Навернений до євангелії—і місія

Марко Брандо, Італія

Я виріс у Церкві і завжди планував служити на місії. Але коли настав час служити, мені дуже захотілося самому відчути таке ж могутнє навернення, про яке розповідали інші люди, що приєдналися до Церкви.

Я знав, що служіння на місії вимагає певних жертв. У мене була хороша робота, на якій мені добре платили, і я роздумував, а чи зможу я знайти таку ж саму після свого повернення. Мене турбувало те, що я маю призупинити свою освіту й залишити сім’ю та друзів. Проте в глибині душі я знав, що служити на місії—це правильно, тому я продовжував готуватися.

Частиною цієї підготовки було те, що я ходив зі старійшинами у моїй місцевості навчати людей. Одного вечора ми з місіонерами навчали чоловіка про Слово мудрості, але він не хотів сприймати цей принцип. Коли ми пішли від нього, то я можу сказати, що старійшини занепали духом, і я також відчував сум.

Я не розумів, через що саме сумував, бо я ж зовсім не знав цього чоловіка. Я все думав про це і зрозумів, що у мене виникли ці почуття, бо я відчував Духа під час того уроку. Я був засмучений тим, що цей чоловік відкинув те, що приносило мені стільки радості.

Завдяки цій думці я зрозумів, я був справді наверненим. Я знав, що євангелія є істинною, і я не міг дочекатися, щоб ділитися нею. Невдовзі мене було покликано служити в Італійську Римську місію.

Я щедро був благословенний за жертви, на які пішов, готуючись до місії. Я навчав євангелії багатьох чудових людей, я знайшов друзів на все життя і вивчив англійську мову. Благословення продовжували приходити до мене і після мого повернення додому. Мене прийняли на ту саму роботу, на якій я був до місії, і я навіть отримав підвищення.

Однак, можливо, найбільшим благословенням було зміцнене свідчення про євангелію. Моя місія була періодом незрівнянного духовного зростання, за яке я завжди буду вдячним.