Спеціальний розділ, присвячений програмі “Обов’язок перед Богом”
Подзвони своєму кворуму
Я служив одній сім’ї в приході, і мені була потрібна допомога, щоб все зробити.
Якось у суботу після обіду мені зателефонував батько сім’ї, в якій я був домашнім учителем. “Я ось роздумую, чи не змогли б ви посидіти з нашими дітками, поки ми з Сінді відвідаємо її бабусю?—запитав брат Стівенс (імена змінено).— Вона не дуже добре себе почуває, і ми думаємо, що це може вже в останнє ми зможемо побачити її”.
Я запевнив брата Стівенса, що радий буду допомогти. “Чудово!—сказав він.— І якщо ви зможете, було б добре, якби ви навели порядок навколо будинку, бо сьогодні—річниця нашого одруження”.
Коли я приїхав, брат і сестра Стівенс залишили мені трохи локшини, що готується у мікрохвильовій пічці, та список того, що треба зробити по господарству. І поїхали собі. У мене виникло сильне відчуття, що треба зробити набагато більше, ніж просто доглядати за їхніми дітьми. Це був важкий для них день, і я хотів трохи його полегшити. Я вирішив, що зроблю все за тим списком і навіть більше, у тому числі помию посуд та підстрижу траву на газоні.
Очевидно, що за три години я не зміг би впоратися з усім цим та ще й при цьому доглядати за їхніми дітьми, тому я подумав, а чи не подзвонити комусь із мого кворуму священиків. Та була одна проблема: я не дуже товаришував з хлопцями у своєму кворумі. Ми ставилися один до одного нормально, але поза Церквою у нас не було багато спільного. Ми відвідували різні школи, і я рідко коли бачився з ними, коли ми не були в церкві. Тому мені було якось незручно їм дзвонити.
Я зателефонував президенту свого Товариства молодих чоловіків і спитав, чи не може він направити кількох хлопців мені сюди на допомогу. Він по-доброму відповів, що він лише порадник, і пояснив, що я повинен зателефонувати Пітеру, першому помічнику єпископа, який мав обов’язок допомагати мені у моїх обов’язках священства. Саме це я й боявся почути.
Нервуючи і з деяким сумнівом я зателефонував Пітеру і спитав, чи не може він приїхати сюди. “Звичайно, приїду, —сказав він.— У мене тут Скотт і Кевін, я і їх візьму з собою”.
Разом ми підстригли газон, вимили посуд і прибрали в домі. Брат і сестра Стівенс приїхали саме тоді, коли ми закінчили всю роботу.
Той випадок навчив мене, що кворуми священства єднаються вірою в Ісуса Христа і в служінні, незважаючи на різницю в інтересах, рисах характеру чи походженні.
Фотоілюстрація Роберта Кейсі