Захисниці Проголошення про сім’ю
Бонні Л. Оскарсон
Генеральний президент Товариства молодих жінок
Давайте допомагати розбудовувати царство Бога, сміливо відстоюючи і захищаючи шлюб, батьківство і домівку.
Який же це привілей і радість—належати до цього чудового зібрання дівчат і жінок. Які ж ми благословенні, як жінки, що зібралися разом цього вечора в єдності і любові.
Недавно я прочитала розповідь про Марі Маделін Кардон, яка зі своєю сім’єю прийняла послання відновленої євангелії Ісуса Христа від перших місіонерів, яких покликали служити в Італії в 1850 році. Вона була молодою жінкою 17 чи 18 років, коли охристилася уся її сім’я. Якось у неділю, під час богослужіння, яке проводила її сім’я в їхній домівці високо в Альпах, на півночі Італії, юрба розлючених чоловіків, разом з деякими місцевими священиками, зібралася навколо їхнього будинку. Ці люди почали галасувати, кричати і вимагати, щоб місіонерів вивели на вулицю. Не думаю, що вони дуже хотіли бути навченими євангелії—вони мали намір заподіяти тілесні ушкодження. Саме юна Марі вийшла з будинку, щоб протистояти цьому натовпу.
Вони продовжували викрикувати щось агресивне і вимагати вивести місіонерів. Марі підняла у руці свою Біблію і наказала їм піти геть. Вона сказала, що старійшини були під її захистом, і що ніхто не зможе заподіяти шкоду навіть волосині на їх голові. Послухайте її власні слова: “Усі стояли приголомшені. … Зі мною був Бог. Він вклав ті слова в мої вуста, інакше я б їх не промовила. Настала тиша, миттєво. Ця юрба сильних, розлючених чоловіків стояла безпомічною перед слабкою, тремтячою, але безстрашною дівчиною”. Місцеві священики попросили юрбу розійтися, що вони тихенько і зробили, відчуваючи сором, страх та докори сумління. Невелика група спокійно закінчила свої збори1.
Чи можете ви лише уявити цю сміливу юну дівчину, такого ж віку як і багато хто з вас, яка постала проти натовпу і захистила свої недавно набуті вірування зі сміливістю і переконанням?
Сестри, небагато хто з нас стоятиме перед розлюченим натовпом, але у цьому світі йде війна, в якій атакуються наші найцінніші і найфундаментальніші вчення. Я маю на увазі саме вчення про сім’ю. Святість домівки та основоположні цілі сім’ї піддаються сумнівам, критиці та нападкам з усіх боків.
Коли Президент Гордон Б. Хінклі вперше зачитав документ “Сім’я: Проголошення світові” рівно двадцять років тому, ми були вдячні і високо оцінили ясність, простоту та істинність цього отриманого через одкровення документа. Ми тоді зовсім не усвідомлювали, наскільки у сучасному світі надзвичайно великою буде наша потреба в цих основоположних твердженнях в якості критеріїв, за якими ми будемо оцінювати кожне нове віяння мирських догм, що доноситимуться до нас з медіа, Інтернету, від учених, з телебачення та фільмів і навіть від законодавців. Проголошення про сім’ю стало нашим еталоном у судженні про філософії світу, і я свідчу, що принципи, заявлені у цьому проголошенні, є такими ж істинними сьогодні, якими вони були тоді, коли їх нам дав пророк Бога близько 20 років тому.
Чи можу я звернути вашу увагу на щось очевидне? Життя мало у кого йде точно за планом і ми дуже добре усвідомлюємо, що не у всіх жінок воно складається так, як це описано у Проголошенні. Однак все одно важливо розуміти зразок, наданий Господом, навчати йому і прагнути втілити його найкращим чином.
Кожна з нас відіграє свою роль у цьому плані, і кожна з нас однаково цінна в очах Господа. Нам слід пам’ятати, що люблячий Небесний Батько знає про наші праведні бажання і буде шанувати Свої обіцяння, що ніщо не буде утримане від тих, хто вірно дотримується своїх завітів. Небесний Батько має місію і план для кожної з нас, але Він також має Свій розклад. Один із найважчих викликів цього життя—це мати віру в розклад Господа. Буде слушним мати в голові альтернативний план—це допоможе нам бути жінками, які дотримуються своїх завітів, є милосердними і праведними, і будують царство Бога незалежно від того, як складатиметься життя. Нам треба навчати наших дочок прагнути ідеалу, але готувати плани на випадок непередбачених обставин.
Протягом цієї 20-ї річниці виходу Проголошення про сім’ю, я б хотіла закликати всіх нас, жінок Церкви, стати захисницями документа “Сім’я: Проголошення світові”. Так само, як Марі Маделін Кардон сміливо захищала місіонерів і свої щойно набуті вірування, нам треба сміливо захищати явлені від Господа через одкровення вчення з описанням шлюбу, сімей, божественних ролей чоловіків і жінок і важливість домівок як священних місць—навіть якщо світ кричить у наші вуха, що ці принципи застаріли, що вони обмежують чи більше не актуальні. Кожна, незалежно від свого сімейного стану чи кількості дітей, може бути захисницею плану Господа, описаного у Проголошенні про сім’ю. Якщо це план Господа, це також має бути і нашим планом!
У цьому Проголошенні викладено три принципи, які, на мою думку, особливо потребують стійких захисниць. Перший—це шлюб між чоловіком і жінкою. Писання навчають нас: “Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка”2. Для отримання повноти благословень священства, треба, щоб були чоловік і дружина, щоб вони були запечатані у домі Господа, працювали разом у праведності й залишалися вірними своїм завітам. Це план Господа для Його дітей, і ніяка міра публічних обговорень чи критики не змінить те, що проголосив Господь. Нам треба продовжувати бути взірцями праведних шлюбів, прагнути цього благословення у нашому житті і мати віру, якщо воно не так швидко до нас приходить. Давайте будемо захисницями шлюбу, яким його встановив Господь, і будемо продовжувати виявляти любов і співчуття до тих, хто має інші погляди.
Наступний принцип, який вимагає наших голосів на його захист—це наголошення на божественних ролях матерів і батьків. Ми активно навчаємо наших дітей ставити високі цілі у цьому житті. Ми бажаємо переконатися, що наші дочки знають, що у них є потенціал досягти усього, що вони можуть лише уявити, і стати, ким забажають. Ми сподіваємося, що вони будуть любити навчання, будуть освіченими, талановитими і мабуть навіть стануть наступними Марією Кюрі чи Елайзою Р. Сноу.
Чи навчаємо ми також наших синів і дочок, що немає більшої честі і більш піднесених звань і важливіших ролей у цьому житті, ніж “матір” чи “батько”? Я сподіваюся, що коли ми заохочуємо наших дітей досягати чогось найкращого у цьому житті, ми також навчаємо їх шанувати і підносити ролі, які матері і батьки відіграють у плані Небесного Батька.
Наша наймолодша дочка, Еббі, побачила унікальну можливість стати захисницею ролі матерів. Одного дня вона отримала повідомлення зі школи, де навчалися її діти, що у тій школі мав відбутися День професій з презентаціями. Батьків запрошували надсилати свої заявки, якщо вони хотіли прийти до школи і навчати дітей про свої професії, й Еббі відчула, що їй слід подати заявку і говорити про материнство. Відповідь зі школи не надійшла, і незадовго до Дня професій вона зрештою сама подзвонила у школу, гадаючи, що вони мабуть загубили її заявку. Організатори пошукали і знайшли двох вчителів, які погодилися, щоб Еббі прийшла у їхні класи під кінець Дня професій.
Своєю дуже веселою презентацією для дітей, Еббі навчала їх, серед іншого, що як матір, вона мала бути в деякій мірі експертом з медицини, психології, релігії, викладання, музики, літератури, мистецтва, фінансів, оздоблення, догляду за волоссям, водіння автомобіля, різних видів спорту, кулінарного мистецтва і багато чого іншого. Діти були вражені. Вона завершила, запросивши дітей згадати своїх матерів—написати їм листівки з подякою, висловивши вдячність за багато проявів сповненого любові служіння, яке вони здійснювали для них щодня. Еббі відчула, що діти побачили своїх матерів у абсолютно новому світлі і що роль матері чи батька мала велику цінність. Вона знову подала заявку зробити те саме цього року на День професій і отримала запрошення провести свою презентацію в шести класах.
Еббі розповіла про свій досвід: “Я відчуваю, що у цьому світі дитині легко почати вважати, наче батьківство—це другорядна робота або навіть іноді необхідна незручність. Я хочу, щоб кожна дитина відчувала, що вона для своїх батьків є найважливішим пріоритетом, і мабуть моя розповідь їм про те, наскільки для мене важливо бути матір’ю, допоможе їм зрозуміти усе, що їхні батьки роблять для них, і чому вони це роблять”.
Наш улюблений пророк, Президент Томас С. Монсон, є чудовим прикладом шанування жінок і материнства, особливо в його ставленні до своєї матері. Стосовно наших земних матерів він сказав: “Хай кожен з нас зберігає як скарб цю істину: людина не може забути матір і пам’ятати Бога. Людина не може пам’ятати матір і забути Бога. Чому? Бо ці дві священні особи, Бог і [наша земна] матір, є партнерами у творінні, у любові, у жертві, у служінні і єдині в цьому”3.
Останній принцип, який ми маємо відстояти і захистити—це святість домівки. Нам треба взяти термін, про який іноді говорять зі зневагою, і піднести його. Цей термін—це домогосподарка. Усі ми—жінки, чоловіки, молодь і діти, самотні чи одружені—можемо працювати над тим, щоб зробити свій внесок у створення справжньої домівки. Нам слід зробити наші домівки місцями порядку, захисту, святості і безпеки. Наші домівки мають бути місцями, де великою мірою відчувається Дух Господа і де вивчають Писання і євангелію, навчають їм і за ними живуть. Як це змінить світ, якщо всі люди побачать себе творцями праведних домівок. Давайте будемо захищати дім, як місце, яке за святістю стоїть лише на другому місці після храму.
Сестри, я вдячна, що я є жінкою у ці останні дні. Ми маємо нагоди і можливості, яких не мало жодне покоління жінок у світі. Давайте допомагати розбудовувати царство Бога, сміливо відстоюючи і захищаючи шлюб, батьківство і домівку. Господу потрібно, щоб ми були сміливими, стійкими і непохитними воїнами, які будуть захищати Його план і навчати нові покоління Його істинам.
Я свідчу, що Небесний Батько живе і любить кожну з нас. Його Син, Ісус Христос—наш Спаситель і Викупитель. Я залишаю це свідчення з вами в ім’я Ісуса Христа, амінь.