Втішення Люсі
“Утішител[ь], Який сповнює надією і досконалою любов’ю” (Мороній 8:26).
Коли мама Люсі зайшла до неї у спальню побажати доброї ночі, то побачила, що вона щулиться в куточку кімнати.
“Що ти там робиш, Люсі?”— запитала мама.
“Я хотіла побути на самоті, щоб подумати”,—сказала Люсі, ховаючи личко під своєю улюбленою жовтою ковдрою з квіточками, яка належала мамі, коли та була ще маленькою.
“Може ти хочеш поговорити про це?”— спитала мама, сідаючи в крісло-гойдалку.
Люсі кивнула і залізла мамі на коліна. “Я думала про бабусю Елізу”,—сказала вона тихенько, прикриваючі ковдрою очі.
“O,—сказала мама, ніжно її погладивши.— Ти знаєш, що бабуся Еліза зараз на небесах. Я гадаю вона дуже щаслива там зараз”.
Люсі зітхнула. “Я знаю,—сказала вона.— Але я сумую за нею, і мені прикро, що її немає”.
“Я теж за нею сумую,—відповіла мама, погладжуючи волосся Люсі.— Чому б нам не помолитися про це?”
“Добре”,—погодилася Люсі. З маминою допомогою Люсі промовила молитву: “Дорогий Небесний Батьку, мені сумно, що бабуся Еліза померла, мені не вистачає її. Але я знаю, що вона на небесах і щаслива там, і я знаю, що побачу її знов, коли вона воскресне. Будь ласка, допоможи мені не сумувати так. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Сказавши “амінь”, Люсі, якийсь час сиділа тихенько. І тоді до неї прийшла ідея. “Я знаю, що робити! Тітонька Емма сказала мені, що співаючи пісні Початкового товариства, вона відчуває себе щасливою. Можливо й нам треба зробити це!”
“Здається, це непогана ідея”,—сказала мама.
Люсі разом з мамою заспівали “Я Божеє дитя”, “Люблю на храм дивитись” і “На Господа схожим бути”. Коли вони закінчили співати, Люсі сказала: “Мамо, зараз я відчуваю себе щасливою”.
“Святий Дух допоміг тобі дізнатися, що робити, аби ти відчувала себе краще”,—відповіла мама.
Люсі посміхнулась. “Я знаю. Небесний Батько відповів на мою молитву”. Тепер, коли вона згадувала про бабусю Елізу, вона мала таке відчуття, ніби її улюблена ковдра огортала її серце. Вона була втішена.
“Я люблю тебе, мамо,—прошепотіла Люсі перед тим, як заснути.— І я люблю бабусю Елізу теж”.
Ілюстрація Сема Лолора; фотографія сестри Мацуморі зроблена Busath Photography