Дух промовляв через мене
Крісті Руш Банц, Юта, США
Отримавши своє покликання служити в Тулузькій місії у Франції, я була в захопленні від того, що служитиму в іншій країні і вивчу нову мову. Хоч я французьку мову раніше не вивчала, та все ж була впевнена, що легко зможу навчитися розмовляти нею.
Президент колу, рукопокладаючи мене як місіонера, благословив мене даром мов. Це благословення додало мені впевненості в тому, що я зможу вивчити французьку швидко.
Коли я прибула в Центр підготовки місіонерів в Прово, Юта, то енергійно взялася за її вивчення, але часу для цього в ЦПМ було в мене мало. Мені важко було справлятися з усім, я боролася з труднощами щодня. Залишаючи ЦПМ, я відчувала, що дуже мало просунулася у вивченні французької. Я думала, коли ж уже до мене прийде дар мов.
На місії мене спершу призначили в невеличке місто на півдні Франції. Якось по обіді в один з перших днів після мого приїзду ми з напарницею працювали на вулиці, контактуючи з людьми. Під час спілкування з людьми, я говорила мало—мені було важко розуміти їх, а їм—мене.
Ми підійшли до однієї жінки, і моя напарниця почала розповідати їй про Церкву. Та, послухавши кілька хвилин, несподівано повернулася до мене і сказала: “А що ви б могли сказати?”
Я схвильовано й відчайдушно намагалася згадати щось з того, що вивчила. Тремтячим голосом я принесла просте свідчення про Небесного Батька і Книгу Мормона. Коли я свідчила, Дух свідчив мені, що сказане мною було істиною. Я не знаю, чи відчула щось та жінка, але вона посміхнулася, знову повернулася до моєї напарниці і попросила її продовжити розповідь.
Цей випадок дав мені важливий урок. Я дізналася, що хоч я й не могла вільно говорити французькою, Дух міг говорити через мене. Я дізналася, що, можливо, благословення, яке я отримала від президента свого колу, насправді було благословенням говорити мовою Духа.
Президент Томас С. Монсон навчав: “Є одна мова … спільна для всіх місіонерів—це мова Духа. Вона не вивчається з підручників, укладених ученими, і не опановується читанням і запам’ятовуванням. Мова Духа дається тому, хто прагне усім серцем пізнати Бога і виконувати Його божественні заповіді. Оволодіння цією мовою дозволяє людині руйнувати бар’єри, долати перепони і торкатися людського серця” (“The Spirit Giveth Life,” Liahona, June 1997, 4).
Пройшли роки, а той випадок все ще залишається у моїй пам’яті. Від мене більше не вимагається проповідувати євангелію французькою мовою, але мені потрібна допомога Духа, коли мене просять провести урок або виступити у церкві. Коли я відчуваю, що мені важко висловлюватися, мене втішає згадка про те, що Дух може говорити до сердець всіх Божих дітей.