Вогонь, який палає у моїй душі
Того самого дня, коли Едуардо навчився читати, він здобув особисте свідчення про Книгу Мормона і її силу.
“Мій дідусь казав: “Якщо ми хочемо кимось стати, нам потрібно навчитися читати”,—говорить Едуардо Контрерас. —Мій дідусь був правий”.
Однак для Едуардо дорога до читання виявилася довгою. Як один з п’яти дітей, яких ростила овдовіла матір у місті Кордова, Аргентина, він покинув школу у віці восьми років і пішов працювати, щоб допомогти забезпечувати свою сім’ю.
“Ми були дуже бідними”,—згадує він. Щоб допомогти звести кінці з кінцями, Едуардо чистив черевики, робив цеглу, копав картоплю, продавав газети і хапався за іншу випадкову роботу, доки вже юнаком не знайшов постійної роботи в міському управлінні.
Минули роки, Едуардо одружився і в них з дружиною народились діти. На той час, коли більшість з його п’яти дітей почали залишати домівку, він усе ще не міг читати і майже не мав надії колись цього навчитися. Але того одного дня все змінилося, коли він розігнав кількох місцевих хлопців, що навпроти його будинку насміхалися з двох місіонерів-святих останніх днів. Він запросив місіонерів увійти, і незабаром він і його дружина Марія почали слухати бесіди.
“Мені було важко зрозуміти все, що вони говорили, тому що вони не дуже добре володіли іспанською,—згадує Едуардо,—але вони показали мені брошуру із зображеннями Спасителя та пророка Джозефа Сміта у священному гаю. Я подумав, що ті зображення, які вони нам показали, і те, чого вони нас навчали, було прекрасним”.
Незабаром тих місіонерів замінили інші, серед яких був старійшина, для якого іспанська мова була рідною. Едуардо і Марія, які втратили доньку-немовля кілька років тому, були зворушені церковним фільмом Навіки разом. Невдовзі вони та їхній найменший син Освальдо були охрищені.
Разом із хрищенням у 1987 році в Едуардо виникло бажання зміцнити своє свідчення завдяки читанню Книги Мормона. “Як мені навчитися читати?”—запитав він дружину. Марія порадила йому дивитися на літери, подумки складати їх разом, намагатися вимовити слова, а тоді спробувати прочитати вголос. Вона запевнила його, що докладаючи практичних зусиль, він зрештою навчиться читати.
Едуардо, якому тоді було 45 років, розпізнавав на слух багато літер, але він ніколи не намагався читати відколи покинув школу близько чотирьох десятиліть тому.
Я відчув вогонь
Одного спекотного літнього дня з молитвою в серці Едуардо сидів у тінистому куточку на задньому дворі свого будинку. “Там,—як він каже,—я вирішив спробувати”.
Марія каже, що не могла навіть уявити, що станеться далі. Працюючи на кухні, вона час від часу чула, як Едуардо намагався вимовляти літери і слова. “Раптом я почула, як він почав швидко говорити,—каже вона.—Я прислухалася і зрозуміла, що він читав—вільно. Пройшло менше півгодини, і він почав читати!”
Едуардо був настільки поглинутим своїм заняттям, що навіть не усвідомив, що насправді читає. Але під час читання, згадує він, “я відчув вогонь, який палав усередині мене”. Наляканий і здивований, Едуардо покликав свою дружину: “Люба, що зі мною відбувається?”
“Це Дух Господа,—відповіла Марія.—Ти вільно читаєш!”
Згадуючи про цю подію, Марія говорить: “Це було те, чого ми ніколи не можемо зректися”.
Едуардо додає: “Того самого дня, коли я навчився читати, я здобув особисте свідчення про Книгу Мормона і її силу”.
Відтоді Едуардо почав підніматися о 4:00 ранку, щоб читати Книгу Мормона перед тим як іти на роботу. Потім він прочитав Учення і Завіти, а згодом і Біблію. Зараз дім Контрерасів прикрашає ціла бібліотека, тоді як до 1987 року там було лише кілька книжок.
Зі зростанням знання про євангелію в Едуарда і Марії, зростали і їхні свідчення. Коли в 2001 році внаслідок дорожньо-транспортної аварії помер їхній син Освальдо, їхні свідчення—поєднані з величним духовним досвідом, отриманим під час молитви, а також у Буенос-Айреському Аргентинському храмі, де вони були запечатані з Освальдо—допомогли їм пережити цю втрату.
“Можливо, деякі батьки збожеволіли б,—каже Едуардо,—але ми відчули спокій, який промовив: “З вашим сином усе гаразд”. Звичайно, ми ридали. Він був гарним сином, і ми сумуємо за ним. Але ми були запечатані у храмі і ми знаємо, де він”.
Світло грамотності
Завдяки заняттям з одним із членів його приходу Едуардо також навчився писати. “Раніше,—каже він,—я навіть не міг підписатися під своїм ім’ям”.
Отримавши світло грамотності, Едуардо зрозумів істинність слів свого дідуся.
“Ми перебуваємо тут, на землі, для того, щоб кожного дня ставати трохи кращими”,—говорить він. І додає, що навчаючись читати і писати, він показує своїм дітям і онукам, що ніколи не пізно навчатися, вдосконалюватися і ставати такими, якими Бог бажає нас бачити. “Завдяки тому, що можу читати, я щодня дізнаюся про щось нове”,—говорить він.
Сьогодні брат Контрерас може прочитати все, що захоче, в тому числі газети, які колись продавав неписьменною дитиною. Писання залишаються його улюбленими книгами, особливо Книга Мормона. Він прочитав її від початку до кінця вісім разів.
“Для мене Книга Мормона була дверима”,—говорить він, досі вдячний за те, як грамотність і євангелія змінили його життя. “Книга Мормона була для мене всім. Вона є для мене всім. Щоразу відкриваючи її для читання, я відчуваю Духа”.
Для Едуардо Контрераса, який на фотографії зі своєю дружиною Марією, Книга Мормона була дверима до грамотності. “Щоразу відкриваючи її для читання, я відчуваю Духа”,—говорить він.
Фотографія Майкла Р. Морріса