Вони свідчили нам
Різдво в тобі
З виступу “A Mission Christmas,” Church News, 17 груд., 2011 р., 10.
Бережіть свою віру. Знаходьте хороше в ситуаціях, в яких перебуваєте. Зробіть щось добре для когось. Шукайте Христа, Який не в обгортках і не в мішурі.
Гадаю, що кожен пам’ятає своє перше Різдво, яке святкувалося не вдома. Причиною відсутності може бути місія або служіння в армії, студентське життя або робота. Якою б не була причина, перше Різдво поза домівкою залишає трепетні спогади для кожного з нас. Тим, кого на Рідво не було вдома, або кого не буде вдома цього року, я присвячую свої власні спогади про це.
У моєму випадку—це було служіння в якості місіонера. Протягом 19 років я насолоджувався Різдвом в оточенні сім’ї та друзів. Припускаю, що через свій юнацький егоїзм я ніколи не думав про те, що Різдво можна провести якось інакше.
Пізніше, незадовго до Різдва у 1960 році, я опинився за півсвіту від усього цього. Я був в Англії менше трьох місяців, коли першого грудня мене викликали до офісу місії, щоб зустрітися з Елдоном Смітом, новоприбулим старійшиною з міста Чемпіон, провінція Альберта, Канада—моїм першим молодшим напарником. Нас послали розпочати місіонерську роботу в Гілдфорді, місті з сильними традиціями у графстві Сюррей, місці, в якому ніколи не було місіонерів святих останніх днів, і, наскільки нам було відомо, був тільки один член Церкви, який загубився десь в його межах. Ми були молоді, недосвідчені і дещо розгублені, але не легкодухі.
Ми зареєструвалися в поліції, знайшли тимчасове житло і, не знайшовши нашого єдиного члена Церкви, вдалися до єдиної роботи, про яку знали—стукати в двері. Ми стукали у двері вранці, ми стукали у двері в полудень, ми стукали у двері у післяобідню пору, і ми стукали у двері увечері. Ми їздили на своїх велосипедах вулицями у, мабуть, найбільш дощовий в історії Британії грудень—або він таким нам здавався. Ми були мокрі вранці, ми були мокрі в полудень, ми були мокрі у післяобідню пору і ми були мокрі увечері, але ми продовжували стукати у двері. І майже безрезультатно.
Так відбувалося до самого Святвечора, коли люди були навіть ще менше схильні слухати пару місіонерів “з колоній”. Того вечора, стомлені, але рішуче налаштовані, ми повернулися в наше однокімнатне орендоване помешкання і провели Різдвяний духовний вечір. Ми заспівали різдвяний гімн, а потім промовили вступну молитву. Ми читали Писання і слухали магнітофонний запис під назвою Справжня історія Різдва. Потім ми заспівали ще один різдвяний гімн, помолилися в кінці і пішли спати. Ми були надто стомлені, щоб бачити чарівні сни.
Різдвяного ранку ми, як завжди, навчалися зранку і відкрили дві-три посилки, які нам передали після переїзду на нове місце. Після цього ми вийшли на вулицю, щоб стукати в двері. Ми стукали вранці, ми стукали в полудень, ми стукали у післяобідню пору і ми стукали увечері. Ніхто нам не відчинив.
Попри таке невизначне Різдво—безсумніву найменш веселе з тих, які я святкував до цього і в майбутньому,—про щось говорить те, що ті особливі дні в грудні 1960 року залишаються в моєму серці (більше, ніж через 50 років!) одними з найкращих Різдвяних днів, які у мене були. Я думаю так сталося тому, що вперше у своєму житті, я зрозумів значення Різдва, а не просто насолоджувався ним. Я думаю, що вперше, у насправді переконливий спосіб, я зрозумів послання про народження й життя Христа—Його послання, Його місію і Його жертву заради інших людей.
Я мусив зрозуміти це раніше, але так не сталося, принаймні не в тій мірі. Однак у те Різдво в Англії—будучи промерзлим, мокрим і дещо розгубленим 19-річним хлопцем—я “зрозумів”. Я дійсно можу сказати, що завдяки моїй місії, Різдво, як і велика кількість інших аспектів євангелії, з того часу щорічно почали набувати для мене більшого значення.
У це Різдво я шлю свою любов кожному місіонеру, кожному чоловіку або жінці, які служать у Збройних силах, кожному студенту і кожному робітнику та тому, хто в дорозі і не буде “вдома на Різдво”1, як співається у різдвяній пісні. Бережіть свою віру. Знаходьте хороше в ситуаціях, в яких перебуваєте. Зробіть щось добре для когось. Шукайте Христа, Який не в обгортках і не в мішурі. І ви зрозумієте, що попри зовнішні обставини Різдво—як і царство Боже,—“всередині вас” (Лука 17:21).
Ілюстрація Пола Менна