Зрештою я відповіла на заклик
Дженніфер Гаррет, Каліфорнія, США
“Як просувається ваше читання Книги Мормона?”—запитав єпископ під час інтерв’ю для врегулювання десятини у 2005 році.
Ми щойно завершили розмову про те, як багато обов’язків лежить на мені в церкві та вдома з двома маленькими синами. Запинаючись, я щось сказала про те, як важко читати по цілому розділу в день, але глибоко в душі я знала, що це були тільки виправдання. Істина була проста і полягала в тому, що хоча за останні кілька місяців я зробила багато хорошого, я не намагалася читати Книгу Мормона від початку до кінця, як закликав нас Президент Гордон Б. Хінклі1.
Коли почався новий рік, під впливом Духа я відчула докори сумління. Я почувалася, як прокажений Нааман, який спочатку відмовився зробити просту річ—омитися у річці Йордані, як сказав пророк Єлисей (див.2 Царів 5:1–14) Прочитати Книгу Мормона—теж нескладне завдання.
У наступну неділю посту кілька братів і сестер свідчили про те, як обіцяння пророка виповнилися в їхньому житті. Я знала, що втратила ці благословення, бо не дослухалася до його голосу. Я прийняла рішення прочитати Книгу Мормона від початку до кінця у 2006 році, і зробити це наступного року і наступного, щоб моя любов до неї зросла, як у Президента Хінклі.
Коли закінчувався рік, я роздумувала про свою ціль, розуміючи, що дочитаю книгу до кінця року. Я побачила, що отримала з неї знання, якого не могла би отримати з будь-якого іншого джерела. Я стала ближче до Небесного Батька і до мого Спасителя. У мене з’явилося більше можливостей ділитися євангелією протягом року, бо я читала Книгу Мормона і могла свідчити про її істинність.
Я шкодую, що не відповіла на заклик Президента Хінклі у 2005 році. Як і Нааман, котрий зрештою таки омився у водах Йордану, я могла б насолоджуватися благословеннями Книги Мормона набагато раніше.
Я вдячна за те, що зрозуміла, як важливо виконувати кожне просте завдання, яке дає пророк. З нетерпінням я чекаю нового року, сповненого благословень від того, що знову перечитуватиму Книгу Мормона.