Один, але не самотній
У якому місці ви б не жили, настає час, коли ви відчуваєте, що відрізняєтеся від усіх. Коли це стається, то важливо зосередитися на тому, що є правильним.
18-річний Хуан Кабрера з міста Куенка, Еквадор, знає, що означає бути несхожим на всіх. Він—один зі жменьки членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у місті з населенням приблизно в 500 тис. людей, де дуже легко піддатися спокусам. Однак Хуан знає, що є джерело сили, потужніше за будь-яку спокусу.
Вміння зосередитися
Батьки Хуана з дитинства навчали його дотримуватися тих норм, які благословлять його життя. Ці норми допомагали йому зростати і розвивати свої таланти. “Змалку я ставив за мету в Початковому товаристві й Товаристві молодих чоловіків навчитися грати на музичних інструментах,—розповідає він.— Я граю на скрипці, флейті, піаніно, а зараз—на гітарі. Гітара мені подобається найбільше”.
Хуан також встановлює особисті цілі для свого фізичного розвитку, беручи за основу програму Мій обов’язок перед Богом. Упродовж років він займався те-квон-до, плаванням та гімнастикою і навіть був членом шкільної команди бігунів.
“Мені подобається навчатися. Ось чому я завжди хотів навчитися грати на новому інструменті або зайнятися новим видом спорту—аби ще чомусь навчитись”,—каже він.
Такі цілі є допоміжними для досягнення більшої мети. “Усе, що я роблю, що вивчаю, всі спортивні тренування, всі цілі, які я ставлю перед собою,—все це заради однієї мети: служіння на місії,—розповідає він.— А служіння на місії—це складова іншої мети: запечататися в храмі й стати хорошим чоловіком”.
Навчитися казати “ні”
Хуан знає, що навіть маючи таку важливу мету, нелегко її досягти. Кілька років тому його значною мірою зміцнював приклад старших юнаків у приході. Але більшість з них переїхала або вони перейшли до кворуму старійшин. У Хуана залишилося лише кілька друзів у Церкві, які підтримують його у нелегкі часи. У такі моменти Хуан звертається за підтримкою до своїх батьків, рідних братів і сестер та до свого Небесного Батька.
“Іноді відчуваєш, що ти один, бо в тебе інші норми, інший стиль життя, ставлення до людей чи інші інтереси. Але правда полягає в тому,—додає впевнено Хуан,—що ти ніколи не самотній. У нас завжди є молитва, і ми завжди можемо наближатися до нашого Небесного Батька. Я завжди молився, щоб мати силу робити те, що правильно, мати сміливість протистояти друзям, коли вони роблять не те, що правильно.
І знаєте що,— продовжує він,— іноді мої друзі кажуть, що захоплюються моїм прикладом і силою, коли я кажу “ні”.
Стояти непохитно
Деякі спокуси, що постають перед Хуаном, легко подолати. Йому легко відмовитися, коли друзі пропонують випити спиртне. Це пряме порушення заповідей.
“Але іноді буває так, що спокуса більш прихована,—каже Хуан.— Як сказано в Писаннях, іноді вона замаскована [див. Maтвій 7:15]. Спокуса може прийти у вигляді думки про те, що немає нічого поганого, бо немає прямого порушення певної заповіді. Саме тоді вам потрібно молитися, щоб зрозуміти, що відбувається, і не збитися з дороги. Дух допомагав мені зрозуміти це багато разів, коли щось ішло не так або коли люди намагалися втягнути мене у щось погане”.
Готуючись до місії, Хуан знаходить у Церкві нових друзів, які підтримують його.
“Зараз я показую приклад іншим молодим людям, і це є для мене благословенням,—каже він.— Це допомагає зрозуміти, що варто докладати зусилля, аби бути сильним і вірним”.
Вгорі: Хуан зі своєю сім’єю. Вгорі: одна з чотирьох річок, що течуть через місто Куенка.
Фотографії Джошуа Дж. Перкі