Бонні Д. Паркін
Генеральний президент Товариства допомоги
«Стільки всього доброго у моєму житті сталося завдяки Товариству допомоги! – говорить Бонні Д. Паркін. – Я вірю у здатність жінок піклуватися одна про одну у такі способи, що надихають їх».
Народжена 4 серпня 1940 року в сім’ї Джейсі Х. та Рут Бутікофер Дензі, сестра Паркін стала третьою з п’ятьох дітей у сім’ї. Вона виросла у Херрімані, штат Юта, розташованому у південно-західній частині долини Солоного озера – місці, заселеному її прапрадідом за настановою Президента Бригама Янга. Батьки її матері були наверненими зі Швеції; вони оселилися неподалік від Айдахо-Фоллз, штат Айдахо.
У 1962 році сестра Паркін отримала ступінь бакалавра у Державному університеті Юти і невдовзі почала навчати третій клас початкової школи в Баунтіфулі, штат Юта. У лютому 1963 року вона зустріла Джеймса Л. Паркіна – студента першого курсу медичного факультету Університету штату Юта. Вони одружилися 1 липня 1963 року у храмі Солт-Лейк-Сіті.
Нині у сім’ї Паркін 4 дітей та 14 онуків, й вони насолоджуються сімейним відпочинком на озері Пауєлл або катанням на лижах у горах. Сестра Паркін також любить займатися садівництвом, грати в теніс й прогулюватися вранці.
«Озираючись на своє життя, я бачу, що мене зміцнювало кожне покликання, – каже вона. – Я була однією з наймолодших матерів у приході, коли мене покликали служити президентом Товариства допомоги, й це було нелегко, але, коли жінки приходу прийняли мене, прийшло солодке заспокоєння. Це покликання благословило моє життя і допомогло мені зростати».
Сестра Паркін служила у головному управлінні Товариства допомоги з 1990 по 1994 роки, потім її було покликано служити другим радником у Генеральному президентстві Товариства молодих жінок. Потім, у 1997 році, її чоловіка було покликано на три роки служити президентом Англійської Лондонської південної місії.
«Благословення служіння на місії зі своїм чоловіком дуже зміцнило мене, – говорить вона. – Ми, як і наші місіонери – старійшини та сестри, любимо британських святих і багато чого навчилися від них».
Завзято заохочуючи молодих жінок відкрити для себе радості Товариства допомоги, а сестер Товариства допомоги простягнути руку молодим жінкам, сестра Паркін каже: «Для усіх сестер Товариство допомоги є саме тим осередком, який допоможе нам зростати, щоб прийти до Христа».