Я змінила свою думку

Джессіка Бексіс, Айдахо, США

Мені було 21 рік, і я була співвласницею салону краси. Я була вчителем у Початковому товаристві в церкві. У мене було хороше життя, але я відчувала якийсь неспокій. Здавалося, що є ще щось, що мені потрібно зробити—тільки я не знала, що саме.

Якось у неділю мій єпископ покликав мене до себе в офіс і спитав, чи не думаю я служити на місії. Я була абсолютно не підготовлена для цього. Я була членом Церкви всього два роки і ніколи не думала про те, щоб служити на місії.

Я відповіла єпископу, що, на мою думку, місія—не для мене. Коли я виходила з його офісу, він сказав: “Ну що ж, коли зміниш свою думку, дай мені знати”. Я думала, що на цьому питання й закрилося, однак єпископові слова не йшли мені з думки.

Я запитувала себе, хіба я можу служити на місії. Я була єдиним членом Церкви в сім’ї. Як до цього поставиться моя сім’я? Що я буду робити зі своєю частиною салону краси? Чи зможу я провести в служінні півтора роки?

Роздумуючи над цими питаннями, я відчула спонукання почитати Книгу Мормона. Я взяла її і відкрила на восьмому розділі книги Алми. Читаючи про Алму і Амулека, які виконували свою місію, я дізналася, що мені також потрібно “проголосити слова Бога” (вірш 30). Наступної неділі я сказала своєму єпископу, що змінила думку і хочу служити на місії.

Моя сім’я підтримала мене, я змогла продати свою частину салону краси. Я служила в Каракасі, Венесуела, і ще й досі отримую благословення за те, що з честю служила Господу.