Вірні батьки і діти, які збилися з путі зберігати надію, долаючи хибне розуміння доктрини
Однією з причин найбільшого душевного болю для доблесних батьків у Сіоні є дитина, яка сходить з євангельської путі. Запитання, на кшталт: “Чому?” або “Що я зробив/ла не так?” і “Як цій дитині тепер можна допомогти?” обмірковуються в серцях і розумі таких батьків безперестанку. Ці чоловіки і жінки палко моляться, старанно досліджують Писання і уважно прислухаються до порад провідників священства і допоміжних організацій, звертаючись до євангелії Ісуса Христа за спрямуванням, силою й утішенням.
Вислови генеральних авторитетів Церкви, де описано вплив праведних батьків на дітей, які збилися з путі, були і продовжують бути джерелом великого втішення для сім’ї1. Джерелом заспокоєння є надія, яку наче пропонують ці послання, що батьки, які шанують завіти євангелії, виконують заповіді Господа і вірно служать, можуть вплинути на спасіння своїх синів і дочок, які відійшли. Однак тлумачення цих висловів деякими членами Церкви призвело до невірного, певною мірою, розуміння доктрини. Плутанина виникає від явної невідповідності цих інтерпретацій ученню про Спокуту Ісуса Христа і принципам морального вибору та особистої підзвітності за гріхи і провини.
Огляд істин, на яких неодноразово наголошується у Головних трудах, уточнюючих учень сучасних апостолів і пророків та підходящих матеріалів на цю тему з історичних літописів Церкви може підтримати надію, розвінчавши неправильне тлумачення.
Пророчі обіцяння стосовно потомства
Наступна цитата міститься в Ученнях Пророка Джозефа Сміта, зібраних Джозефом Філдінгом Смітом у роки його служіння істориком і літописцем Церкви: “Коли батько і матір запечатані, це зберігає їхнє потомство, щоб вони не могли бути втрачені, але були спасенні через завіт їхнього батька і матері”2.
Схоже вчення, яке явно основується на вислові Пророка Джозефа, було озвучено старійшиною Орсоном Ф. Уітні (1855-1931), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, у 1929 році: “Пророк Джозеф Сміт проголосив—і ніколи у нього не було більш втішаючого вчення—що запечатування на вічність вірних батьків і божественні обіцяння, які їм даються за доблесне служіння справі істини, стануть спасінням не лише для них, але і для їхніх нащадків. Хоча деякі вівці можуть заблукати, око Пастиря завжди на них, і, рано чи пізно, вони відчують руку Божественного провидіння, яка дотягується до них і повертає їх назад у кошару. У цьому житті або у прийдешньому вони повернуться. Їм доведеться сплатити борг справедливості; вони відстраждають за свої гріхи і, можливо, пройдуть свій тернистий шлях; але якщо все це нарешті приведе їх, як і блудного сина, який розкаявся, до люблячого, сповненого прощенням, серця батька і додому, болісний досвід не буде даремний. Моліться за своїх легковажних і неслухняних дітей, вірте в них. Надійтеся, довіряйте, поки не побачите спасіння Бога”3.
Твердження Джозефа Сміта й Орсона Ф. Уітні деякими членами Церкви тлумачилися так, що діти, які збилися з путі, безумовно отримують благословення спасіння завдяки вірності своїх батьків і через неї. Однак це тлумачення спростовується тим фактом, що історики Церкви не мали більш повного варіанту проповіді Пророка в той час, коли вони складали об’єднану версію його вчень на основі записів Уілларда Річардса та Уільяма Клейтона. У більш повному зібранні записів, зроблених Говардом і Мартою Корей, вказано, що Джозеф Сміт обмежив своє твердження умовою, що обіцяні благословення залежатимуть від слухняності дітей.
“Якщо батько і матір сім’ї [були запечатані], їхні діти, які не згрішили, закріплені тією печаттю, якою були запечатані їхні батьки. І це є клятва Бога нашому батькові Аврааму і це вчення стоятиме навіки”4.
Це уточнення більше відповідає доктрині. Якщо не брати до уваги додаткову інформацію, яка міститься у записах Корей, концепція безумовного спасіння неслухняних дітей буде суперечити багатьом основним ученням Пророка Джозефа Сміта, включаючи друге уложення віри, де сказано що “людей буде покарано за їхні власні гріхи” (Уложення віри 1:2).
Цей погляд також відповідає численним прикладам із Головних трудів. Наприклад, Алма пояснював своєму синові Коріантону:
“Але знай, ти не можеш приховати своїх злочинів від Бога; і якщо ти не покаєшся, вони стоятимуть як свідчення проти тебе в останній день.
Тож сину мій, я б хотів, щоб ти покаявся і полишив твої гріхи, і не йшов більше за хтивістю твоїх очей, але заперечував собі в усіх цих речах; бо якщо ти не зробиш цього, ти ніяк не зможеш успадкувати царство Бога. O пам’ятай і візьми це на себе, і заперечуй собі в цьому” (Aлма 39:8–9; курсив додано).
Самуїл Ламанієць проголосив нефійцям:
“І це для того, щоб усі, хто повірять, могли бути спасенні, а на тих, хто не повірить, праведне засудження зійде на них; і також, якщо їх буде засуджено, вони накличуть на себе своє власне засудження.
А тепер пам’ятайте, пам’ятайте, мої браття, що всі, хто загине, загине через себе; а той, хто чинить беззаконня, чинить його собі; бо ось, ви свободні; вам дозволено діяти за себе; бо ось, Бог дав вам знання і зробив вас свободними.
Він надав вам можливість відрізняти добро від зла, і Він надав вам можливість вибирати життя або смерть; і ви можете творити добро, і вас буде відновлено в тому, що є добро, тобто ви матимете те, що є добро, відновленим для вас; або ви можете чинити зло і мати те, що є зло, відновленим для вас” (Геламан 14:29–31; курсив додано).
Інші численні уривки з Писань так само підтверджують принцип, що чоловіки і жінки є діючою силою, маючи благословення морального вибору, і вони підзвітні за власні думки, слова і вчинки5.
Руки Божественного провидіння
Церква не має записів будь-яких додаткових учень Пророка Джозефа Сміта на цю конкретну тему. Хоча багато наступних провідників Церкви по-різному наголошували на різних аспектах висловів Джозефа Сміта, Орсона Ф. Уітні та інших, вони погоджуються з тим фактом, що батьки, які шанують храмові завіти, можуть з плином часу мати великий духовний вплив на своїх дітей. Вірні члени Церкви можуть утішитися знанням, що вони можуть претендувати на обіцяння божественного проводу і сили, отримуючи їх через натхнення від Святого Духа і привілеї священства, у своїх зусиллях допомогти членам сім’ї отримати благословення спасіння і піднесення.
“Руки Божественного провидіння”, описані старійшиною Уітні, можна вважати видом духовної сили, небесної тяги чи буксиру, які заохочують дитину, яка заблукала, зрештою повернутися до отари. Такий вплив не може пересилити морального вибору дитини, але все ж може запрошувати і манити. Зрештою дитина має застосувати його або її моральний вибір і проявити віру, покаятися з повним наміром серця і діяти згідно з ученнями Христа.
Президент Джеймс Е. Фауст (1920-2007), колишній другий радник у Першому Президентстві, надав найбільш вичерпне пояснення цієї вічно важливої концепції:
“Я вірю у втішаюче твердження старійшини Орсона Ф. Уітні і приймаю його:
“Пророк Джозеф Сміт проголосив—і ніколи у нього не було більш втішаючого вчення,—що запечатування на вічність вірних батьків і божественні обіцяння, які їм даються за доблесне служіння справі істини, стануть спасінням не лише для них, але і для їхніх нащадків. Хоча деякі вівці можуть заблукати, око Пастиря завжди на них, і, рано чи пізно, вони відчують руку Божественного провидіння, яка дотягується до них і повертає їх назад у кошару. У цьому житті або у прийдешньому вони повернуться. Їм доведеться сплатити борг справедливості; вони відстраждають за свої гріхи і, можливо, пройдуть свій тернистий шлях; але якщо все це нарешті приведе їх, як і блудного сина, який розкаявся, до люблячого, сповненого прощенням, серця батька і додому, болісний досвід не буде даремний. Моліться за своїх легковажних і неслухняних дітей, вірте в них. Надійтеся, довіряйте, поки не побачите спасіння Бога”6.
Принцип у цій цитаті, на який часто не звертають уваги, це те, що вони мають повністю покаятися і “відстраждати за свої гріхи” та “сплатити борг справедливості”. Я розумію, що зараз той час, коли треба “підготуватися до зустрічі з Богом” [Aлма 34:32]. Якщо покаяння дітей, які збилися з путі, не відбувається у цьому житті, чи все ще можливо, щоб струни запечатування були досить сильними для них, аби вони працювали над своїм покаянням? В Ученні і Завітах нам сказано: “Мертвих, які покаялися, буде викуплено через послушність обрядам дому Божого.
І після того, як вони розплатяться покаранням за свої провини, і їх буде омито начисто, вони отримають винагороду згідно з їхніми діяннями, бо вони є спадкоємцями спасіння” [УЗ 138:58–59].
Ми пам’ятаємо, що блудний син змарнував свій спадок, і коли вже нічого не залишилося, він повернувся до батькового будинку. Там його радо прийняли у сім’ю, але його спадку вже не було. [Див. Лука 15:11–32]. Милосердя не обкраде справедливість і сила запечатування вірних батьків зможе претендувати на дітей, які збилися з путі, лише за умови їхнього покаяння і Спокути Христа. Діти, які збилися з путі, але покаялися, будуть насолоджуватися спасінням і всіма його благословеннями, але піднесення—це набагато більше. Його треба повністю заробити. Питання щодо того, хто отримає піднесення, слід залишити на розгляд Господа в Його милості.
Є дуже мало таких, чий опір і злі справи настільки великі, що вони гріхом “відкинули силу покаятися”7. Це судження також слід залишити Господу. Він каже нам: “Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей” [УЗ 64:10].
Мабуть у цьому житті нам не буде дано повністю зрозуміти, наскільки міцними є узи запечатування праведних батьків для їхніх дітей. Дуже вірогідно, що допомога надходитиме з більшої кількості джерел, ніж ми знаємо8. Я вірю, що існує сильне сімейне тяжіння, коли улюблені предки продовжують впливати на нас з іншого боку завіси”9.
Учення президента Фауста авторитетно підсумовують те, що нам відомо і що не відомо про праведних батьків і дітей, які збилися з путі. Вплив батьків, які шанують завіти і дотримуються заповідей, дійсно може мати вирішальний духовний вплив на дітей, які збилися з путі, активізуючи руки Божественного провидіння способами, які не були відкриті нам повністю, і які ми до кінця не розуміємо. Однак вплив праведних батьків (1) не замінює в житті особи потреби в отриманні викупної і зміцнюючої сили Спокути Ісуса Христа, (2) не відміняє наслідків неправильного використання морального вибору і (3) не анулює відповідальності особи, як діючої сили, яка має “діяти … а не бути під впливом” (2 Нефій 2:26).
Вірні батьки можуть знайти силу витерпіти, якщо вони наслідуватимуть приклад інших праведних батьків, які мали неслухняних дітей. У Книзі Мормона, батько Легій послідовно і постійно заохочував своїх норовливих синів, повернутися до Господа. Легій “звернувся до Ламана, кажучи: О якби ти був, як ця ріка, щоб невпинно прагнув до джерела усієї праведності!
І він також звернувся до Лемуїла: О якби ти був, як ця долина, твердим і стійким, і непохитним у виконанні заповідей Господа!
Тож казав він це через твердошиїсть Ламана і Лемуїла; бо, розумієте, вони часто ремствували на свого батька” (1 Нефій 2:9–11).
Пізніше Легій готувався залишити цю землю, однак він продовжував запрошувати і вмовляти своїх свавільних синів, “прислуха[тися] до [його] слів” (2 Нефій 1:12):
“Прокиньтеся! І встаньте з праху, і послухайте слово немічного родителя, чиї члени ви невдовзі покладете в холодну й мовчазну могилу. …
І я хочу, щоб ви пам’ятали, що треба дотримуватися уставів і присудів Господа; знаєте, то непокоїло мою душу від початку.
Серце моє час від часу гнітить печаль, бо я боюся, аби через закам’янілість ваших сердець Господь Бог ваш не зійшов на вас у повноті гніву Свого, щоб відсікти вас і знищити назавжди; …
О сини мої, нехай з вами цього не трапиться, але нехай ви будете обраним і улюбленим народом Господа. Але знайте, на все Його воля; бо праведні Його путі навіки” (2 Нефій 1:14, 16–17, 19).
Ангел Господа явився бунтівному Алмі молодшому і проголосив: “Знайте, Господь почув молитви Свого народу, а також молитви Свого слуги, Алми, твого батька; бо він молився з великою вірою за тебе, щоб ти міг бути приведений до пізнання істини; отже, з цією метою прийшов я переконати тебе в силі й владі Бога, щоб на молитви Його слуг відповідалося за їхньою вірою” (Mосія 27:14).
Цей дивовижний випадок стався частково завдяки молитвам Алми, про кого ангел двічі згадав, як про слугу Бога. Таким чином вірні батьки можуть притягувати силу небес, щоб вплинути на своїх дітей. Однак ті діти залишаються самостійною діючою силою і вибір покаятися чи ні, зрештою, мають зробити вони. Алма молодший покаявся у своїх гріхах і народився від Духа (див. Moсія 27:24)—це результат, якого усім своїм серцем бажають усі батьки неслухняних дітей.
Якщо батьки проявляють терпіння і постійність у вияві любові до своїх дітей і стають живими прикладами учнів Ісуса Христа, цим вони найефективніше навчають Батьковому плану щастя. Непохитність таких батьків приносить сильне свідчення про викупну і зміцнюючу силу Спокути Спасителя і запрошує дітей, які збилися з путі, подивитися новими очима і почути новими вухами (див.Maтвій 13:43).
Якщо ми діємо у відповідності з ученнями Спасителя, це запрошує у наші життя духовну силу—силу чути і сприймати, силу розрізняти і силу наполегливо продовжувати докладати зусиль. Віддане учнівство—це найкраща і єдина відповідь на будь-яке запитання і випробування.