До нових зустрічей
Чекання у фойє
Я відчувала досаду, коли мені через кілька зроблених не з нашої вини помилок в рекомендації, довелося чекати у фойє, а не зайти у храм.
Одного вечора я привела з собою моїх молодших сестер і брата в храм, щоб виконувати хрищення. Храмовий працівник, перевіряючи наші рекомендації, виявив, що на рекомендації моєї сестри відсутній підпис єпископа. Я почала заповнювати бланк для храмового літописця, який би подзвонив єпископу. Потім храмовий працівник перевірив рекомендацію мого брата і виявив, що вона не була активована. У мене була ручка, тож я взяла бланк, який нам дали, і почала заповнювати також і його.
Я знала, що мої брат і сестра не могли увійти у храм через помилки в їхніх рекомендаціях, але я відчувала себе відповідальною за них, і поки я не допоможу їм владнати справу з цими помилками, також не можу увійти в храм. У мене було важко на душі через те, що я не могла бути в храмі. Ми вийшли з баптистерію й піднялися сходами до входу у храм, щоб пояснити ситуацію біля столу перевірки рекомендацій. Храмовий літописець сказав, що він може вирішити цю проблему за кілька хвилин, тому всі ми четверо сіли чекати у фойє.
Поки я сиділа там, моя досада переросла у відчай. Ми не могли увійти в храм через такі прості помилки, але вони визначали різницю між чеканням у фойє і входом у Господній дім. У мене тоді видався важкий день, і я розраховувала, що храм допоможе мені відчути спокій. Ті помилки були допущені не з моєї вини, але чекання тяглося й тяглося, і я відчула, що ось-ось розплачусь. Я намагалася регулярно відвідувати храм і подавати гарний приклад в цьому для своїх молодших брата і сестер. Так чому ж нас не пускають у храм, коли мені так хочеться бути в ньому?
І тоді я зрозуміла: якщо я так розстроїлася через те, що не можу потрапити в храм із-за кількох чужих помилок, то в якому ж я буду відчаї, якщо це трапиться через мої власні помилки—через те, що я не буду гідна увійти в храм? Подумавши про це, я відразу ж заспокоїлась. Я відчула, що засвоїла урок, який Бог хотів мені дати. Я пообіцяла Йому, що завжди буду старатися бути гідною, щоб увійти у храм. Я пообіцяла, що ніколи мої власні помилки не будуть причиною того, що я не увійду в храм; я ніколи не хотітиму, щоб мої вчинки обмежували мене знаходженням лише у фойє.
Пізніше того ж вечора я домовилася про зустріч з моїм єпископом для поновлення моєї храмової рекомендації. Перед тим, як піти на неї, я перевірила, чи не зробила я якихось помилок, які б не дали мені увійти у храм. Коли єпископ запитав мене, чи гідна я увійти в дім Господа, я так була вдячна, що можу сказати “так”.