Старозавітні пророки
Ілля
“Ілля був одним з найвеличніших пророків, і Господь наділив його силою запечатування”1.—Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972)
Я був пророком у Північному царстві Ізраїля2. Через злочестивість ізраїльтян я запечатав небеса, щоб не було дощу, що викликало голод на землі. Впродовж засухи я жив біля потоку, і круки приносили мені їжу, але потім потік висох3.
Господь наказав мені йти до вдови, яка жила в Сарепті, і вона мала мене нагодувати. Коли я побачив її, вона збирала хмиз, щоб приготувати останню страву для себе і для сина. Я сказав їй, що якщо вона спочатку нагодує мене, “дзбанок муки не скінчиться і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі”4. Вона виявила віру і Господь виконав Своє обіцяння.
Поки я жив з цією сім’єю, син вдови помер. Я благав: “Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!”5 Господь почув моє благання, і її син ожив6.
Пізніше я показав народові Ізраїля Божу силу, коли змагався з Вааловими священиками. Ці священики підготували жертву і весь день прикликали Ваала, щоб той послав вогонь, але вогонь не з’явився. Я збудував олтар з 12 каменів, що символізували 12 колін Ізраїля, і викопав рів навколо олтаря. Після того я наказав залити олтар і покладену на нього жертву 12 відрами води, щоб намокли дрова й наповнився рів. Я прикликав Господа, і Він послав вогонь, який поглинув жертву, олтар і воду. Після того я молився Господу, і Він відкрив небеса й пішов дощ7.
В кінці свого життя я не помер, але вознісся на небеса у вогненій колесниці8. Під час земного служіння Христа я являвся на горі Переображення і передав ключі священства Петру, Якову та Івану9.
Я знову являвся в останні дні, “щоб повернути серця батьків до дітей, а дітей до батьків”, прийшовши в Кертлендський храм 3 квітня 1836 року і відновивши Джозефу Сміту й Оліверу Каудері ключі запечатувальної сили10.