Спеціальний розділ, присвячений програмі “Особистий розвиток”
Я—Божеє дитя?
Один вірш зі старого Завіту допоміг мені зрозуміти свою божественну природу.
Тоді мені був 21 рік, я навчалася в коледжі і шукала істину та із захватом слухала послання євангелії від місіонерів. Я приймала те послання повільно, проте всім серцем. Я приєдналася до Церкви, але була єдиною в сім’ї, хто зробив це.
Пробувши членом Церкви майже рік, я зрозуміла, що моє свідчення стає щодня сильнішим, однак мені чогось не вистачало. Я не знала, чи була я дитям Бога.
Насправді я прийняла Бога як Батька всіх людей. Проте я не усвідомлювала, як близько Він знає кожне зі Своїх створінь. “Коли у цьому світі є всього так багато,—запитувала я сама себе,—то як Він може знати мене особисто? Як Він може вважати мене Своєю дочкою? Як Він може любити мене як Своє дитя?”
Маючи такі запитання в розумі, я звернулася в молитві до Небесного Батька. Невдовзі по тому під час вивчення Писань я зупинилася на вірші 1 Хронік 28:9. Цар Давид сказав своєму сину: “А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди”.
Жоден вірш з Писань ще ніколи мене так не наближав до мого Небесного Батька, як цей. Він свідчив мені, не лише про те, що я—дочка Бога, але й про те, що якщо я шукатиму Його, я можу знайти Його. Він свідчив мені про мою божественну природу. У своєму серці я не могла повністю збагнути, що я—дитя Бога. Я сподівалася, що це правда, але не могла осягнути це знання про Такого люблячого Небесного Батька. Я не могла зрозуміти Істоту, Яка могла знати найпотаємніші думки й прагнення. Я не могла приймати Його любов, знаючи про свої провини і про багато зроблених мною помилок.
Цей уривок з Писань багато чого навчив мене. По-перше, Давид, який зробив багато помилок у своєму житті, радить своєму сину Соломону шукати Господа і повноцінно служити Йому. Роблячи так, Соломон міг знайти Господа. Ці прочитані слова викликали в мені велике бажання встановити особисті стосунки зі своїм Небесним Батьком. Я більше дізнавалася про шляхи, якими Небесний Батько виявляє Свою любов. Я знала, що і я, як Давид і Соломон, можу знайти Його. Наші стосунки зміцнювалися. Цей уривок з Писань дав мені формулу, якої я мала дотримуватися у житті, і я зрозуміла, що вона правильна.
Я виявила, що Небесний Батько знає мене особисто. Я продовжувала вивчати цей вірш з Писань доти, доки слова “Господь вивідує всі серця” не вклалися у мій розум. Кожний раз, коли я читаю цей вірш, Святий Дух шепоче в моє серце, що Небесний Батько знає все, навіть “всякий витвір думок”. Я знала, що Він був не просто моїм Творцем, але що Він також був моїм люблячим Батьком, а я—Його улюбленим дитям. Нарешті я прийняла знання про те, що Він знає мене. Він знає мої особисті думки, прагнення, мрії, страхи, наміри і, що було найважливішим для мене,—“витвори” моїх думок. Він знає мене, як знають мене мої батьки тут, на землі, і навіть більше. Через усвідомлення цього я здобула свідчення про те, що я—дитя Бога.
Ілюстрація Таії Морлі