Церква прямує вперед
Жодна з церков, яка виникла на землі Америки не зростала так швидко і не розповсюджувалася так широко… Це безпрецедентне явище.
Мої улюблені брати і сестри, як приємно зустрітися з вами знову на великій всесвітній конференції Церкви.
Сто сімдесят два роки тому, у цей самий день, Джозеф Сміт і його товариші зустрілися у непримітному дерев’яному будинку на фермі Пітера Уітмера у маленькому селі Фейєтт, штат Нью-Йорк, і організували Церкву Христа.
З того скромного початку сталося щось дійсно видатне. Великою була історія цієї роботи. Наші люди витерпіли усі можливі страждання. Важко описати їхні жертви. Важко повірити, що вони виконали таку велику роботу. Але незважаючи на всі ці полум’яні, тяжкі випробування, прийшло щось славетне. Сьогодні ми знаходимося у розквіті і дивимося на все, що відбулося.
Почавши з шести членів, ми зросли до величезної сім’ї віруючих у більш ніж 11 мільйонів. Із того маленького села виріс рух, який сьогодні просувається у приблизно 160 країнах світу. Ми стали п’ятою з найбільших церков Сполучених Штатів. Це дивовижний розвиток. Зараз більше членів Церкви мешкає за межами цієї країни. Це також видатна подія. Жодна з церков, яка виникла на землі Америки, не зростала так швидко і не розповсюджувалася так широко. У цій всесвітній Церкві є члени в багатьох країнах, які розмовляють багатьма мовами. Це безпрецедентне явище. Якщо розгорнути гобелен її минулого, то можна побачити прекрасний візерунок. Він проявляється в щасливому житті чудових людей. Він знаменує прекрасні події, які ще попереду.
Коли наші люди вперше увійшли в цю долину 155 років тому, через пророче видіння вони побачили велике майбутнє. Але я іноді думаю, чи вони дійсно відчували велич тієї мрії, коли та реалізовувалася.
Головне управління Церкви знаходиться у місті, яке нещодавно приймало ХІХ-ту Зимову олімпіаду. Ми прийняли обмірковане рішення, що не будемо використовувати це як час і місце для проповідування, але ми були переконані, що, окрім цієї визначної події, чудові речі стануться для Церкви. Величні будівлі, які ми маємо тут – храм, Скинія, цей величний Конференц-центр, Меморіальний будинок Джозефа Сміта, заклади для дослідження сімейної історії, Будинок церковної адміністрації, Головний офіс Церкви, наші приміщення з надання благодійної допомоги, разом з численною кількістю каплиць у цій долині – не могли не бути поміченими тими, хто гуляв вулицями цього і сусідніх міст. Як одного разу зауважив мені Майк Уоллес: «Ці будівлі усі є ознакою чогось міцного».
Крім того, у нас була абсолютна впевненість в наших людях, багатьох тисячах з них, які служили волонтерами під час цієї великої події. Вони були відповідальними, вони були ввічливими, вони були добре обізнаними, вони допомагали як тільки могли. Ця унікальна і відмінна якість наших людей розмовляти мовами світу довела їхню велику перевагу, якої ще ніколи ніде не було.
Так, усе було успішним. Гості приїздили сотнями тисяч. Деякі приїхали з підозрами і ваганнями, старими і фальшивими уявами, що наполегливо засіли в їхніх головах. Вони приїхали з відчуттями, що можуть опинитися у небажаних ситуаціях, створених релігійними фанатиками. Але вони побачили щось, чого ніколи не очікували. Вони відкрили не тільки чудові краєвиди цієї території з величними горами і долинами, вони відчули не тільки чудовий дух міжнародних ігор у найкращому прояві, але вони відкрили й красу цього міста. Вони познайомилися з ласкавими і доброзичливими господарями, які бажали допомогти їм. Я не хочу сказати, що така гостинність була властива тільки нашим людям. Усе суспільство об’єдналося разом у вияві великої гостинності. Але поза всім цим, щось чудове прийшло для цієї Церкви. Представники ЗМІ, яким притаманні вузькі погляди і зашкарублі стереотипи, за дуже незначним виключенням, говорили і писали схвально і правдиво про унікальну культуру, яку вони тут побачили, про людей, яких зустріли і з якими мали справу, про дух гостинності, який вони відчували.
Телебачення передавало події мільярдам людей по всій землі. Газети і журнали друкували оповідання за оповіданням.
Десятки тисяч людей гуляли Храмовою площею, захоплюючись величним Домом Господа, сиділи в Скинії і слухали неперевершений виступ хору. Багато тисяч людей заповнили цей великий Конференц-центр, щоб подивитись на чудову виставу, пов’язану з Церквою і її всесвітньою місією. Тисячі інших відвідали Центр сімейної історії. ЗМІ розташовувалися у Меморіальному будинку Джозефа Сміта. Ми давали інтерв’ю кореспондентам телебачення, радіо і преси з багатьох частин цієї країни і з усього світу. Мені сказали, що близько 4000 розповідей про Церкву з’явилося тільки в німецькій пресі.
Загальновідома журналістка з інформаційної агенції, Джорджі Енн Геєр, чиї статті з’являються в багатьох газетах, написала таке: «Яким чином найбільший на землі мормонський штат мав сміливість прийняти таке величезне зібрання? Чи буде радий світ приїхати у штат, де головна релігія просить членів Церкви не вживати алкоголь, тютюн і, навіть, каву – три основних продукти міжнародних конференцій?»
А потім вона процитувала Реймонда Т. Гранта, художнього керівника Олімпійського фестивалю мистецтв. Розповідаючи про церемонію відкриття, він сказав: «Чи знаєте ви, що 98 відсотків усіх учасників були волонтерами, і це величезна кількість. Справді, більшість не отримали ніякої платні. Це екстраординарний випадок, і я пов’язую це безпосередньо з мормонською культурою. Як хлопець-католик з Нью-Йорку я вважаю цікавим, що Бригам Янг, засновник поселення мормонів в Юті, в першу чергу побудував театр».
Він підраховував далі: штат має шість танцювальних компаній; у Юті продається більше піаніно і арф, ніж будь-де у Сполучених Штатах; Мормонський хор скинії має 360 членів; а фірма «Стейнвей» розпочала свою торгівельну діяльність в Юті ще у 1862 році. В Юті витрати на кожного учня одні з найменших, і все ж вони пишаються високими показниками тестів. «Я був у захопленні, коли дізнався про цю культуру».
Міс Геєр закінчила свою розповідь такими словами: «Це просто поєднання серйозної і чесної релігії, сімей, які сприяють і наполягають на забезпеченні найвищого рівня культури разом з найкращою сучасною технологією, і загального розумного керівництва й управління. Коротко кажучи, це сучасне поєднання старої Америки» («Salt Lake City and State of Utah Reveal Themselves to the World,» Salt Lake Tribune, 15 Feb. 2002, А15).
Чи було коли-небудь таке, щоб я наводив так багато цитат відомих журналістів світу, які писали позитивно в такому високому стилі.
Чи було щось негативне? Так. Але його було дуже мало. У нас були приватні бесіди з президентами країн, з послами, з керівниками в бізнесі та інших сферах.
У 1849 році, через два роки після того як наші люди вперше прибули сюди і після відкриття золота в Каліфорнії, багато людей були у розпачі. Вони боролися, щоб отримати необхідні продукти з цієї неродючої землі. Сарана знищувала їхній врожай. Зими були холодними. Багато з них думали, чи не поїхати в Каліфорнію і стати багатими. Президент Янг виступив перед ними і заохочував їх залишитися, обіцяючи що: «Бог покращить клімат, і ми побудуємо місто і храм Всевишньому Богу у цьому місці. Наші поселення розповсюдяться на схід і на захід, на північ і південь, і ми побудуємо малі і великі міста, де зберуться сотні і тисячі святих з інших країн землі. Це стане великою дорогою для народів. Царі, імператори і благородні й мудрі люди землі відвідають нас тут» (in Preston Nibley, Brigham Young: The Man and His Work [1936], 128).
Ми свідчили про виконання цього пророцтва в ці сучасні дні. Не треба казати, який я щасливий, що це відбулося. Ті гості познайомилися з прекрасною культурою цієї громади. Ми віримо, що культура варта зберігання. Я висловлюю захоплення і дякую величезній кількості наших людей, які великодушно брали участь у цьому, і я висловлюю захоплення і подяку всім іншим, хто працював разом, щоб підготувати цю чудову і визначну подію.
Зараз я б хотів коротко поговорити про ще одну чи дві справи.
Говорячи про Бригама Янга, я згадав про Постійний фонд освіти (ПФО), який ми заснували. Тільки рік тому я вперше говорив про це на нашій генеральній конференції. Надійшли пожертвування від щедрих святих останніх днів, що запевняє нас у тому, що ці намагання зараз мають тверду основу. Нам буде потрібно більше, але вже продемонстровано, що багато добра вийде з цієї справи. Молоді чоловіки й жінки в позбавлених привілеїв частинах світу, молоді чоловіки й жінки, з яких більшість є колишніми місіонерами, зможуть отримати хорошу освіту, що підніме їх від відчаю бідності, в якому перебували покоління їхніх предків. Вони одружаться і підуть вперед із навичками, що допоможуть їм пристойно заробляти і зайняти своє місце у суспільстві, в розвиток якого вони можуть внести суттєві внески. Так само вони будуть зростати в Церкві, займаючи відповідальні посади, і виховуючи сім’ї, які будуть продовжувати жити у вірі.
У мене є час прочитати тільки одне свідчення. Воно прийшло від одного молодого чоловіка, який отримав благословення через цю програму.
Він говорить: «Це так чудово, більше я не буду тільки мріяти про мою освіту або майбутнє. Господь проклав путь, і я пішов!
Зараз я відвідую чудовий технічний інститут у нашій країні, де я навчаюся, щоб стати спеціалістом в обслуговуванні комп’ютерів… Відвідуючи інститут, я відкрив свої здібності. Дисципліна, якої я навчився на місії, допомагає мені досягти успіху… Жодний молодий чоловік до цього не відчував себе більш благословенним ніж я. ПФО зміцнив мою віру в Господа Ісуса Христа. Зараз більше, ніж коли-небудь, я відчуваю відповідальність, яку накладає на мене євангелія, підготувати себе бути кращим членом Церкви, кращим провідником і кращим батьком.
Моя дорога матір, яка жертвувала так багато, стає такою емоційною, що плаче, коли молиться вночі, через вдячність Господу…
Зараз я бачу, що моє місто благословляється через мене. Я бачу Церкву з провідниками, які мають стабільне фінансове становище і можуть підтримувати роботу Господа з усією своєю могуттю, розумом і силою. Я бачу процвітання Церкви. Я схвильований можливістю організувати власну сім’ю і навчати її, що ми можемо бути самозабезпеченими. Я повинен закінчити мою освіту. Потім я швидко поверну позику, щоб допомогти моїм товаришам… Я вдячний за милість Спасителя. Він дійсно підтримує нас Своєю любов’ю».
І так воно йде, мої брати і сестри. Завдяки тому, що ця велика робота прямує по землі, ми благословляємо зараз біля 2400 молодих людей. Благословення прийдуть і до інших.
Нехай Господь благословить вас, кожного з нас, у нашій радості за можливість бути частиною цієї величної справи в цю прекрасну пору Господньої роботи, про це моя смиренна молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.