Пісня і молитва
Коли Діллон не зміг взяти високу ноту, він сягнув навіть більшої висоти в пошуках необхідної допомоги.
Діллон має справу з жахливою проблемою: його найбільший талант також є його найбільшим страхом. “Я люблю співати,—каже 16-річний тонганський юнак,—але не перед людьми. Я починаю дуже боятися”.
Уявіть його неоднозначні почуття, коли в Церкві на Тонга оголосили прослуховування вокалістів для запису звукової доріжки тонганською мовою до фільмів Старого Завіту. Хлопець і радів, і боявся до смерті.
Три пісні мали виконуватися чоловічим голосом. Після того як Діллон проспівав пісню, підготовлену для прослуховування, на його здивування продюсер попросив його заспівати інші пісні зі звукової доріжки. Хоча хлопець дуже хвилювався, він заспівав їх, і продюсер сказав: “Ми знайшли нашого виконавця”.
На радість і, в той же час, на страх Діллона йому запропонували записати всі три пісні.
Талант Діллона, страх Діллона
Діллон, член приходу Мауфанга, кіл Нукуалофа на Тонга, прекрасно навчається в школі. Він належить до 10 відсотків тонганських студентів, відібраних для навчання в державній школі. Йому також подобається семінарія. “Він будить нас рано-вранці, щоб йому піти на семінарію”,—каже його мама, Маленіта Мае.
Однак спів—це те, що він любить, хоча його сім’я навіть не знала, що він уміє це робити, доки його одного року не попросили заспівати соло під час виступу Початкового товариства.
“Діллон завжди був сором’язливим”,—розповідає його мама.
Він так гарно заспівав під час виступу Початкового товариства, що його попросили заспівати під час конференції колу Нукуалофа, Тонга. Після цього він виступав постійно.
Хлопець казав мамі: “Одного дня я використаю свій талант для Бога”. Після того як його відібрали співати для озвучування фільму, він сказав мамі: “Мамо, я використав свій талант”.
Сіоне, старший брат Діллона, каже, що він намагається заохочувати Діллона співати. “Я б хотів мати його талант,—каже він.— Кожен хоче, щоб він ним поділився”.
“Мені подобається, коли він співає”,—каже його сестра Пеа.
“Я б хотів колись співати так, як він”,—каже його дев’ятирічний брат Паула.
Діллон вдячний, що сім’я його підтримує. “Я люблю свою сім’ю,—каже він.— Я впевнений, що з їхньою допомогою можу перетворити свою слабкість на силу”.
Сягати висот
Коли Діллон працював з командою звукорежисерів над записом пісень, йому було важко взяти одну ноту. “Я не міг її дістати,—каже він.— Репетиції тривали годинами”.
Нарешті, зовсім виснажений і пригнічений він пішов додому, знаючи, що наступного ранку йому треба буде записати пісню.
“Я відразу ж пішов у свою кімнату й молив мого Небесного Батька про допомогу”,–розповідає він.
Усе, про що він міг думати, це те, наскільки важливим буде запис цієї музики для 50 тис. членів Церкви на Тонга, а також для тисяч тих, які розмовляють тонганською мовою по всьому світу.
“То була одна з найдовших ночей у моєму житті”,—каже він.
Після довгої ночі, проведеної в молитві, і недовгого сну, Діллон увійшов у студію звукозапису і взяв ноту.
Він пам’ятає, як сказав: “Алілуя”. Я був щасливий”.
Не лякайся
Один з улюблених віршів Діллона—це Ісус Навин 1:9: “Будь сильний та відважний… Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити”.
Діллон піддав те обіцяння випробуванню і зрозумів, що воно істинне. “Я робив усе, що міг. Я докладав найкращих зусиль і вкладав усе серце в ті пісні, щоб слухачі могли відчути Духа”.
У процесі подолання своїх страхів і вдосконалення таланту, Діллон усвідомив, що відчував не лише велику підтримку своєї сім’ї, але і Небесного Батька.
“Я знаю,—каже він,—що Бог відповів на мої молитви”.
Фотографії Адама С. Олсона; фон © PhotoSpin