Я не хотів служити
Невілль Смеда, шт. Каліфорнія, США
Коли мені було 11 років, на регіональній конференції в Йоганнесбурзі, ПАР, Президент Говард В. Хантер (1907–1995) потиснув мені руку й сказав: “Ти колись поїдеш на місію і будеш чудовим місіонером”.
Більшість юнаків постійно плекали б ті слова. Але не я. Наступні 10 років я не хотів їхати на місію. Я більше переймався досягненням успіхів у спорті й у громадському житті. Я думав, що, пропустивши два роки, я все втрачу. Під час бесід з президентами філії та колу я вигадував причини, чому я не хотів служити.
Коли мені був 21 рік, у мене все ще не з’явилося бажання служити на місії. Я відвідував свою сім’ю в Айові, куди вона переїхала рік тому. В Айові разом з неодруженою молоддю місцевої філії я мав нагоду відвідати храм в Уінтер-Квортерз, шт. Небраска. Я не мав ендаумента, тож думав, що зможу виконувати хрищення за померлих.
Коли ми прибули до храму, я дізнався, що на той час не була запланована сесія хрищення. Я подумав: “Отакої, що ж я буду робити наступні дві з половиною години?”
Я вирішив піти до центру для відвідувачів “Мормонський шлях”, що знаходився через дорогу. Після перегляду 15-хвилинного відеофільму про піонерів мене привітали 2 сестри-місіонерки, які хотіли провести для мене персональну екскурсію. Трохи дізнавшись про мене, сестра Кузик запитала, чому я не служив на місії. З моїх вуст злетіли звичайні виправдання. Після того сестра Кузик свідчила мені не лише про піонерів, але і про місіонерську роботу.
Після екскурсії я сидів у кімнаті для очікування у храмі й думав. Раптом у відповідь на усі доводи, які я наводив щодо того, чому не можу служити на місії, сталося заціпеніння думки. Дух сильно свідчив, що я повинен служити на місії. З того часу, як я почав розмовляти з сестрами-місіонерками, все в мені змінилося. Дух свідчив моєму серцю, що мені потрібно робити.
Через кілька місяців я дізнався, що тихий спокійний голос сказав сестрі Кузик, що мені потрібна індивідуальна екскурсія. Вона не знала чому, однак у Господа були плани для мене.
Я служив у Каліфорнійській місії Вентура—найкращій місії в світі—і знайшов там чудових друзів, які, я сподіваюся, залишаться моїми друзями навіки. Я не вірив Президенту Хантеру 10 років, але він точно знав, про що казав.
Моє життя повністю змінилося, тому що сестра-місіонерка діяла відповідно до спонукань Святого Духа.