День з життя місіонера
Запрошуємо разом з нами хоч на мить відчути лети і падіння місіонерського життя.
“Гей, прокидайтеся”,—каже хтось, штурхаючи вас. Ви незадоволено дивитеся на годинник, що стоїть біля вашого ліжка. Лише 6:30 ранку? Що тут відбувається? Зачекайте, це не ваш годинник. І не ваше ліжко. Де ви?
“Гей,—ви чуєте голоси,—ви хотіли провести з нами увесь день. Пора починати день”.
Вдивляючись у місіонерів, що стоять біля вашого ліжка, ви нарешті згадуєте, що відбувається. Редакція церковних журналів запропонувала вам супроводжувати пару місіонерів протягом дня, і ви з радістю вирішили скористатися можливістю побачити, яким же насправді є місіонерське життя.
Ви просто не очікували, що воно починається так рано.
“Привіт, мене звуть старійшина Джесс Уорд. Я з Юти,—каже високий місіонер, поки ви сідаєте.—Ласкаво просимо до Іспанії. Це—мій напарник, старійшина П’єррік Тріплет”.
Старійшина Тріплет родом із Франції, і він вивчає не лише іспанську, але й англійську мову. Незважаючи на важке завдання вивчати дві мові відразу, старійшина Тріплет вдячний за можливість служити на місії.
“Я—навернений,—каже він.— Мені в житті випало велике щастя. І я б хотів, щоб і інші також його відчули. Місія, може, і важка робота, але вона варта того, щоб побачити, як змінюється життя якоїсь людини”.
Місіонери повністю заволоділи вашою увагою. Ви завжди чули, що місія може бути двома найкращими роками вашого життя. Сьогодні ви матимете змогу зрозуміти, чому.
6:41. Після молитви місіонери кілька хвилин присвячують фізичним вправам. Віджимання, присідання, навіть вправи з невеликою штангою є звичними для старійшини Уорда. Після душу й гоління—сніданок. Пластівці з холодним молоком—улюблена страва.
8:07. Місіонери проводять багато часу, навчаючись індивідуально і в парі, так щоб вони змогли отримати слово, перш ніж будуть проголошувати його (див. УЗ 11:21). Після вивчення мови й особистого вивчення Писань настає час для спільного вивчення посібника Проповідуйте Мою євангелію.
9:55. Місіонери присвячують багато часу плануванню: на початку дня, протягом дня, у кінці дня. Вони розмовляють не лише про те, що збираються робити, але й про те, що потрібно кожному зацікавленому.
Сьогодні старійшини розмовляють про чоловіка з Франції, зацікавленого, якому вони хочуть запропонувати охриститися.
“Він занепокоєний,—каже старійшина Тріплет,—бо не відчуває себе гідним”.
“Давай поговоримо про покаяння і про те, як Бог більше не пам’ятає гріхів,—пропонує старійшина Уорд після того, як напарники обдумали всю ситуацію.—Чому б тобі не навчати його французькою, щоб переконатися, що він все розуміє?”
Останнє, що роблять старійшини перед виходом—знову моляться. Це одна з багатьох молитов, які вони сьогодні промовлятимуть. Місіонерська робота вимагає сильної небесної підтримки. Зачинивши двері, місіонери поспішають до автобусної зупинки.
11:09. Місіонери розповідають про євангелію кожному і будь-де, тому що вони ніколи не знають, хто зможе зацікавитися. Очікуючи на автобус, місіонери розмовляють з юнаком і дають йому буклет, де вказано їхній номер телефону.
11:21. 10 хвилин автобусом і трохи пішки. Місіонери підходять до орендованого дому зборів у той же час, що і зацікавлений. Зустріч починається добре, але через питання, що не дають спокою зацікавленому, запланований 45-хвилинний урок затягується більше, ніж на годину.
“Це один з найбільш невдалих уроків, на яких я був,—сказав пізніше старійшина Тріплет.— Зацікавленому подобається Церква. Він вважає, що вона є істинною. Він хоче платити десятину. Але він не вірить, що йому потрібно знову христитися. Він навіть трохи сперечався”.
“Він—прекрасна людина,—каже старійшина Уорд, киваючи головою.— Можливо, він буде готовий до розмови про хрищення наступного разу”.
14:06. Місіонери застрибують в інший автобус, який цього разу йде до Ель-Каско, історичного центру Толедо, Іспанія. Вони зупиняються біля місця, де працює один із зацікавлених, щоб запросити його на захід, що відбудеться ввечері.
“Ви можете загубитися там досить швидко, якщо не будете уважні”,—каже старійшина Уорд про лабіринт вузьких вуличок, уздовж яких стоять будинки, що ніби нависають над людьми, які йдуть внизу.
14:24. Рухаючись вузькими вуличками, місіонери зупиняються, щоб допомогти жінці, яка несе важку сумку. Якусь мить вони пояснюють, хто вони такі і що роблять, але жінку це не цікавить.
14:47. У цей час в Іспанії сієста, тому місіонери їдуть на автобусі додому, або до piso, щоб пообідати. “Все зачиняється з 2 до 4 години дня,—пояснює старійшина Уорд.— Деякі люди дуже сердяться, якщо ви стукаєте до них”.
“Це—chorizo, або сосиски,— пояснює старійшина Тріплет, уплітаючи обід.— Це—наша типова їжа. Ми їмо багато макаронів і chorizo, тому що це дешево ї легко готується”.
“Місія—прекрасна підготовка до шлюбу,—сміється старійшина Уорд, перемішуючи розчинний напій з водою.— Ти мусиш навчитися з усім справлятися, готувати, прибирати, прати, складати бюджет і піклуватися про себе”.
16:24. Ми знову в Ель-Каско. Місіонери зустрічаються з радником президента місії, щоб обговорити, як проходить повернення до активності малоактивних членів Церкви.
“Це прекрасний район”,—каже старійшина Уорд, який пояснює, що відвідуваність у церкві зросла з 15 до 80 членів щотижня завдяки одній сім’ї, яка показала приклад товаришування.
16:59. Так склалося, що у місіонерів виявився невеличкий запас вільного часу, але місіонерам звично складати плани на льоту. Заздалегідь вони планували проповідування “від дверей до дверей”.
17:42. В Ель-Каско, де так багато людей живе не тільки на першому поверсі, стукати у двері часто означає розмовляти з людьми, які знаходяться на своїх балконах. І навіть в історичних містах, відвідуваних туристами, місіонери мають стерегтися собак.
У старійшин є певні успіхи: “Ми знайшли кількох прекрасних людей,—каже старійшина Уорд.— Це молоді люди з Парагваю. Вони запросили нас знову прийти завтра”. Є й невдачі. “Ми півгодини розмовляли з одним чоловіком,—розповідає старійшина Тріплет.— Здавалося, що ми розмовляємо зі стіною”.
19:45. Двома автобусними маршрутами старійшини прибувають на захід, який вони запланували разом із сестрами-місіонерками, що служать у тому ж місті: сестрою Кетлін Боніфей і сестрою Бріттані Хофман.
Люди, на яких вони очікували, не прийшли. “Так інколи буває”,—каже старійшина Уорд. Але, обійшовши округу, місіонери змогли зібрати кількох інших зацікавлених, що живуть неподалік. Після гімну й відеофільму відчувався вплив Святого Духа, коли місіонери свідчили про Книгу Мормона як про ще одне свідчення про Ісуса Христа. Захід пройшов успішно.
“Господь піклується про вас, коли ви плануєте і робите все, що від вас залежить”,—розповідає сестра Боніфей.
21:13. Дійшовши до зупинки автобусу, старійшини і сестри роз’їжджаються по своїх помешканнях, звідки вони зателефонують своїм провідникам, проглянуть зроблене протягом дня і довгострокові плани, а також складуть план на наступний день.
“Отака наша робота,—каже старійшина Уорд.— Вона не дуже різноманітна”.
Старійшина Тріплет сміється. “У нас все без змін вчора, сьогодні і завтра”.
Усе склалося трохи по-іншому, ніж старійшини запланували, але все одно день пройшов добре. Місіонери мали кілька продуктивних розмов, провели хороший захід, свідчили про Христа і докладали всіх зусиль, щоб слідувати спонуканням Святого Духа.
“Я чув, як люди розповідали, що це найкращі два роки в їхньому житті,—розповідає старійшина Тріплет.— Ці два роки надзвичайні, але це не обов’язково означає, що вони виявляться найкращими 730 днями мого життя. Бувають такі дні, коли я думаю, що їм не буде кінця. Але мені подобається бути місіонером”.
Старійшина Уорд погоджується. Його охоплюють різні почуття, коли він думає про від’їзд. “Я завжди думав, що відчуватиму радість, коли настане час їхати додому,—каже він.— Але тепер я дивлюся на життя по-іншому. Мені подобається моє життя. Я—місіонер. Щодня я розмовляю з людьми про Христа. Від’їздити буде радісно і сумно”.
Вам також сподобався смак місіонерської роботи. Але якою б вона не була захопливою, місіонерська робота може бути виснажливою. А тепер час трохи відпочити і підготуватися до свого місіонерського дня. Він настане швидше, ніж вам здається.