Традиції збалансованого, праведного життя
З виступу, проголошеного 15 січня 2010 року в Університеті Юта-Веллей.
Нехай Бог благословить вас силою волі й бажанням бути прикладом світові та жити збалансованим, праведним життям. Саме цього Він очікує від Своїх дітей у період їхнього земного випробування.
На початку незабутнього музичного фільму Fiddler on the Roof (Скрипаль на даху), Тев’є, головний герой, починає свою історію такими словами:
“Кожного мешканця нашого невеличкого села Анатевка можна назвати скрипалем на даху, бо він намагається зіграти приємну просту мелодію й при цьому не зламати собі шию. Це нелегко. Ви можете запитати, чому ж ми там залишаємося, якщо це так небезпечно? Ми залишаємося, бо Анатевка—це наш дім. І як нам вдається утримувати рівновагу? Про це я можу сказати вам одним словом—традиція!
Завдяки своїм традиціям ми утримуємо рівновагу впродовж багатьох-багатьох років. …Завдяки традиціям кожен знає, ким він є і чого Бог від нього чекає1.
Разом з іншими старшими членами Церкви я мав привілей жити в особливий час церковної історії. Піонерська доба навчила нас багатьом традиціям. Піонери розвинули величний дух єдності, оскільки від цього залежало саме їхнє виживання. Я належу до третього покоління благородної мормонської сім’ї піонерів, однак мав благословення користуватися сучасними зручностями в домі, пересуватися автомобілем і отримати університетську освіту. Оскільки зовсім невеликий період часу відділяє моє життя від доби піонерів, піонерські традиції продовжували існувати у нашій сім’ї, приході й громаді.
Коли я був дитиною, всі в нашому домі відчували, що батько і мати люблять одне одного й кожного зі своїх дітей. Вони безкорисливо присвятили найкращу частину свого життя сім’ї. Три рази на день ми збиралися сім’єю за обіднім столом. Традиційна домівка, яку я знав, все рідше зустрічається в наш час. Іноді ми сумуємо за “добрими старими часами”.
Наші громадські заходи проводилися в приході або в місцевій школі. Весь приход вболівав за нас у спортивних змаганнях. На приходські танці приходили всією сім’єю. Такі святкування, як Різдво, День незалежності, День піонерів та окружні ярмарки, також були значними подіями в громаді й ми відвідували їх сім’ями.
У нас були й сімейні традиції. Досвід, здобутий завдяки тим сімейним традиціям, допоміг засвоїти основні принципи. Одна весела традиція, яка існувала в нашій сім’ї, мала на всіх нас тривалий вплив. Коли дітям в сім’ї виповнювався один рік, їх садили в одному кінці кімнати, а сім’я сідала в протилежному. Там, де разом сиділа сім’я, на підлогу клали чотири предмети: пляшечку з молоком, іграшку, іграшкову модель банку і Писання. Потім дитину заохочували повзти до тих предметів і вибрати один з них.
Я обрав банк і став фінансовим директором. Мій брат Тед вибрав Писання, дуже захоплювався книгами все своє життя і став юристом. Мій брат Боб був всебічно обдарованим членом сім’ї. Він підповз і сів на Писання, взяв банк і поклав його біля своїх ніг, однією рукою взяв пляшечку й почав з неї пити, а іншою рукою тримав іграшку. Він став бухгалтером і прожив дуже збалансоване життя.
За допомогою цих чотирьох прикладів я б хотів поговорити про те, як нам жити збалансованим життям.
Наше тіло—це храм
Пляшечка з молоком символізує наше фізичне здоров’я. Писання свідчать про те, наскільки важливим є фізичне тіло для нашого вічного розвитку.
“Чи не знаєте ви, що ви—Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?
Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той—то ви” (1 Коринтянам 3:16–17).
Господь встановлює для нас високий стандарт, наказуючи ставитися до свого тіла, як до храму. Я мав привілей супроводжувати Президента Церкви під час освячення багатьох храмів. Перед освяченням Президент завжди хоче перевірити якість роботи будівельників нового храму, в якому все має бути найвищої якості й прекрасно поєднано. Територія навколо храму завжди повинна мати найпривабливіший вигляд в тій місцевості, де храм побудовано.
Підіть і станьте перед храмом. Уважно роздивіться дім Господа й подумайте, чи не надихає він вас на те, аби якимось чином покращити фізичний храм, даний вам Господом, щоб стати домом для вашого вічного духа. Господь установив основні норми управління нашим фізичним тілом. Послух цим нормам є вимогою для висвячення у священство, отримання храмової рекомендації та виконання покликання у Церкві.
Іноді ми будемо відчувати, що люди нас не приймають з причини високих норм, які ми встановили для себе. Однак є те, від чого ми просто відмовляємося. У нас є Слово мудрості, яке допомагає нам жити здоровим життям, таким, що сприятиме нашому зростанню й благополуччю. У нас є норми, ідеали і спосіб життя, яким заздрять багато людей у світі. Я помітив, що коли ви живете так, як маєте жити, люди це помічають і захоплюються вашими віруваннями. Цим ви впливаєте на життя інших.
Я працював усе своє життя в бізнесі, пов’язаному з магазинами. Оскільки я був одним з менеджерів, для мене важливо було спілкуватися з представниками торговельних фірм на місцях. Як правило, зустрічі з представниками більшості з цих компаній завжди починалися з коктейлю. В цей час ми спілкувалися, ближче знайомлячись з чоловіками, які працювали в організації. Я завжди почував себе незатишно в ці години спілкування. Спочатку я замовляв собі лимонад. Невдовзі я зрозумів, що лимонад на вигляд подібний до інших напоїв. Я не міг привернути до себе увагу як людина, яка не вживає алкоголь, тримаючи в руках лимонад. Я спробував рутбір. Результат був таким самим.
Нарешті я вирішив, що маю випити щось таке, що дійсно вирізнить мене як людину, що не вживає алкоголь. Я пішов до бармена і замовив склянку молока. Бармен ніколи не отримував такого замовлення. Він пішов на кухню й знайшов для мене склянку молока. Тепер у мене був напій, що дуже відрізнявся від алкогольних напоїв, які вживали інші присутні. Раптом я став центром уваги. Посипалися жарти з приводу мого напою. Моє молоко стало предметом розмови. Того вечора я познайомився з більшою кількістю бізнес-партнерів, ніж будь-коли під час коктейлю.
Молоко стало моїм напоєм під час проведення коктейлів. Невдовзі всі знали, що я мормон. Я по-справжньому був здивований повагою, з якою до мене ставилися інші, а також тим, що почало відбуватися. Невдовзі й інші почали разом зі мною пити коктейль з чистого молока!
Наважтеся відрізнятися від інших! Живіть згідно з євангельськими нормами, яких вас навчають.
“Хороше фізичне і духовне здоров’я допомагає нам залишатися на прямому і вузькому шляху”,—сказав Джозеф Б. Віртлін (1917—2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Господь дав нам Свій кодекс здоров’я в Слові мудрості—“принцип з обіцянням”, яке сучасні медики невпинно підтверджують. ( УЗ 89:3). Усі Божі заповіді, в тому числі й Слово мудрості, є духовними. (Див. УЗ 29:34–35). Нам потрібно живити себе духовно навіть більше, ніж фізично”2.
Ми повинні бути дуже вдячними за євангельські вчення про важливість утримання своїх фізичних тіл чистими і гідними перебування в них наших вічних духів.
Іграшки світу
Ми живемо в цікавому світі. Складається враження, що найголовніше, до чого прагнуть люди—це мати мирські іграшки. Розвинені нації стають настільки світськими у своїх віруваннях і вчинках, що взагалі доводять, ніби людська істота є повністю незалежною. Вони вірять у те, що нам не потрібно ні перед ким і ні перед чим звітувати, крім тільки як перед собою, і, до певної міри, перед суспільством, у якому ми живемо.
Писання застерігають нас: “Вони не шукають Господа, щоб установити Його праведність, але кожна людина йде своїм власним шляхом і за образом свого власного бога, чий образ є подобою світу і чия суть є суттю ідола, що зістариться й загине у Вавилоні, саме у Вавилоні великому, який паде” (УЗ 1:16).
Суспільства з таким світським стилем життя мають платити високу духовну і моральну ціну. Гонитва за так званою свободою особистості й нехтування законами, які Господь встановив для того, щоб керувати Своїми дітьми на землі, виллються в прокляття надмірного егоїзму і надзвичайної зосередженості на мирському, призведуть до занепаду громадських і особистих норм моралі, до відкритої непокори владі. Посеред суєтності земного життя, в якому незмінно панує непевність, мають бути місця духовного прихистку, оновлення, надії й миру.
На противагу цьому мирському стилю життя Президент Спенсер В. Кімбол (1895—1985) навчав нас про те, як важливо прагнути знань від Бога:
“Якщо все йде належним порядком, то спочатку здобувають знання про Бога і Його програму, тобто про шлях до вічного життя, а потім здобувають знання про мирське, що також є дуже важливим. …
Петро й Іван мали обмежене знання в мирському розумінні, їх навіть можна назвати неосвіченими. Однак вони мали ключові знання про життя: що Бог живий і що розіп’ятий і воскреслий Господь є Сином Бога. Вони пізнали путь вічного життя. І вони його пізнавали упродовж кількох десятиліть свого земного життя. Їхнє праведне життя відкрило для них двері божественності й сотворіння світів, кількість яких буде вічно зростати. Для цього їм, імовірно, згодом знадобиться повне знання наук. Але у той час як Петро й Іван мали лише кілька десятків років, щоб навчитися духовним речам і втілювати їх, у них було вже дев’ятнадцять століть, щоб вивчати мирські науки, тобто геологію землі, зоологію, фізіологію та психологію земних створінь. Земне життя—це час, щоб у першу чергу пізнати Бога і євангелію та виконати обряди. Коли ноги вже міцно стоять на стежці до вічного життя, ми можемо накопичувати світські знання. …
Світське знання, яким би важливим воно не було, ніколи не зможе врятувати душі, ані відкрити двері целестіального царства, ані створити світ, ані зробити з людини Бога, але воно може бути найкориснішим для тієї людини, яка на перше місце ставить найголовніше, яка знайшла шлях до вічного життя і яка тепер може знайти застосування всьому знанню, яке буде знаряддям і слугою”3.
Прагніть того, що від Бога. Там на вас чекає вічна винагорода.
Виховання хорошого характеру
Спаситель, як описано в 14 розділі Євангелії від Луки, виклав такий урок:
“Хто-бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,—чи має потрібне на виконання,
щоб коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
говорячи: “Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг” (Лука 14:28–30).
Готуючись до майбутнього, ви маєте бути впевнені, що все, що ви вкладете в цей земний досвід, дасть вам змогу дійти до кінця сильними і здобути свою вічну винагороду.
Наш сьогоденний світ рухається з усе більшою швидкістю і стає все складнішим. Завжди є можливість для легкої наживи. Багатьом подобаються такі види діяльності, що дають можливість отримати швидкий прибуток часто за рахунок інших, які намагаються дотримуватися правил, встановлених доброчесним веденням справ. Цей швидкоплинний світ все більше спокушає людей грати за власними правилами.
Однак ми завжди повинні пам’ятати про закон урожаю. “Що ви посієте, те саме й пожнете; отже, якщо посієте добро, ви й пожнете добро, як свою винагороду” (УЗ 6:33). Цей закон ніколи не буде відмінено.
“Характер людини створюється нею самостійно. ЇЇ репутація—це те, що думають про неї інші люди. Характер—в людині; репутація—від людей; [характер]—це суть, [репутація]—це тінь”4.
Хороший характер—це те, що ви повинні створити самостійно. Його неможливо успадкувати від батьків. Його неможливо створити завдяки наявності надзвичайних переваг. Це не дар від народження, багатства, таланту чи громадського становища. Це—результат ваших власних зусиль. Це—винагорода за праведне життя і вияв чеснотних і доброчесних якостей.
Коли виникає ця шляхетна довіра, за людиною закріплюється репутація чесної й цілісної особистості. Ці якості забезпечать довгу й успішну кар’єру. Найбільше багатство, яке ви зможете покласти у ваш банк—це репутація людини, гідної довіри.
Щоденне вивчення Писань
У своїх літописах Нефій описує свої почуття щодо Писань такими словами: “А на цих я пишу з глибин душі моєї, а також багато чого з Писання, яке вигравіюване на пластинах з латуні. Тому що душа моя втішається Писанням, і серце моє обдумує його, і записує його на науку і на благо моїм дітям” (2 Нефій 4:15).
У Писаннях ми знаходимо багатство впевненості й знання: в Біблії, Книзі Мормона, Ученні і Завітах та Дорогоцінній Перлині. Ми можемо знайти надихаючі рядки, що пронизують полотно кожної з книг. Під час вивчення ми легко їх побачимо.
Писання навчають, що Ісус Христос—це Син Божий. Він живий і є нашим Викупителем і Спасителем. Ми повинні йти за Ним і виявляти Йому свою любов, пам’ятаючи про Нього і смиренно дотримуючись Його заповідей.
Завдяки Його Спокуті ми можемо каятися й ставати чистими. Ми—Його завітний народ і завжди повинні дотримуватися укладених завітів.
Ми повинні мати віру, каятися, охриститися, отримати дар Святого Духа і витерпіти до кінця.
Особисте, щире вивчення Писань приносить віру, надію та рішення наших повсякденних проблем. Часте читання, розмірковування й застосування уроків з Писань у поєднанні з молитвою стає незамінним елементом здобуття й утримання сильного, живого свідчення.
Президент Кімбол нагадував нам про те, як важливо постійно читати Писання, коли сказав: “Я відчуваю, що, коли стаю недбалим у своїх стосунках з Божеством і коли здається, що… божественний голос не промовляє, я далеко, дуже далеко. Якщо ж я заглиблююсь у Писання, відстань зменшується і духовність повертається”5.
Запровадьте звичку щоденно вивчати Писання
Приклад світу
Моє покоління швидкими темпами йде з цього життя. Ми хочемо передати естафету новому й краще підготовленому поколінню святих останніх днів. Ми сподіваємося, що вони:
-
Будуть тримати свої чудові фізичні тіла в чистоті й святості, як храми Божі.
-
Будуть віддавати перевагу духовному навчанню й знанням від Бога.
-
Будуть надійним поколінням і користуватимуться фундаментом вічних євангельських істин для встановлення норм і цінностей.
-
Будуть прагнути знання вічних істин, що містяться у Святих Писаннях.
Нехай Бог благословить вас силою волі й бажанням бути прикладом світові й жити збалансованим, праведним життям. Саме цього Він очікує від Своїх дітей у період їхнього земного випробування.
Фотографія © iStockphoto
Фотоілюстрація Джона Люка
Зліва: фотоілюстрація Френка Гелмріха; справа: фотоілюстрація Джона Люка
Фотоілюстрація Крістіни Сміт