Витерпіти достойно
З виступу “That’s Life” (Це—життя), виголошеного на духовному вечорі в УБЯ–Гавайї 30 жовтня 2012 р. Повну версію виступу можна знайти на сайті devotional.byuh.edu/archive.
Нам не слід сподіватися, що Господь усуне всі наші випробування лише тому, що ми пообіцяли Йому залишатися вірними, якщо Він так зробить. Натомість нам треба витерпіти достойно, і тоді ми матимемо благословення.
План спасіння є чудовим, і за цим планом необхідно буде долати перепони, що час від часу виникають на шляху й заважають здійсненню наших сподівань і мрій. Ми всі переживаємо кризові ситуації під час нашого земного життя. Деякі з них маленькі, а деякі—великі.
Коли закінчилося пальне на напруженій трасі—це можна назвати невеликою проблемою. Велика проблема—це втрата близької людини, нещасний випадок, що призвів до інвалідності, або сімейна трагедія. Деякі кризові ситуації ми створюємо самі, не дотримуючись законів Бога чи людей. Деякі виникають не з нашої вини. Думаю, що майже всі ми переживали так звані “болісні удари долі”. Кожен, хто грав у будь-яку гру з м’ячем, добре знає, що таке болісні удари. Без них не обходиться жодна гра. Неможливо передбачити ні їхню силу, ні частоту.
Хороший гравець розуміє, що життя не буває без болісних ударів, і намагається далі жити з вірою і сміливістю. Щоб залишатися вірним своєму бажанню знову жити з Небесним Батьком, ми повинні знаходити спосіб подолання труднощів і зрозуміти, що дійсно має значення у житті.
Продовжуй плисти
Коли наша єдина дочка Ліндсі була маленькою, я разом з нею любив дивитися фільми. Серед тих, які нам подобалися і ми разом переглядали багато разів, був мультфільм під назвою У пошуках Немо. За сюжетом аквалангіст впіймав Немо, і він опинився у акваріумі в кабінеті дантиста. Марлін, батько Немо, вирішив його знайти. Під час пошуків Марлін знайомиться з рибкою на ім’я Дорі. Вони долають випробування за випробуванням, намагаючись знайти Немо. Якою б не була перепона—великою чи малою, Дорі завжди говорила Марліну одне і те ж: “Продовжуй плисти”.
Через кілька років Ліндсі служила на місії в Сантьяго, Чилі. Служити на місії важко. Розчарувань багато. Кожного тижня в кінці свого електронного листа я писав: “Продовжуй плисти. З любов’ю, тато”.
Коли Ліндсі чекала другу дитину, то дізналася, що у ненародженого дитяти отвір у серці й воно має синдром Дауна. Коли я писав їй у цей дуже важкий час, то закінчував мої електронні листи словами: “Продовжуй плисти”.
Перепони виникають у житті кожного з нас, але щоб їх подолати і дістатися туди, куди хочемо, ми повинні невпинно плисти.
Один з моїх улюблених уривків з Писань—121 розділ Учення і Завітів. Це чудовий уривок, в якому пророк Джозеф Сміт починає з глибин свого розпачу й піднімається до целестіальних висот. Цей розділ, а також розділи 122 і 123 є листом, який Джозеф написав, звертаючись до Церкви. Щоб краще зрозуміти ці великі одкровення, нам треба пригадати, за яких обставин їх було отримано.
Джозеф та кілька його послідовників знаходилися у в’язниці Ліберті, шт. Міссурі, з грудня 1838 по квітень 1839 року. У в’язниці не було опалення, їжа була майже не їстівною. В’язні знаходилися у камері цокольного поверху, підлога якої була земляною. Стеля була настільки низькою, що вони не могли стати на повен зріст. У той час святих виганяли з їхніх домівок. Під час усіх цих безчинств губернатор Лілбурн У. Боггс видає свій сумнозвісний наказ про знищення мормонів.
Джозеф запитує: “О Боже, де Ти? І де те шатро, що покриває Твоє сховище?” (УЗ 121:1). Це той самий Джозеф, який мав небесних посланців: Бога Батька, Ісуса Христа, Моронія, Івана Христителя, Петра, Якова та Івана й інших. Невдовзі після цього запитання, що звучить у перших віршах, Джозеф висловлює свої болісні почуття:
“Нехай Твій гнів буде запалено проти наших ворогів; і в люті Твого серця Своїм мечем помстися за наші образи.
Згадай Своїх святих, що страждають, о Боже наш; і Твої слуги радітимуть у Твоєму імені навіки” (вірші 5–6).
Господь відповідає на вилив почуттів Джозефа такими словами: “Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час” (вірш 7).
Потім Він викладає Джозефу чудовий принцип: “І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами” (вірш 8).
Це послання пряме і лаконічне. Нам не слід сподіватися, що Господь усуне всі наші випробування лише тому, що ми пообіцяли Йому залишатися вірними, якщо Він так зробить. Натомість нам треба витерпіти достойно, і тоді ми матимемо благословення. Це чудовий життєвий урок для кожного з нас.
Ще більше настанов міститься у вірші 10, де Господь каже Джозефу: “Тобі ще не так, як Йовові; твої друзі не протистоять тобі і не звинувачують тебе у провині, як це було з Йовом”. Незважаючи на величезні страждання Йова, ми дізнаємося, що “Син Людини спустився нижче всього цього. Хіба ти вищий за Нього?” (УЗ 122:8).
Розділ 122 доповнює розділ 121. Я називаю його розділом якщо. Слово якщо зустрічається 15 разів. Наприклад, у вірші 5 сказано: “Якщо тебе покликано пройти крізь страждання; якщо ти в небезпеці серед лжебратів; якщо ти в небезпеці серед грабіжників; якщо ти в небезпеці на суші чи на морі” (УЗ 122:5; курсив додано).
Якщо ми замість тих випробувань напишемо випробування, які постають перед нами у сучасному світі, то, можливо, чогось навчимося, наприклад: якщо в моїй сім’ї хтось помре, або якщо мій хлопець або моя дівчина покине мене, або якщо у мене виникнуть фінансові труднощі, або якщо я буду розумнішим.
Після цих якщо Господь каже: “Знай, сину Мій [або дочко Моя], що все це додасть тобі досвіду і буде тобі на благо” (вірш 7). Іншими словами, випробування, які ми маємо у житті, в кінці-кінців є корисними і навіть необхідними.
“Отже, ніжно улюблені браття,—пише пророк,—життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (УЗ 123:17).
Життя сповнене перепон, серед яких деякі здаються нездоланними. Нам треба витерпіти їх життєрадісно і з вірою. Таким чином ми зрештою повернемося, щоб жити з Богом вічно.
Приклад Спасителя
Найбільшим прикладом терпіння є життя Спасителя. За вимогами Спокути Він мав спуститися нижче всього і віддати за нас Своє досконале життя. Зійшовши нижче всього, Він перестраждав усі життєві нещастя і гріхи “таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою та страждати і тілом, і духом” (УЗ 19:18).
Ісус знав, що вимагалося від Нього, і Він сказав, як сказала б кожна людина: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте,—не як Я хочу, а як Ти” (Матвій 26:39). Однак Він охоче виконав волю Свого Батька і витерпів усе.
Головне те, якими ми станемо
Бізнес, яким я володію сьогодні, був заснований моїм батьком приблизно 60 років тому. Він помер у 1980 році, і мені довелося стати керманичем компанії у досить юному 30-річному віці.
У той ранній період виникали ситуації, які вимагали прийняття рішень, що впливали на майбутнє компанії. Я дуже старався діяти так, як діяв би батько, і багато часу проводив на колінах, намагаючись отримати відчуття, що ж мені робити. В усіх цих рішеннях я ніколи не отримував відчуття спокою або якогось спрямування. Зрештою я чинив так, як, на мою думку, було найкращим, і рухався вперед. Однак я був розчарований тим, що не міг отримувати підтвердження своїх дій.
Однієї ночі мені наснився мій батько. Я почав бурчати на нього, що він не допомагає мені дізнатися, що ж робити. Батько відповів, що знає мою ситуацію, але зайнятий справами там, де зараз є, а його колишній бізнес не має такого великого значення. “Крісе, ми не дуже переймаємося бізнесом, тут, угорі,—сказав він.— Що дійсно є важливим для нас, то це яким ти станеш завдяки твоєму бізнесу”.
То був для мене великий урок, який, я надіюсь, ніколи не забуду. Те, що ми отримуємо під час життя, не має наслідків; головне те, якими ми стаємо в житті.
Іноді ми забуваємо, що в доземному житті ми билися разом зі Спасителем, захищаючи даний Батьком план свободи волі. І ми перемогли! Люцифер і Його послідовники були скинуті, а ми здобули можливість отримати життя, за яке боролися. План Батька включав Спокуту. Наше завдання—протистояти випробуванням і правильно витерпіти їх. Якщо ми так зробимо, тоді Спокута матиме значення у нашому житті і ми здійснимо Господню роботу і славу: “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39).
Я свідчу, що Ісус є Христос. Він—Спаситель світу. Він—Князь миру і наш Заступник перед Батьком. Я свідчу, що Батько знає нас по імені, любить нас попри наші недоліки і приготує місце для нас, якщо ми будемо вірними і витерпимо до кінця.
Зображення від Photodisc/Thinkstock