Події у Книзі Мормона

Що відбувається у Книзі Мормона? Скористайтеся цими малюнками, щоб дізнатися про пророків та історії з цієї чудової книги Писань.

1. Книга Мормона починається з розповіді про пророка, якого звали Легій. Він застеріг злочестивих людей в Єрусалимі, щоб ті покаялися, але люди не дослухалися. Господь наказав Легію забрати свою сім’ю—дружину Сарію і їхніх синів Ламана, Лемуїла, Сама та Нефія—і піти у пустиню. (Див. 1 Нефій 1–2).

2. Легій послав своїх синів назад, щоб здобути Писання, написані на пластинах з латуні. На цих пластинах містилася історія їхніх предків та інша інформація, яку Господь повелів їм записати. Легій і Нефій добре піклувалися про ці пластини. Вони також записували на металеві пластини те, що відбувалося з їхньою сім’єю. (Див. 1 Нефій 3–5).

3. Господь дав Легію компас, який називався Ліягона, щоб скеровувати подорож їхньої сім’ї через пустиню до обіцяної землі. (Див. 1 Нефій 16).

4. Господь наказав Нефію збудувати корабель, щоб перевезти сім’ю Легія до обіцяної землі. Нефій слухався свого батька, а Ламан і Лемуїл—ні. (Див. 1 Нефій 17).

5. Легій і його сім’я вирушили до обіцяної землі на кораблі, який вони збудували. (Див. 1 Нефій 18).

6. Ламан і Лемуїл продовжували не слухатися свого батька і Господа. Їхні нащадки відомі як ламанійці. Нефій продовжував слухатися свого батька і Господа. Його нащадки називаються нефійці. (Див. 2 Нефій 4–5).

7. Після того, як Легій і Нефій померли, інші люди, такі як Яків, брат Нефія, були відповідальними за запис на пластини важливих вчень і подій. (Див. Кн. Якова 1).

8. Енош молився про прощення своїх гріхів, і його було прощено. (Див. Енош 1).

9. Цар Веніямин побудував башту, щоб навчати свій народ євангелії. (Див. Moсія 2–6).

10. Злочестивий цар Ной повелів стратити пророка Авінадія. Але завдяки вченням Авінадія сталося навернення одного зі священиків Ноя, якого звали Алма. (Див. Moсія 11–17).

11. Алма втік з двору царя Ноя, навчав інших людей про євангелію і христив їх (Див. Moсія 18).

12. Син Алми, Алма молодший, не був слухняним. Він і його друзі, сини Мосії, були злочестивими. Тоді ангел наказав їм покаятися. Алма і сини Мосії покаялися і все своє життя присвятили проповідуванню євангелії. (Див. Moсія 27–28).

13. Аммон, син Мосії, навернув багато ламанійців після того, як захистив отари царя Ламонія і завоював його довіру. (Див. Aлма 17–19).

14. Полководець Мороній написав гасло волі та боровся, щоб захистити свободу свого народу. (Див. Aлма 46, 48).

15. Геламан очолив військо з 2000 праведних юнаків. (Див. Алма 53, 56–58).

16. Ламанійський пророк Самуїл пророкував, що невдовзі народиться Ісус Христос. (Див. Геламан 13–16).

17. Дуже далеко—у Віфлеємі—народився Ісус Христос. Він навчав Своєї євангелії, зцілював і благословляв людей і встановив Свою Церкву. Потім Його розіп’яли і Він воскрес. (Див. 3 Нефій 1, 8–10).

18. Після Свого воскресіння Він відвідав праведних нефійців і ламанійців. Він навчав їх Своєї євангелії, зціляв і благословляв їх так само, як робив це в Єрусалимській землі. (Див. 3 Нефій 11–28).

19. 10-річний хлопчик Мормон був обраний писати на пластинах, коли стане дорослішим. У віці 24 років він почав укладати найважливіші історії з усіх літописів в одну добірку металевих пластин. (Див. Mормон 1).

20. Перед своєю смертю Мормон передав пластини своєму сину Моронію. Мороній був полководцем війська. Він був останнім нефійцем, хто вижив у великій битві між ламанійцями і нефійцями. (Див. Мормон 6, 8).

21. Перш, ніж Мороній помер, він сховав пластини у місці, що називалося Кумора. Приблизно через 1400 років після того, як Мороній сховав пластини, 14-річний юнак Джозеф Сміт молився, щоб знати, яка з церков була істинна. (Див. Джозеф Сміт–Історія 1:5–16).

22. Небесний Батько та Ісус Христос відвідали Джозефа Сміта і сказали йому, що жодна з церков не була істинною і не мала повноти. Джозеф допоможе відновити істинну Церкву Ісуса Христа. (Див. Джозеф Сміт—Історія 1:17–20).

23. Мороній явився Джозефу Сміту і розповів йому про сховані пластини. Коли Джозеф Сміт стане дорослим, він отримає пластини і перекладе їх. (Див. Джозеф Сміт—Історія 1:27–54).

24. Коли Джозефу Сміту був 21 рік, він пішов на пагорб Кумора і отримав пластини на тому самому місці, де Мороній сховав їх. (Див. Джозеф Сміт—Історія 1:59).

25. Силою Бога Джозеф Сміт переклав письмена на пластинах. Він видав цей переклад. Це—Книга Мормона. (Див. титульну сторінку і вступ до Книги Мормона).

Зліва: фотоілюстрація Роберта Кейсі; фрагмент з картини Легій подорожує неподалік від Червоного моря, художник Гері Сміт; Я послухався голосу Духа, художник Вальтер Рейн: Легій і Ліягона, художник Джозеф Брікі; Нефій докоряє своїм неслухняним братам, художник Арнольд Фріберг © 1951 IRI; справа: Легій і його люди досягають Обіцяної землі, художник Арнольд Фріберг © 1951 IRI; Вони поводилися зі мною з великою жорстокістю, художник Вальтер Рейн; Нефій пише на золотих пластинах, художник Пол Манн © 1988; Я здіймав свій голос високо, щоб він досяг небес, художник Вальтер Рейн; Ви тільки служите вашому Богові, художник Вальтер Рейн; фрагмент з картини Авінадій постає перед царем Ноєм, художник Арнольд Фріберг © 1951 IRI; Прийти до кошари Бога, художник Вальтер Рейн; Алма підвівся, художник Вальтер Рейн; картини Вальтера Рейна люб’язно надані Музеєм церковної історії

Зліва: Амон захищає отари царя Ламонія, художник Арнольд Фріберг © 1951 IRI; Вийдіть наперед, художник Вальтер Рейн, люб’язно надано Музеєм церковної історії; Дві тисячі юних воїнів вирушають у бій, художник Арнольд Фріберг, люб’язно надано Музеєм церковної історії; Самуїл Ламанієць пророкує, художник Арнольд Фріберг © 1951 IRI; Мормон скорочує пластини, художник Том Ловелл © IRI; Тільки я єдиний залишився, художник Вальтер Рейн, люб’язно надано Музеєм церковної історії; Мороній ховає листи, художник Том Ловелл © IRI; Бажання мого серця II, художник Вальтер Рейн; справа: Він воскрес, художник Дел Парсон; Христос і діти у Книзі Мормона, художник Дел Парсон © 1995; Явлення ангела Моронія Джозефу Сміту, художник Том Ловелл © 2003 IRI; Пагорб Кумора, художник Джон Мак-Наутон; Джозеф Сміт перекладає Книгу Мормона, художник Дел Парсон © 1996 IRI