Друг другові
Друзі-місіонери
Іти і “проголошува[ти] євангелію дітям людським” (Мойсей 8:19).
Я зростав у сім’ї, яка віддано відвідувала католицьку церкву. Ми регулярно ходили в церкву й на церковні заходи і щовечора молилися вдома всією сім’єю. У дитинстві друзі з церкви допомагали робити правильний вибір.
Коли мені виповнилося дев’ять років, я став служкою при олтарі. Служки при олтарі в католицькій церкві допомагають священику під час недільної служби, яка називається меса. Мої брати й багато з друзів служили разом зі мною. То була для нас велика честь. Ми запалювали свічі біля олтаря, акуратно розправляли рясу священика і клали Писання поряд з олтарем. Під час служби ми допомагали розносити причасний хліб.
Щоб стати служкою біля олтаря, ми запам’ятовували месу латинською мовою. Ми також брали участь у щотижневих релігійних заняттях. Щоліта разом з друзями, братами і сестрами я відвідував Біблійну школу, що заходилася на відстані 32 км від нашого дому. Влітку у батьків було багато роботи на нашій фермі, де ми вирощували пшеницю. Їм потрібна була наша допомога протягом тих тижнів, але вони відчували, наскільки важливо було дати нам можливість дізнаватися про Бога і бути з хорошими друзями. Віра священиків і черниць, які нас навчали, вражала мене. Тоді я вирішив, що буду робити те, що хоче від мене Бог.
У середніх та старших класах школи багато з моїх однокласників почали робити те, що суперечило тому, чого мене навчали. Наприклад, вони пили алкогольні напої й палили. Я був зайнятий роботою на фермі, спортивними заняттями, участю в шкільних виставах та церковних заходах. Для мене було благословенням мати хороших друзів, які також намагалися вибирати правду.
Ставши студентом коледжу, я почав дізнаватися про Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, і хороші друзі знову вплинули на ситуацію. Я добре пам’ятаю свій перший візит до приходу святих останніх днів, який збирався в маленькому громадському залі. Як тільки я вийшов з машини, мої друзі по коледжу оточили мене. “Як приємно бачити тебе!— сказали вони.— Ми такі раді, що ти приїхав!” Ніколи в житті я не потискував руки такій кількості людей. “Чудово, що ти приїхав,—казали мені люди, яких я ніколи не зустрічав раніше.— Повертайся знову”. Мене й досі хвилюють ті слова любові, звернені до мене, незнайомця.
Все, що відбувалося навколо мене в той день, здавалося дивним. Служба поклоніння, в якій я брав участь, будучи служкою, була набагато більш структурованою і надзвичайно спокійною. Поклоніння у святих останніх днів було настільки відмінним—стільки спілкування до зборів, стільки нових тем для розмірковування і нових відчуттів. Поки я сидів у залі, мене мучило багато запитань і сумнівів. Але тепло і дружба членів Церкви допомогли мені відчути затишок. Пізніше, коли я вивчав євангелію, свідчення Святого Духа допомогло мені здобути бажання охриститися.
Я вдячний за відновлену істину, доступну лише в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. І я вдячний за друзів, які допомогли мені знайти цю істину.
Як діти, які належать до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ви маєте благословення так багато знати про Небесного Батька і Його Сина. Ваша віра зростатиме, якщо ви будете відвідувати церкву, молитися і вивчати Писання як самостійно, так і з сім’єю.
Приймаючи правильні рішення в особистому житті, будь ласка, звертайте увагу на тих, хто не є членами Церкви або хто не ходить до церкви регулярно. Запрошуйте їх до Початкового товариства. Посміхайтеся. Сідайте поруч з новачками. Розпитуйте, чим людина цікавиться, і завжди лагідно розмовляйте. Любов, якою ви поділитеся, допоможе людям навколо вас прийняти правильне рішення і прийти до пізнання Спасителя Ісуса Христа і вчень Його відновленої євангелії.