Лише одна монетка
“Маленький внесок свій я з радістю роблю” (“Господня десятина”, Ліягона, жовт. 2006, с. Д13.
-
Даніель дивиться на монетку на своєму комоді. Він уже розглядав її кілька хвилин. Цінність її не була дуже великою.
Даніелю, ти готовий іти до церкви?
Так, тату. Я вже йду.
-
Даніель поклав монетку в кишеню і побіг доганяти сім’ю.
-
Коли Даніель разом із сім’єю прийшов до церкви, то взяв квитанцію для сплати десятини і конверт біля офісу єпископа.
Тату, ти допоможеш мені заповнити квитанцію?
Звичайно.
-
Яку десятину ти сьогодні платиш?
Невелику. Лише це.
Даніелю, це 10 відсотків зароблених тобою грошей?
Так.
Тоді все чудово.
-
Даніель заклеїв конверт і віддав десятину єпископу. Єпископ потиснув йому руку. Даніель подумав, чи потиснув би єпископ його руку, якби знав, що у конверті лише одна монетка.
-
Я пишаюся тобою, Даніелю. Платити десятину—це правильне рішення.
Я знаю, тату, але там була лише одна монетка.
-
Ти ніколи не знаєш справжньої вартості однієї монетки. Можливо, нею можна сплатити за друкування однієї сторінки Книги Мормона, або нею можна сплатити за один з каменів, який використовують для будівництва храму.
-
Даніель ніколи раніше не думав про десятину таким чином. Він почав обдумувати всі способи, у які його десятина може допомогти іншим.
Мабуть, твоя правда, тату. Я радий, що можу платити десятину, хоча це лише одна монетка.