Вони свідчили нам
Слідувати за пророком
Обручка зазвичай є символом взятого зобов’язання. Але для нас з дружиною відсутність обручки була символом нашого зобов’язання, взятого перед Господом і Його пророками.
Я познайомився з ангелом—моєю майбутньою дружиною—на вечірці інституту релігії, яка проходила на другий день після мого повернення з місії. Хоча ми з Шеллі зростали в Канаді на відстані сотень миль одне від одного й ніколи не зустрічалися раніше, ми багато дізналися одне про одного впродовж наступних місяців. Після того як я три рази пропонував Шеллі одружитися, а вона відхиляла мою пропозицію, бо хотіла служити на місії, вона врешті-решт погодилася, коли я пообіцяв, що ми будемо служити разом після того, як виростуть діти. Вона прийняла обручку 22 грудня 1976 року.
Але в наступні дні обоє ми відчували якийсь неспокій. Причиною цього було не наше рішення одружитися, а обручка. Дозвольте мені пояснити.
Рішення йти за пророком
Упродовж тижнів, що передували нашим заручинам, ми з Шеллі багато говорили про те, як хочемо виховувати свою сім’ю і яким ми хочемо бачити наш шлюб. Однією з головних тем розмов була наша рішучість завжди іти за пророком.
За два місяці до заручин ми слухали багато виступів на жовтневій генеральній конференції 1976 року, де особлива увага приділялася принципам самозабезпеченості. Саме цьому ось уже кілька років постійно навчав Президент Спенсер В. Кімбол (1975–1985) та інші промовці. Як Шеллі, так і мене з дитинства навчили важливості мати город, робити запас продуктів і бути в усьому підготовленими. Але було таке враження, що на тій генеральній конференції темі підготовленості приділялася особлива увага. Дехто з промовців згадував паводок, спричинений руйнацією Тетонської дамби, що стався в червні. Серед них була Барбара Б. Сміт (1922–2010), генеральний президент Товариства допомоги, яка наголошувала на важливості самозабезпеченості, особливо на річному запасі продуктів, який нам радили робити в той час1. Під час заключної сесії конференції Президент Кімбол нагадав святим останніх днів вірш з Євангелії від Луки 6:46, де Спаситель каже: “Що звете Мене: “Господи, Господи”, та не робите того, що Я говорю?” Після того Президент Кімбол закликав святих виконувати поради, що містяться у виступах конференції, “вдома і … в майбутньому житті”2.
Після наших заручин, коли ми з Шеллі думали про одруження й сімейне життя, ці послання звучали у наших вухах. Не знаючи про думки іншого, кожен з нас розмірковував над тим, як розпочати створення домашнього запасу продуктів для нашої сім’ї. Щоб виконати пораду, яку було дано в той час, нам необхідно було починати закуповувати продукти для річного запасу. Але як ми могли зробити це? Ми були студентами і ще кілька років поспіль ми мали навчатися, тому в нас не було багато грошей. Святий Дух дав кожному з нас, але окремо, однакову відповідь: нам потрібно продати обручку.
Але як я міг попросити Шеллі зробити це? Я щойно подарував їй каблучку. Що вона подумає про моє прохання продати її, щоб ми могли купити вівсянку, борошно й рис? Тим часом вона також непокоїлася. Що подумаю я, думала Шеллі, якщо вона підійде до мене і попросить продати обручку, яку я вибрав для неї? Може, це образить мене?
Однак спонукання, які відчував кожен з нас, були настільки сильними, що ми не могли їх відкинути, і чим більше кожен з нас думав про них, тим більше каблучка з діамантом привертала до себе увагу. Коли Шеллі підняла це питання за кілька днів після Різдва, я відчув полегшення, що ми обоє дійшли однакового висновку. Це було великим підтвердженням для обох нас щодо людини, яку кожен з нас обрав супутником життя. Нам було важливо знати, що ми мали однакові пріоритети й цінності, які співпадали з тим, чого навчає пророк Бога. Я був дуже вдячний за її бажання піти на таку жертву заради того, щоб виконати пораду пророка.
Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно і, будь ласка, не продавайте своїх обручок! Придбання і носіння обручки не є чимось неправильним. В дійсності, наші одружені діти мають гарні й належного вигляду обручки. Є багато способів, у які ми можемо наслідувати пророків та апостолів і застосовувати їхню пораду до нашого особистого життя. Але оскільки Дух скеровував нас виконати пораду пророка, продавши обручку, то в нашому випадку вибір був таким: мати обручку чи виконувати пораду пророка. Це допомогло нам з самого початку встановити два взірці у нашому домі: виконувати пораду пророка і діяти згідно з особистими духовними спонуканнями, які ми отримували.
Реакція на наше рішення
Ювелірний магазин, де я купив обручку, був закритий впродовж тижня після Різдва, але як тільки він почав працювати, я пішов поговорити з ювеліром. Я був абсолютно впевнений, що він відмовиться взяти її назад; зрештою, обручку носили й вона вже не вважається новою. Я підготував себе до такого перебігу подій і розраховував продати обручку в комісійному магазині, втративши значну суму. Але, на мій подив, серце ювеліра пом’якшилося. Я вийшов від нього з готівкою в руках, приголомшений тим, як Господь відкрив для нас шлях, щоб ми були слухняними.
Не всі так само легко сприйняли наше рішення. Коли наші друзі—серед них і члени Церкви—дізналися, що ми зробили, й побачили маленьку шкіряну каблучку, яку я зробив для Шеллі, вони сказали, що ми з’їхали з глузду. Інші дівчата також віку, як і Шеллі, не могли повірити, що вона погодилася зробити те, що зробила. Дуже мало людей підтримували чи підбадьорювали нас.
Шеллі була сильною і знала, що з нею все буде гаразд, незважаючи на те, що думають люди; вона відчувала впевненість, знаючи, що виконує настанову пророка. А це було важливішим за все. Однак Господь послав нам лагідну милість у вигляді двох друзів, які допомагали нам відчути, що ми не самотні.
Коли ми з моїм другом Бобом навчалися в старших класах середньої школи, то привели до Церкви Френ. Пізніше всі ми троє відслужили місію, а після повернення з місії Френ, вони з Бобом заручилися. Коли вони прийшли, щоб розповісти про цю гарну новину нам з Шеллі, ми дізналися, що замість того, щоб купувати обручку, вони також вирішили витратити ці гроші на запас продуктів. Було цікаво, що всіх нас чотирьох Дух спрямував зробити одне й те саме. Наше рішення діяти згідно зі спонуканнями Святого Духа і настановами сучасного пророка поглибили дружбу, яка триває понад 40 років.
Послух приносить благословення
Ми з Шеллі почали закупівлю основних продуктів для нашого домашнього запасу в січні 1977 року і продовжували це робити до свого одруження в квітні того ж року. До весілля ми зберігали продукти в домі моїх батьків.
Шеллі носила шкіряну обручку замість весільної ще довгий час, поки я закінчував підготовчий курс, а потім навчався на стоматологічному факультеті. Під час навчання наша сім’я багато разів переїздила. Ми звикли перевозити відра з пшеницею з однієї квартири до іншої, з одного дому до іншого, з одного міста до іншого. Наші друзі почали уникати нас під час кожного з переїздів, але в наступні роки ми відчували глибоку вдячність за те, що виконували поради провідників Церкви.
Коли я закінчив стоматологічний факультет, а потім почав працювати стоматологом, у нас з Шеллі вже було двоє дітей і в прямому розумінні зовсім не було грошей. На щастя, частково ми жили за рахунок тих продуктів, які придбали ще до одруження. Послух пророчій пораді благословив наше життя ще раз через десять років після укладання шлюбу, коли я знову навчався і проходив практику як ортодонт. У нас знову не було грошей, і замість того, щоб платити за продукти кредитною карткою або позичати гроші, ми могли годувати сім’ю (в якій тепер було четверо дітей), використовуючи свій запас.
З того часу ми мали багато інших благословень завдяки тому, що дослухалися до слів пророка. Ми навчилися не сумніватися у важливості того, чого навчають пророки й апостоли, або не роздумувати, чи має це сенс. Ми навчилися тому, що коли ми виконуємо—і виконуємо негайно—їхні поради, в наше життя прийдуть благословення.
Як навчитися слухатися пророчих слів
Дехто може назвати наші дії сліпим послухом. Однак ми маємо обіцяння від Самого Господа, що пророки ніколи не зведуть нас на манівці3. Це знання допомагає нам дослухатися до їхнього голосу, як до Його власного (див. УЗ 1:38).
Ми також дізналися, що сучасні пророки, як правило, пропонують нам щось робити; вони не часто використовують такі слова як я наказую або я спонукаю. Вони промовляють спокійно і лагідно, але це не служить нам виправданням для того, щоб ми їх не слухали. Коли ми з Шеллі сприймали запрошення як заповідь, то завжди мали благословення.
Ми також навчилися розрізняти їхнє спрямування, дослухаючись до таких фраз, як “Я розмірковував …”, або “Мені на думку спало, що …”, або “Я відчуваю, що маю вам сказати про…”, або “Хочу дати вам пораду щодо…”, або “Я сподіваюся, що…”. Ці та подібні фрази є підказками, які допомагають нам знати про те, що в думках і в серці Господніх помазаних служителів.
Ще одне, що допомагає нам почути голос Господа, коли ми слухаємо пророків і апостолів,—це звертати особливу увагу, коли вони цитують інших пророків та апостолів. Господь навчав нас, що Він стверджує Своє слово вустами двох або трьох свідків (див. 2 Коринтянам 13:1; УЗ 6:28).
Оскільки послання про самозабезпеченість так часто звучало на генеральній конференції до нашого одруження, ми з дружиною відчули, що воно в той час особливим чином стосувалося нас. Ми відчули натхнення виконувати ту пораду, і це можна було побачити. Однак відданість виконанню пророчої поради не завжди є видимою. Часто наш послух виявляється менш помітним, але більш особистісним чином. Незалежно від того, знають чи не знають інші про наш послух, Господь знає. І Він благословить нас за послух і відкриє шлях для цього.
Сьогодні Шеллі носить більш традиційну обручку, але всі ці роки вона зберігає як сувенір свою колишню шкіряну. Для нас вона є символом прийнятого раніше рішення про те, що виконання поради пророка буде невід’ємною частиною нашого сімейного життя. Зараз, коли ми дивимося, як наші діти виховують своїх дітей, ми вдячні, що вірне дотримання порад Господнього пророка, Президента Томаса С. Монсона, є складовою і їхнього сімейного життя. Для нас цей послух є чудовим спадком і зримим символом дотримання завіту, чим і є обручка.
Сьогодні Шеллі носить традиційну обручку, але всі ці роки вона зберігає шкіряну (внизу). Для нас вона є символом раніше прийнятого рішення виконувати пораду пророка.
Фотографія Джона Люка