Молоді
Мама врятувала нас
Коли мені було шість років, разом з меншою сестрою ми дивилися баскетбольну гру нашої старшої сестри. Батько пішов, і ми вирішили, що теж підемо з ним додому, тому побігли доганяти його під дощем. Однак не знайшовши батька, ми повернулися до спортзалу, щоб поїхати додому з мамою. Проте коли ми увійшли до спортзалу, в ньому вже нікого не було.
Пам’ятаю, як ми стояли з молодшою сестрою, відкривши вхідні двері, намагаючись не намокнути під дощем і молячись, щоб хтось приїхав за нами. Потім пам’ятаю, як ми, почувши звук, з яким закриваються двері нашого червоного автомобіля, побігли на нього. І тоді відбулося те, що стало одним з найяскравіших спогадів дитинства: наша мама, обнімаючи нас, пригорнула до себе, “як квочка збирає своїх курчаток під свої крила” (3 Нефій 10:4). Мама врятувала нас, і я ніколи не почувала себе більш захищеною, ніж у той момент.
Коли я думаю про вплив, який вона на мене справила, то бачу, що все мамине життя спрямовувало мене до Спасителя і показувало, що означає “підніма[ти] руки, що опустилися, і зміцню[вати] ослаблі коліна” (УЗ 81:5). Вона покладалася на Ісуса, Який давав їй “Дух і силу” (“Я йтиму за Христом”, Гімни, № 129).