це зробити. Заради цього варто ризикнути». Отже, ми зробили вибір.
Незмірну велич милості Христа і Його Спокути описує Амулек у 34 розділі книги Алми в Книзі Мормона. Амулек пояснює, що має бути «велика й остання жертва» (Алма 34:10). Тоді він уточнює, що це не може бути жертва тварини чи птиці, що вже відоме людині. Це має бути жертва Бога – Ісуса Христа. Бо це повинна бути нескінченна й вічна жертва. Тож була принесена така жертва, і силою віри ми відправилися у подорож, що звемо земним життям. Внаслідок цього наші серця холонуть від неочікуваної втрати дитини або від нападу хвороби чи безпорадності близької людини. Деякі батьки-одинаки щосили намагаються забезпечувати сім’ю та створити заспокійливий вплив євангелії у своїх домівках. Та, мабуть, найглибший біль ми відчуваємо, безпорадно дивлячись на страждання тих, кого любимо і хто поглинутий гріхом.
Серед нас небагато таких, хто не пройшов цим очищувальним вогнем випробувань і розпачу, часом знайомим іншим, але для багатьох прихованим і особистим. Сьогодні ми б не наважились пережити більшу частину страждань і болю. Проте ми зробили це раніше. Ми вирішили так, коли могли бачити весь план. Ми вирішили так, коли ясно бачили наше визволення Спасителем. Адже, будь наша віра й розуміння сьогодні такими ж ясними, як у хвилину нашого вибору вперше, вірю, ми знову би вирішили так само.
Отже, напевно, завдання полягає в тому, щоб у важку годину зберегти таку ж віру, яку мали під час першого вибору. Таку віру, що повертає нерозуміння і навіть злість на усвідомлення сили, благословень і надії, які може дати лише Він, хто є джерелом сили, благословень і надії. Таку віру, що приносить знання й упевнення в тому, що все, крізь що ми проходимо, є частиною євангельського плану, а для праведних те, що здавалося злом поступово перетвориться на добро. Мир і розуміння разом із гідністю й ясністю мети може стати солодкою нагородою. Така віра допоможе нам бачити добре, навіть якщо життєвий шлях, здається, лежить крізь терни, чортополох і скелясті гори.
Коли Ісус та його учні пройшли повз чоловіка, сліпого від народження, учні спитали: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?
Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому» (Іоанн 9:2–3).
Я не думаю, що Небесний Батько спричиняє трагедії й розбиті серця. Але, так само як «діла Божі» були явлені у зціленні сліпого, так і наші особисті випробування можуть бути виявом «діл Божих».
Крізь смуток ми можемо сягнути радості й добра, що часто йдуть поруч і притаманні нашим випробуванням. Ми можемо вишукувати ті незабутні переживання, що часто приховані болем і розпачем. Ми можемо знайти мир, простягаючи руку іншим, застосовуючи власний досвід, щоб втішити когось і дати надію. Адже, ми можемо завжди згадувати з надзвичайною пошаною і вдячністю Того, хто страждав понад усе, щоб перетворити все нам на користь. І чинячи так, ми будемо зміцнені, щоб смиренно нести свої тягарі. І тоді будуть показані «діла Божі».
Говорячи про Христову Спокуту, мені подобається визначення в одному словнику слів «нескінченний» та «вічний», бо переконаний, що цей словник подає саме те значення, яке вклав Бог.
«Нескінченний: той, що не має меж». І визначення вічного: «коли немає ні початку, ні кінця» (The American Heritage Dictionary of the English Language, 4th ed. [2000], «infinite,» «eternal,» 898, 611).
Бачите, невідома сестро? Це означає, що Спокута була зроблена для вас у ваших стражданнях. Вона особиста, бо Він близько знайомий з вашими випробуваннями й печаллю, адже сам вистраждав таке. Це означає, що кожному з нас завжди можна все розпочати спочатку – навіть синові, який вчинив серйозні гріхи. Це означає, що коли ми рухаємося крізь життєві труднощі й випробування, сковані почуттям безнадійності, ми зосереджуємося не на тому, де ми зараз, а на тому, куди йдемо. Ми бачимо не те, що відбувається, а те, що може статися далі.
Звичайно, краще б більшість з нас дізналися про складні уроки життя в безпечній тиші Недільної школи або ж біля каміна, огортаючого теплом, під час домашнього сімейного вечора. Однак, дозвольте зауважити, саме з холодних темних кутків в’язниці Ліберті вийшли деякі з найпрекрасніших, заспокійливих рядків Писань, даних людині, серед яких ці слова: «Все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо». Так само і ми можемо понад страждання сягати своїх великих перемог, і тоді прийде день, коли через випробування ми дійдемо значення знайомих слів: «тобі на благо».
З Писань ми дізнаємося що, коли Спаситель пішов до Гефсиманського саду, щоб сплатити незмірну ціну за наші гріхи і страждання, він стікав кров’ю з кожної пори (див. УЗ 19). Я вірю, невідома сестро, що переживши свій нестерпний біль, він віддав краплю крові і за вас також. Він віддав краплю крові за вашого сина, віддав краплю за мене.
Я вірю в молитву. У віру. Я вірю в покаяння. Вірю в силу Викуплення. Тож так, невідома сестро, я вірю у вас. І так само люблячий Батько на Небесах вірить у вас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.