Сага про одкровення: розуміння ролі сімдесятників
Чому так важливо в наш час розуміти історію виникнення покликання сімдесятника? Бо вона є взірцем того, як Господь відкриває Свою волю не лише Своїй Церкві, але й кожному з нас.
8 лютого 1835 року Джозеф Сміт оголосив Бригаму та Джозефу Янгам, що він хоче зорганізувати Дванадцятьох і Сімдесятьох відповідно до отриманого ним видіння (див. УЗ 107).
Пророк після цього казав: “Я хочу, щоб ви повідомили всім братам, які живуть на територіях філій, розташованих від нас на помірній відстані, аби вони зібралися на генеральну конференцію наступної суботи. Тоді й там я призначу дванадцятьох Особливих Свідків, які відкриватимуть двері євангелії до інших країн, а ти,—сказав він, звертаючись до брата Бригама,—будеш одним з них”. … Після того він повернувся до старійшини Джозефа Янга і дуже вдумливо, ніби в уяві він усе ще бачив видіння, звернувся до нього зі словами: “Брате Джозеф, Господь настановив тебе президентом сімдесятників”.
Хоча брати Янги знали про існування в Біблії цих чинів у священстві, однак слова пророка “викликали в них сильне здивування”1.
Наступної суботи, 14 лютого, були призначені й рукопокладені Дванадцятеро, а за два тижні були також призначені й рукопокладені члени Першого кворуму сімдесятників.
Ця історія про створення кворуму сімдесятників у нашому розподілі свідчить про дві речі, які для мене є особливо важливими: (1) вчення про чин сімдесятника міститься у Писаннях і (2) роль сімдесятника нероздільно пов’язана з місією Дванадцятьох. Вивчаючи ці два чинники, ми неодмінно виявимо третій, який має таке ж саме, якщо не більше значення: Господь відкриває Свою волю рядок за рядком. Отже, історія покликання сімдесятників є моделлю отримання одкровення як для Церкви, так і для кожного окремо.
1. Вчення про чин сімдесятника міститься у Писаннях
Про сімдесятників уперше згадується у Старому Завіті, коли Мойсей та “сімдесят із Ізраїлевих старших” отримували настанови (Вихід 24:1).
Господь наказав Мойсею звернутися до сімдесятьох, щоб йому не нести всі тягарі одному: “Збери ж Мені сімдесятеро люду зі старших Ізраїлевих, … і стануть вони там із тобою” (Числа 11:16).
Щоб дати сімдесятьом належні повноваження, Господь узяв “Духа”, Який був на Мойсеї, і дав Його також сімдесятникам. “Як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати” (Числа 11:25).
У Новозавітній Церкві також був чин сімдесятника. Сам Спаситель покликав сімдесятників і дав їм настанови (див. Лука 10) у такий самий спосіб, як і Дванадцятьом (див. Матвій 10). Він послав сімдесятьох зі словами: “Хто слухає вас—Мене слухає” (Лука 10:16; див. також вірші 1–15).
Те, наскільки успішною була робота сімдесятьох, видно з того, що вони доповідали про виконання свого завдання, “кажучи: “Господи,—навіть демони коряться нам у Ім’я Твоє!” Лука 10:17).
2. Роль сімдесятників пов’язана з місією Дванадцятьох
Роль сімдесятників безпосередньо пов’язана з роботою Дванадцятьох. І це особливо помітно після Спасителевого Воскресіння. Церква зросла настільки, що Дванадцятеро самостійно вже не могли забезпечити всі потреби людей. Коли хтось почав нарікати, що вдовам не приділяють належної уваги у повсякденному служінні, тоді покликання сімдесятьох вирішило проблему зростаючої Церкви. Сімдесятники несли частину тягарів, так щоб Дванадцятьом не доводилося нехтувати виконанням тих завдань, які могли здійснювати лише вони:
“Отож, браття, виглядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости,—їх поставте на службу оцю.
А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову” (Дії 6:3–4).
Цю модель було відновлено через пророка Джозефа Сміта, і чин сімдесятника відносно чину Дванадцятьох було чітко визначено в сучасному одкровенні:
-
“Сімдесятників також покликано проповідувати євангелію і бути особливими свідками для Іновірців і в усьому світі” (УЗ 107:25).
-
“Сімдесятники мають діяти в ім’я Господа під керівництвом Дванадцятьох, або мандрівної вищої ради, у розбудові Церкви й управлінні всіма її справами в усіх народах” (УЗ 107:34).
-
Дванадцятеро зобов’язані “звертатися до сімдесятників, а не до будь-кого іншого, коли вони потребують допомоги, щоб виконувати різні покликання у проповідуванні та врядуванні євангелії” (УЗ 107:38).
-
Сімдесятників було “установлено для мандрівних старійшин, щоб вони несли свідчення про Моє ім’я в усьому світі, куди б мандрівна вища рада, Мої апостоли, не послали їх готувати шлях перед Моїм лицем” (УЗ 124:139).
Я впевнений, що кожний сімдесятник у наш час вважає для себе великим привілеєм підтримувати Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів. Крім того, сімдесятники допомагають шукати вирішення питань, пов’язаних зі зростанням Церкви. І хоча, як правило, має бути лише 3 члени Першого Президентства і 12 членів у Кворумі Дванадцятьох Апостолів, кількість сімдесятників може змінюватися.
3. Господь відкриває Свою волю рядок за рядком
Прибувши в Долину Солоного озера, перші святі, у тому числі сімдесятники, мешкали в різних поселеннях. Сімдесятників було зорганізовано приблизно у 30 кворумів. Через відстань було важко, можна сказати, неможливо, сімдесятникам та їхнім провідникам збиратися відповідно до призначених їм кворумів.
Внаслідок цього утруднення в 1883 році Перше Президентство з молитвою підготувало письмові рекомендації того, як і яким чином мають бути зорганізовані сімдесятники.
14 квітня 1883 року Господь схвалив ті рекомендації і дав одкровення: “Написане вами є Моєю волею і є прийнятним для Мене: і далі, … нехай ваші серця не тривожаться і не переймаються управлінням і організацією Моєї Церкви і священством та здійсненням Моєї роботи. Бійтеся Мене й дотримуйтеся Моїх законів, і Я час від часу відкриватиму вам установленим Мною шляхом усе, що вам буде необхідно для подальшого розвитку і вдосконалення Моєї Церкви, для налагодження роботи і просування вперед Мого царства та для розбудови і встановлення Мого Сіону”2.
Цей взірець надання одкровення “час від часу” можна побачити, вивчаючи історію сімдесятників. Дослідження показує, як покликання, обов’язки і відповідальність сімдесятників розширювалися рядок за рядком відповідно до доктринальних основ, що містяться в Писаннях. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що поступове розгортання подій у процесі зорганізування сімдесятників “доведе, що воно було великим благословенням від Бога і саме по собі є взірцем надання одкровення”3.
Розгляньмо кілька важливих подій у цій історії, які проілюструють модель поступового надання одкровення.
Організація кворуму сімдесятників. У лютому 1835 року, коли пророк Джозеф покликав перших сімдесятників цього розподілу, всі вони були членами Табору Сіону—загону, який у 1835 році був направлений з Огайо до Міссурі, щоб допомогти святим.
Старійшина Б. Х. Робертс (1842–1933), сімдесятник, зазначав: це служіння є свідченням того, що “чоловіки, які досягли цього високого чину в священстві Божому, мають бути чоловіками, які пішли на жертви заради здійснення роботи Бога або які абсолютно готові піти на такі жертви, навіть покласти своє життя заради справи”4.
Період розвитку в Наву. Поки святі жили в Наву, “кількість сімдесятників значно збільшилася. … На перше січня 1845 року кількість кворумів збільшилася до чотирнадцяти”. За рік кількість кворумів зросла до 305.
Розосередження по Юті. Розосередження сімдесятників після прибуття святих у Юту спонукало Перше Президентство в 1833 році надати рекомендацію, згідно з якою сімдесятники мали належати до кворуму за місцем проживання.
Як уже згадувалося, Господь схвалив рекомендацію Першого Президентства і пообіцяв, що час від часу Він і надалі вноситиме через одкровення певні поправки. Схоже, що сага про одкровення лише починалася!
Кворуми сімдесятників у колах і місіях. У квітні 1953 року, коли кількість кворумів досягнула майже 500, Перше Президентство, занепокоєне тим, що дехто з сімдесятників не належав до жодного з кворумів, оголосило, що має бути організовано кворум сімдесятників, де будуть головувати сім президентів, у кожному колі чи місії, де налічувалося 36 або більше сімдесятників6.
У кожному колі, де було менше 36 сімдесятників, підрозділ, а не кворум, мав очолюватися президентом і двома радниками. Тоді й було організовано підрозділи і кворуми, послідовно пронумеровані, щоб не виникло плутанини. У 1974 році існування підрозділів було припинено, і кожен кіл повинен був мати лише кворум. Президентства кворумів у колах одночасно служили президентством місії в колі7.
Раніше, у березні 1936 року, місіонерська робота у кожному колі організовувалася місією. Ці місії колів скеровувалися Першою радою сімдесятників, яка давала настанови президентам колів8.
Відновлення Першого кворуму сімдесятників. У жовтні 1975 року на генеральній конференції відбулася подія, яка посідає особливе місце в сазі про неперервне одкровення. Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) оголосив про відновлення Першого кворуму сімдесятників. Кількість членів цього кворуму, до складу якого входять генеральні авторитети, поступово досягає 70, над якими головують 7 президентів9.
За рік, на жовтневій конференції 1976 року, Перший кворум сімдесятників було розширено. До нього було додано Першу раду сімдесятників та помічників Дванадцятьох. Усі члени Першого кворуму були висвячені в чин первосвященика і в чин сімдесятника.
Президент Кімбол сказав: “З цим кроком три верховні кворуми Церкви, визначені одкровеннями—Перше Президентство, Кворум Дванадцятьох Апостолів і Перший кворум сімдесятників—були розставлені на свої місця відповідно до Господнього одкровення. Це дозволить ефективно справлятися з нелегким поточним навантаженням і готуватися до масштабнішого розгортання та прискорення цієї роботи в очікуванні того дня, коли Господь повернеться, щоб безпосередньо керувати Своєю Церквою і царством”10.
Припинення діяльності кворумів колу. 4 жовтня 1986 року було припинено діяльність усіх кворумів сімдесятників у колі, а сімдесятники на рівні колу стали членами кворуму старійшин або були висвячені в чин первосвященика. Отже, чин сімдесятника призначався лише для генеральних авторитетів Церкви11.
Встановлення Другого кворуму сімдесятників. 1 квітня 1989 року було створено Другий кворум сімдесятників12. Таким чином виникло два кворуми сімдесятників: Перший, до складу якого входили генеральні авторитети. У віці 70 років вони ставали почесними членами цього кворуму. Другий кворум складався з генеральних авторитетів, які служили 5 років.
Покликання територіальних авторитетів. На квітневій генеральній конференції 1995 року всіх регіональних представників Дванадцятьох було відкликано, починаючи з серпня того ж року, і проголошено про чин територіального авторитета. (Регіональний представник—церковне покликання, запроваджене в 1967 році. Мета регіонального представника—навчати провідників колу й приходу).
Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) сказав про територіальних авторитетів: “Це будуть первосвященики, обрані з-поміж колишніх та нинішніх досвідчених церковних провідників. Вони продовжуватимуть працювати за своєю професією, житимуть удома і служитимуть на засадах церковного служіння. Термін їхнього служіння не буде точно встановлено, але здебільшого не перевищуватиме шести років. Вони будуть тісно співпрацювати з територіальними президентствами”13.
Покликання територіальних сімдесятників. За два роки, у квітні 1997 року, Президент Хінклі проголосив, що територіальні авторитети будуть висвячені в сімдесятники і називатимуться сімдесятниками-територіальними авторитетами (зараз вони називаються територіальними сімдесятниками). Це стало початком значного зростання кількості сімдесятників та їхніх обов’язків.
Президент Хінклі казав: “Їх, сімдесятників, покликано проповідувати євангелію і бути особливими свідками Господа Ісуса Христа, як сказано в одкровеннях”14.
Президент Хінклі пояснював, що ці брати будуть зорганізовані за принципом кворумів. Він організував Третій, Четвертий і П’ятий кворуми сімдесятників за географічною ознакою.
Таким чином територіальні сімдесятники почали головувати над координаційними радами, що займалися питаннями і членів Церкви, і місіонерської роботи (до цих рад входили президент місії та всі президенти колів у місії). Пізніше ці збори перейменували на збори координаційної ради, а в порядок денний почали включати більшість церковних програм і різні питання, що стосуються одночасно кількох колів.
Розширення обов’язків президентства сімдесятників. У квітні 2004 року членів президентства сімдесятників було відкликано, а на цю посаду було покликано виконавчих директорів найбільших відділів Головного управління та інших сімдесятників. За кілька місяців, у серпні 2004 року, президентство сімдесятників почало керувати всіма 11 територіями в Церкві, що в Північній Америці, й допомагати Дванадцятьом у керуванні всіма міжнародними територіями.
Президентство сімдесятників почало щовівторка зустрічатися з Дванадцятьма. Дванадцятеро можуть покладатися на президентство сімдесятників як на президентство, яке може “обрати інших сімдесятьох… і головувати над ними” (УЗ 107:95).
Сімдесятники в наш час
Сага про одкровення стосовно організації та обов’язків сімдесятників продовжується і в наш час. Перше Президентство нещодавно зміцнило міжнародні території Церкви і надало сімдесятникам, які служать у президентствах теритторій, більше адміністративних повноважень15.
Як міг Джозеф Сміт знати, висвячуючи перших сімдесятників, що кількість служителів у цьому чині зростатиме і в наш час вона вже сягає 315 сімдесятників у восьми кворумах по всьому світу? Я свідчу, що Джозефу не потрібно було цього знати, оскільки Господь це знав, а Джозеф лише закладав фундамент в останні дні, керуючись доктринами, що містяться в Писаннях, і “згідно з видінням, що показує порядок сімдесятників” (УЗ 107:93).
Історія сімдесятників розгортається під наглядом Господа від самого початку й на кожному наступному етапі розвитку, тому чин сімдесятника повністю узгоджується з тим, як його подано в Писаннях. Навіщо вивчати розвиток цієї історії? Як пояснив президент Пекер, “вона є взірцем надання одкровення”. Рядок за рядком Господь відкривав Свою волю стосовно сімдесятників, і я знаю, що Він і надалі буде це робити як для сімдесятників, так і для кожного члена Своєї Церкви.
Вгорі зліва: Джозеф Сміт висвячує Парлі П. Пратта в апостоли, художник Уолтер Рейн
Відряджені сімдесятники, художник Дел Парсон
Фотографія Крейга Дімонда
Вгорі, зліва направо: Перші члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів і перші сімдесятники були висвячені в лютому 1835 року. Семеро президентів 30-го Кворуму сімдесятників разом з їхнім секретарем приблизно в 1890 р. Члени 88-го Кворуму сімдесятників разом зі своїми сім’ями, березень 1897 р.
Перший і Другий кворуми сімдесятників, 2006 р.