Чи справді він мене про те запитав?
Я сиділа і, не вірячи собі, пильно дивилася на брата Джермана, члена президентства філії, який чекав на мою відповідь.
Може, він хотів сказати учителем або радником. Але він цього не сказав. Я все правильно почула; він покликав мене президентом Товариства допомоги нашої невеликої філії.
Якийсь час я непорушно сиділа, розмірковуючи над своєю ситуацією. Мені було лише 27 років і я ніколи не була у шлюбі. Сюди я переїхала нещодавно й почала працювати журналістом. Мій досвід роботи на керівних посадах був дуже обмеженим. Раніше я служила в кількох покликаннях, але ж не в такому!
Мовчки я запитувала себе, чи була достатньо зріла й досвідчена і чи взагалі була здатна служити. Що я могла запропонувати жінкам моєї філії?
Того вечора я пішла додому, стала на коліна й просила Небесного Батька дати мені спрямування. Після молитви я раптом відчула спонукання проглянути своє патріарше благословення. Я прочитала таке речення: “Ти будеш здатна виконувати роботу, яку тобі доручать, навіть у молодому віці”.
Коли я читала ті слова, то зрозуміла, що мова не йде про мій сімейний стан, вік або спроможність щось виконувати. Ішлося про те, що мені потрібно робити для Господа. Я прийняла покликання.
Під час виконання покликання я змогла допомагати людям, хоча ми мали різний життєвий досвід. За бажанням Бога мені довелося по-особливому служити одній жінці, якій було років під 30, вона мала двох дітей і була матір’ю-одиначкою. Я відразу зрозуміла, що у нас з нею різні стилі життя. Я не знала, як подружитися з нею, але з часом у нас зав’язалися дружні стосунки.
Ще мені довелося познайомитися з менш активною жінкою. Я пам’ятаю, як вперше прийшла до неї з місіонерами, знаючи, що у неї є свідчення. Їй потрібна була лише іскорка, щоб воно стало яскравішим. Коли ми сиділи у вітальні й слухали її, Дух був сильним і спонукав мене свідчити про Спокуту Ісуса Христа.
У наступні місяці вона час від часу приходила до церкви. Але Дух постійно мене надихав свідчити їй. Сьогодні вона є активною і служить у філії.
Такими були найяскравіші спогади про це покликання, однак і випробувань було багато. Мені було важко зрозуміти, чи докладаю я достатньо зусиль, як знаходити баланс між церквою і роботою та як долати почуття невідповідності.
У кінці я зрозуміла, що багато з того, що я була здатна робити, відбувалося через Духа. Мене вже відкликали з того покликання і я переїхала до іншого міста. Однак я часто розмірковувала про те, як це покликання вплинуло на сестер і на мене. Завдяки йому я зрозуміла, що хоча я ще молода і незаміжня, однак маю що дати іншим, коли ми разом зростаємо в євангелії. Хоча я відчувала, що не відповідаю покликанню, однак наполегливо працювала, щоб виконувати його. І коли я так чинила, то відчувала, як Божа рука скеровує мене і допомагає відповідати вимогам Його роботи.
Хоча ми можемо сумніватися у своїй здатності служити в церковному покликанні, Господь знає нас. Якщо ми маємо бажання служити, то Він допоможе нам відповідати вимогам Його роботи.
Ілюстрації Брайана Біча
Коли ми приймаємо запрошення служити, тоді, згідно з обіцянням Президента Монсона, отримаємо “божественн[у] допомог[у], щоб ми могли успішно виконати те, до чого нас покликано”.