Відданий і вірний
Надихаючий приклад життя і вчення Джозефа Філдінга Сміта
Примітка: мати автора, Наомі Сміт Брюстер, народилася в той рік, коли Джозефа Філдінга Сміта було покликано до Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і була другою дитиною Етель Джорджини Сміт, з якою Президент Сміт одружився після смерті своєї першої дружини.
“Будьмо відданими і вірними завжди, маючи бажання дотримуватися заповідей Господа і шанувати Його та пам’ятати завіти, які ми з Ним уклали”.
Коли 33-річний Джозеф Філдінг Сміт входив до Солт-Лейкської Скинії 6 квітня 1910 року на генеральну конференцію, чоловік, який вітав людей біля входу, сказав йому: “Ну, Джозефе, хто буде новим апостолом?”
“Не знаю,—відповів Джозеф.— Але не ти й не я!”1
Коли зачитувалися імена Дванадцятьох Апостолів для підтримки голосуванням, Джозеф раптом отримав враження, що наступним буде його ім’я. Так і сталося, й після цього його підтримали 12-м чоловіком у тому шанованому кворумі.
Повернувшись додому, Джозеф з притаманними йому смиренням і почуттям гумору повідомив сім’ю про нове покликання. З порогу він збентежив дружину такою заявою: “Гадаю, нам треба буде продати корову”,—сказав він. Звичайно ж, вона здивувалася, чекаючи на подальше пояснення. Його проста відповідь була такою: “У мене більше не буде часу доглядати її!”2 Так почалося апостольське служіння, що тривало понад шість десятиліть.
Онук Гайрума Сміта, Джозеф Філдінг Сміт був 10-м Президентом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. До свого покликання Президентом Церкви він служив членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів довше за будь-якого іншого Президента Церкви. За час свого 60-річного членства в цьому кворумі особливих свідків він спочатку подорожував верхи на коні та в фургоні, потім автомобілем і реактивним літаком, щоб навчати святих. Його проповіді та численні записи благословили Церкву і всіх, хто слухав його натхненні послання.
Мене запросили написати цю статтю з огляду на мої родинні стосунки з Президентом Джозефом Філдінгом Смітом, якого я з любов’ю називав дідусем. Його життя впливало на мене з народження: з проведення ним обряду надання імені та благословення, до його смерті, коли разом з іншими онуками я ніс ноші з його труною.
Передвисвячений пророк
Як і у випадку з усіма Божими пророками, Джозефа Філдінга Сміта було передвисвячено прийти на землю у призначений Господом час (див. Дії 17:26). Джозеф був четвертою дитиною, але першим сином Джуліани Лемсон Сміт. У дусі смирення вірної матері, якою була Анна у Старому Завіті (див. 1 Самуїлова 1:11), Джуліана склала обітницю, що якщо Господь дасть їй сина, “вона зробить усе можливе, щоб допомогти йому прославити Господа та його батька”3. Господь не лише відповів на її прохання, але ще до народження сина показав їй, що дитину одного дня буде покликано служити Його особливим свідком у Кворумі Дванадцятьох Апостолів4.
Джозеф народився 19 липня 1876 року у Джозефа Ф. і Джуліани Лемсон Сміт. На час народження Джозефа його батько був апостолом і радником Президента Бригама Янга. Коли Джозефу було 9 місяців, батьки взяли його на освячення храму в Сент-Джорджі, шт. Юта. З гумором він пізніше казав: “Моїм першим церковним покликанням було супроводжувати Бригама Янга на освячення храму в Сент-Джорджі”5.
Коли в 19-річному віці Джозеф отримав своє патріарше благословення, натхненний патріарх поклав руки йому на голову і проголосив: “Ти матимеш привілей дожити до глибокої старості і за волею Господа ти маєш стати могутнім чоловіком в Ізраїлі. … Ти дійсно стоятимеш між людьми, як пророк і одкровитель для них, бо Господь благословив тебе і висвятив на це покликання”6.
Сімейне життя: поєднання любові та випробувань
Для Джозефа Філдінга Сміта “сім’я є найважливішою організацією в часі та вічності”7. Він зростав у сім’ї, де все скеровувалося любов’ю, вірою, високими моральними нормами і принципом старанної праці, і він постійно прагнув привнести такі самі принципи у свою власну сім’ю. (Див. розділи 4, 15 і 16 книги Учення Президентів Церкви: Джозеф Філдінг Сміт).
Він одружився з Луї Емілі Шертліфф у Солт-Лейкському храмі в 1898 році. Через рік його покликали на місію на два роки до Великобританії, у чому його вірно підтримувала дружина. Після повернення вони знову почали жити разом, і Господь благословив їх народженням двох дочок. На жаль, під час важкої третьої вагітності Луї пішла з життя.
У своєму смутку Джозеф молився: “Допоможи мені, я благаю Тебе, жити так, щоб бути гідним зустріти її у вічній славі, аби бути знову разом з нею і ніколи більше не бути нам роз’єднаними. … Допоможи мені виховати моїх безцінних крихіток, щоб вони залишилися чистими й непорочними впродовж всього свого життя”8.
Дослухаючись до порад свого батька, цей скорботний батько двох малюків з молитвою шукав дружину і матір для них. За свої праведні бажання він був благословенний тим, що у його життя увійшла Етель Джорджина Рейнольдс. Вони уклали шлюб у Солт-Лейкському храмі у листопаді 1908 року. Ця прекрасна жінка стала матір’ю двом першим дочкам Джозефа і пізніше народила ще дев’ятьох дітей.
Якось, їдучи на конференцію колу, Апостол невідступно думав про важкі тягарі, які несла його дружина. Він написав їй листа, в якому було сказано: “Я думаю про тебе і хотів би постійно бути з тобою наступні кілька тижнів і дбати про тебе. Я допомагатиму тобі в усьому, і сподіваюся, що ти відчуєш мій вплив. Скажи дітям, щоб вони добре ставилися до тебе й одне до одного”9. Потім він поділився з нею глибокими почуттями свого серця за допомогою вірша, який пізніше став одним з наших гімнів “Does the Journey Seem Long?” (Довгим видався шлях?) (№ 127).
На жаль, у 1937 році Етель померла. На час її смерті в домі залишалося ще п’ятеро неодружених дітей. Старійшина Сміт отримав відчуття шукати нову дружину і супутницю. У 1938 році він одружився з Джессі Еванс Сміт в Солт-Лейкському храмі.
Людина, яка їх добре знала, писала: “Незважаючи на їхню різницю у віці у двадцять шість років та відмінність в темпераменті, походженні та освіті, Джозеф Філдінг і Джессі Еванс Сміт дивовижним чином підходили одне одному. … Прокласти міст над широкою прірвою між цими двома вкрай різними особистостями була здатна щира любов і повага, які вони відчували одне до одного”10 (див. сс. 7–25 посібника).
Шукач знань через навчання і також через віру
Джозеф Філдінг Сміт був відомий у Церкві як знавець Писань і євангельського вчення. Ще з юності у нього було нездоланне бажання шукати “знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118). Ще до виповнення 10 років він двічі прочитав Книгу Мормона. Коли друзі хотіли його побачити, то часто знаходили у сіннику, де він читав Писання11.
Через багато років він розповідав на зборах: “Скільки себе пам’ятаю, з того часу, коли я тільки почав читати, мені приносило більше втіхи й задоволення вивчення Писань, … ніж будь-що інше в усьому світі”12 (Див. розділи 10 і 18).
Якось Президент Гебер Дж. Грант (1856–1945) похвалив обізнаність президента Сміта, сказавши: “Я вважаю вас найвидатнішим знавцем Писань серед усіх генеральних авторитетів Церкви”13.
Його жага до навчання не означала, що він не займався спортом чи не грав у ігри в дитинстві й навіть у зрілому віці. Йому подобалося грати в бейсбол і багато ігор, в які грає молодь у сільській місцевості. У дорослому віці він став завзятим гравцем у гандбол і регулярно ходив на спортивні заходи своїх дітей. Він також брав участь у спортивних заходах, коли збиралася вся сім’я. Я з усмішкою пригадую гру в софтбол, коли дідусь зробив сильний удар по м’ячу, а той потрапив у фотоапарат дядька, який знімав у лівій частині поля.
Співчутливий захисник віри
Ще до покликання апостолом Джозефа Філдінга Сміта знали як захисника віри, через що дехто помилково вважав його суворою людиною. Хоча він був неослабним у своєму бажанні вірно дотримуватися своїх завітів і заохочувати всіх прийняти відновлену євангелію Ісуса Христа, існувала його лагідніша сторона, яку охоче визнавала його сім’я та соратники. Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) розповідав: “Багато разів ми казали, що оскільки Дванадцятеро будуть судити Ізраїль, будь-хто з нас був би радий потрапити до його рук, бо його присуди будуть добрими, милостивими, справедливими і святими”14.
Президент Сміт показав приклад такої доброти на зборах, де обговорювався випадок з автомобілем, що належав Церкві. Літній чоловік, який керував вантажівкою з овочами і не мав страховки, став причиною аварії. Після певного обговорення було рекомендовано, щоб Церква подала цю справу до суду. Однак Президент Сміт узяв слово: “Так, ми можемо це зробити. І якщо ми добре постараємося, то може нам навіть пощастить і ми заберемо вантажівку у бідної людини; і як же він тоді буде заробляти на життя?” Комітет змінив свою рекомендацію і залишив ту справу15.
Я відчув, як його люблять інші люди, коли підійшов до Президента Гарольда Б. Лі (1899–1973) на Солт-Лейкському кладовищі після освячення могили Президента Сміта. Я сказав йому: “Президенте Лі, як член сім’ї я хочу щоб ви знали, що ми дуже вдячні за доброту, виявлену моєму дідусеві”. У відповідь він поглянув мені у вічі і з ніжністю сказав: “Я любив того чоловіка!”
Відданий і вірний служитель
Служіння Президента Сміта відзначалося послухом наказу проповідувати покаяння, що міститься в Писаннях (див., наприклад, УЗ 6:9; 11:9). Він казав: “Я вважав своєю місією, бо отримав сильне спонукання, думаю, від Духа Господа під час моїх подорожей колами Сіону, говорити людям, що зараз настав день покаяння, і закликати святих останніх днів пам’ятати про їхні завіти, … переконуючи їх бути вірними і відданими в усьому”16. (Див. розділ 5).
Упродовж своїх майже 96 років життя Президент Сміт молився, щоб він залишався вірним і відданим та витерпів до кінця. Дійсно, президент Бойд К. Пекер, нинішній президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зазначив: “У свої дев’яносто з чимось років він молився, щоб він міг “дотримуватися своїх завітів та зобов’язань і витерпіти до кінця”17.
Для Президента Сміта слова “вірний і відданий” були не просто часто повторюваною фразою. Це був щирий вираз його надії стосовно всіх людей—членів Церкви, які уклали завіти, й навіть усіх дітей нашого Небесного Батька. “Ми повинні бути найпершими,—просив Президент Сміт,—в усьому, що стосується царства Божого і Його праведності. Будьмо відданими і вірними завжди, маючи бажання дотримуватися заповідей Господа і шанувати Його та пам’ятати завіти, які ми з Ним уклали. Про це я молюся від імені усього Ізраїля”18. (Див. розділи 19–22).
Коли ви з молитвою обмірковуватимете його натхненні вчення, ваше свідчення зміцниться і ви будете благословенні глибшим розумінням чистих і простих істин євангелії Ісуса Христа. Цей навчальний курс збільшить ваше бажання жити “вірно і віддано”.
Вгорі: ця фотографія малого Джозефа Філдінга Сміта знаходилася в сімейній Біблії його батьків. Справа: Джозефу подобалося грати в гандбол з його братом Девідом. Внизу: старійшина Сміт (другий зліва) з іншими місіонерами в Англії, 1901 р. Фотографія на протилежній сторінці також зроблена в час, коли він служив на місії. Внизу справа: старійшина Сміт (зліва) з апостолами Джорджем Альбертом Смітом і Ісраелем Смітом, 1936 р.
Вгорі: Президент Сміт зі своїми синами. Вгорі справа: старійшину Сміта вітає Президент Девід О. Мак-Кей, 1961 р. Справа: Президент Сміт сидить у президії Солт-Лейкської Скинії. Внизу: Президент Сміт позує фотографу під час гри у бейсбол. Він любив цю спортивну гру з дитинства.
Фотографії люб’язно надані Церковною історичною бібліотекою та сім’єю Смітів