Подолання випробувань
Наcтане час, коли ми подолаємо випробування, і з Господньою допомогою вийдемо з темряви до яскравого світла.
В одному з величних гімнів Відновлення, написаних Парлі П. Праттом, ідеться про те, як темна завіса відступництва впаде і з’явиться славетне світло відновленої істини:
Вже настає ранковий час,
Вже прапори підняв Сіон. …
Веде Господь до світла нас,
І в світ іде Його закон.
Цікаво, що Апостол Павло також використовує аналогію зі світлом, пояснюючи те, як він міг свідчити, що “у всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені” (2 Коринтянам 4:8–9).
Він пояснює, як йому вдається не піддаватися насуванню духовної темряви цими словами: “Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої—в Особі Христовій” (2 Коринтянам 4:6).
Більшість із нас час від часу стикається у своєму житті з холодними вітрами випробувань. Бурі вирують, вітри віють, дощі падають, піднімається повінь. Може здаватися, що всьому цьому немає краю, що перед нами лише невизначеність і сумніви, випробування і труднощі.
Періодично ми можемо переживати не лише бурі, але й страшенні урагани та шторми сум’яття, які можуть зруйнувати нашу впевненість і похитнути самооцінку. Усе, що є для нас дорогим, раптом здається таким скороминущим і вислизає крізь пальці. Великі зміни в житті можуть похитнути нашу рівновагу, порушивши відчуття стабільності.
Можливо, несподіване звільнення з роботи призвело до тривалого безробіття, обмежені фінансові можливості обмежують вибір, або іпотечний кредит залишив нас на мілині. Можливо, думка, що наближається пенсія після довгої, діяльної та продуктивної кар’єри, приносить відчуття втрати. Можливо, раптова хвороба чи важке каліцтво “ув’язнюють”, роблять безпомічними, позбавляють надії та впевненості. За таких обставин легко виникає страх і важко зберігати віру.
Я знаю це по собі. Коли я одужував після операції з видалення двох великих пухлин мозку, я переживав періоди пригнічення та збентеження, спричинені емоційним та розумовим станом. Я зрозумів, що не є таким непереможним, як колись вважав. Ліки не допомагали, а рецидиви хвороби поглиблювали розпач. Я почав себе жаліти.
Прийміть рішення бути щасливим
Потім почали відбуватися чудові речі. Хороші друзі й надійні церковні провідники надали підтримку й виявили розуміння, і я почав дослухатися до їхніх порад та позитивно реагувати на їхнє підбадьорення. Якось пізно ввечері я ділився своїми сумними думками з наймолодшим сином, і він сказав: “Знаєш, тату, я завжди вважав, що стан щастя—це наш вибір”. Він правий.
Я почав ще більше висловлювати вдячність за всі благословення, якими я й досі насолоджуюся. Я зрозумів для себе, що “[ці труднощі] не виход[ять] інакше, як тільки молитвою й постом” (Maтвій 17:21).
Я відчував міць, оновлюючу силу і любов Спасителя. Разом з Павлом я відчув радість від знання про те, що негаразди, страждання і небезпека не можуть відділити мене від любові Христової (див. Римлянам 8:35).
На щастя, нас сповнює надією і впевненістю істина про те, що, незважаючи ні на що, ми можемо знаходити силу й підтримку. Наші тягарі можуть стати легшими, навіть якщо вони раптово не зникають. Ми можемо пройти найтемнішою прірвою і вийти сильнішими й більш рішучими, кращими чоловіками і жінками.
Після того як нас буде випробувано в горнилі страждань, ми розвинемо в собі характер, що дасть змогу вистояти і протистояти майбутнім життєвим потрясінням. Внаслідок цього ми зможемо звертатися до свого досвіду, щоб підтримувати інших і співчувати їм. Наш приклад витривалості сповнить надією інших та дасть натхнення нашим сім’ям. Ми стаємо краще підготовленими до майбутнього.
І хоча випробування не дуже швидко залишатимуть нас, ми можемо прийняти рішення залишити їх у будь-який момент. Господнє обіцяння нам є таким самим, яке Він дав Алмі та Його народові серед найсуворіших переслідувань:
“Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з Моїм народом і визволю його від залежності.
І Я також полегшу тягарі, які покладено на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах” (Mосія 24:13–14).
Більше того, Господь запевнив: “Я не кину вас сиротами,— Я прибуду до вас!” (Іван 14:18).
Шукайте допомоги з небес
Допомога з небес може бути непомітною. Ми можемо відразу не відчути і не зрозуміти, що якісь тягарі, що з’явилися на нашому життєвому шляху, було забрано або відведено від нас.
Господь запевняє: “Але ось, істинно, істинно, Я кажу вам, що Мої очі на вас. Я є серед вас, та ви не можете бачити Мене” (УЗ 38:7).
Звичайно ж, нам, можливо, доведеться виявляти надзвичайне терпіння до інших та до себе. Для розв’язання всього часто потрібен час. І хоча іноді здається, що наша віра не більша за гірчичне зернятко, усе ж у міру просування вперед божественна підтримка буде супроводжувати нас. Якщо ми шукаємо допомоги з небес, то отримаємо її, можливо навіть у неочікуваний спосіб.
Ми можемо бути вдячними за все, що маємо, замість того щоб скаржитися стосовно того, що втратили. Цікаво, що ми часто чуємо одні й ті ж самі слова від тих, хто втратив усе своє матеріальне майно під час стихійних лих, таких як пожежа, повінь чи ураган. Фактично у кожному випадку вони кажуть: “Принаймні ми все ще маємо те, що є дійсно важливим”.
Свідчення Павла підбадьорює:
“Навчився я бути задоволеним із того, що маю.
Умію я бути в упокоренні, умію я бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє,—в Ісусі Христі” (Филип’янам 4:11–13).
Як було написано: “Завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено”2.
Якими б не були наші обставини, настане час, коли ми подолаємо випробування і з Господньою допомогою вийдемо з темряви до яскравого світла.
Ілюстрації Аллена Гернса