Благодать і Спокута Ісуса Христа
Ми можемо отримати силу, щоб зробити більше, ніж ми уявляємо собі.
Фотоілюстрації Уелдена С. Андерсена
Улітку 2012 р. Палакіко С. тільки-но закінчив середню школу на Гаваях, США, і з нетерпінням чекав на навчання в Університеті Бригама Янга та служіння на місії. Палакіко вже дуже багато всього зробив, щоб підготуватися до своєї місії: він тричі весь день був напарником місіонерів повного дня і часто ходив з ними на зустрічі з сім’ями, щоб навчати їх євангелії.
Одного вечора Палакіко та місіонери почали навчати сім’ю, в якій не всі були членами Церкви. У цій сім’ї було п’ятеро дітей віком від 8 до 14 років, які не були охрищені.
“Ми відвідували їх протягом шести тижнів,—розповідає Палакіко.— Щотижня я бачив, як їхня віра зростає, коли ми навчали їх доктринальним принципам, які допоможуть їм отримати вічне життя”.
Невдовзі п’ятеро дітей прийняли запрошення охриститися і попросили Палакіко охристити їх. Він з ентузіазмом погодився. Охристити їх було б привілеєм і честю. Але перед Палакіко постав ще складніший виклик: вони також попросили його розказати на службі хрищення про Святого Духа.
Палакіко просто-таки розхвилювався. “Як же мені слід виступити у той день, який вони запам’ятають до кінця життя?”—запитав він.—Про що мені говорити?”
Незважаючи на хвилювання, Палакіко знав, що він повинен виступити, і того ж дня почав готуватися.
“Я робив усе для мене можливе, щоб усе пройшло добре”,—каже він. Він молився, читав Писання, щоб мати провід і заспокоєння, та повторював напам’ять молитву хрищення. У день проведення служби хрищення були виконані добре. І коли він виступав і зосередився на необхідності мати Духа, він відчув, що саме йому слід сказати.
“Ніколи до цього у своєму житті я не відчував сильніше вплив Духа, ніж під час того виступу,—каже Палакіко.—Мені радісно, що я зміг бути знаряддям у Господніх руках”.
Палакіко був здатний зробити те, що йому потрібно було зробити, тому що був зміцнений благодаттю, або уможливлюючою силою Спокути Спасителя.
Що це за уможливлююча сила Ісуса Христа?
Оскільки усі ми грішимо, нам потрібно засвоїти принципи покаяння, які є основною частиною євангелії Ісуса Христа, та застосовувати їх. Без Спасителевої жертви ніхто з нас не зможе подолати гріх і повернутися в присутність нашого Батька.
Допомогти нам подолати гріх—один з аспектів благодаті Спасителя. Але є ще й інший. Благодать визначається як “божественна допомога або сила[, яка] дається завдяки Божій милості та любові”.1 Завдяки благодаті Ісуса Христа ми можемо бути зміцненими, щоб “бути хорошими, творити добро та служити більше, ніж дозволяють власні бажання та природні таланти”.2 Як пояснив старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Слово благодать … часто вживається в Писаннях для позначення сили, що зміцнює або уможливлює щось”.3
Палакіко був благословенний благодаттю Спасителя, аби виконати те, що, на його відчуття, сам по собі він би не виконав. Та ж сама сила може допомогти й усім нам і у простий, і у величний спосіб.
Як же нам доступитися до Спасителевої благодаті?
Коли нам потрібні скерування, сила чи допомога, Бог може допомогти нам. Але це також залежить і від нас. Нам слід прагнути Його допомоги й бути гідними, щоб отримати її.
Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Коли ми дотримуємося заповідей Господа і безкорисливо служимо Його дітям, то природно з’являється сила Бога—сила зробити більше, ніж ми можемо зробити самотужки. Наше розуміння, наші таланти, наші здібності збільшуються, оскільки ми здобуваємо силу й міць від Господа”.4
Саме це ми можемо побачити в житті Джесмін Б. з Вашингтона, США, яка отримала допомогу, щоб подолати хворобу. До цієї хвороби вона була здоровою молодою жінкою, яка була найрезультативнішою в легкоатлетичній команді своєї середньої школи і любила рано вставати, щоб відвідувати семінарію.
Потім вона занедужала. Дуже швидко вона втратила майже 7 кілограмів, і незалежно від тривалості свого сну, вставати їй вранці, щоб йти на семінарію, ставало все важче й важче. Вона вже не могла бігати так швидко, як звикла, і весь час відчувала голод, спрагу й слабкість.
Минуло більше місяця, перш ніж вона почала молитися про допомогу. “Я так довго відкладала,—каже вона,—бо вже сама думка помолитися про допомогу була підтвердженням того, що зі мною щось дійсно не так. Це лякало мене”.
Але оскільки вона упокорила себе й почала прагнути Господньої допомоги, відповіді почали приходити. Вона пішла на огляд до лікаря, і виявилося, що в неї розвинувся діабет 1 типу, а це означало, що її тіло не могло виробляти інсулін для засвоєння цукру. Діабет позначається на всьому житті людини і їй необхідно ретельно контролювати свій стан. Навіть коли лікарі розробили план, щоб допомогти Джесмін контролювати свій стан, вона все ж почала хвилюватися, чи зможе вона й далі бігати.
“Я ніколи не переставала молитися з часу, коли з усіх сил намагалася зрозуміти своє нове життя й контролювати свою хворобу”,—каже вона. Я молилася про силу й розуміння і щоб я була здатна прийняти це випробування. Я б не витримала тих важких днів і тижнів без молитви”.
Джесмін зробила неймовірні кроки. Через два тижні після встановлення діагнозу вона знову почала свої тренування з бігу, а через рік вона успішно взяла участь у змаганнях на рівні штату. “Я вірю, що Небесний Батько благословив мене міцним, здоровим тілом, тому що я прагнула бути стійкою в євангелії,—каже вона.—Мати діабет—це не кінець світу. Я знала, що з Його допомогою, я зможу пройти через це”.
Завдяки благодаті Бога та маючи довіру до Нього, Джесмін може не піддаватися своїй хворобі й мати чудові успіхи в житті.
Благодать доступна кожному
Така сама зміцнююча сила, благодать Христа, доступна кожному з нас. Усякий раз, коли відчуваєте себе самотніми, переобтяженими або коли ви у відчаї, згадуйте, що Господь Ісус Христос робить Свою благодать доступною для вас.
Як пояснив старійшина Крейг А. Кардон, сімдесятник: “Якщо ми виявляємо віру в Господа Ісуса Христа, уможливлююча сила Його Спокути зміцнює нас тоді, коли нам це потрібно [див. Кн. Якова 4:7], а Його викупна сила освячує нас, коли ми “ски[даємо] з себе оболонку тілесної людини” [Мосія 3:19]. Це приносить надію всім, а особливо тим, хто відчуває, що повторювані людські слабкості заважають Спасителю допомогти нам і спасти нас”.5