Нехай прийде Царство Твоє
Старійшина Ніл Л. Андерсен
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Думка про Його пришестя зворушує мою душу. Це буде щось неймовірне! Масштаб і грандіозність, широчінь і велич перевищать усе, що смертні очі могли колись бачити або сприйняти.
Коли ми співали, я був глибоко зворушений думкою про те, що саме в цей момент сотні тисяч, можливо, й мільйони, віруючих святих у більш ніж 150 країнах, неймовірно, але на 75 різних мовах1 разом здіймали наші голоси до Бога, співаючи:
“Прийди, о Цар царів!”3 Ми є дуже великою всесвітньою сімʼєю віруючих, учнів Господа Ісуса Христа.
Ми взяли на себе Його імʼя і кожного тижня, коли приймаємо причастя, ми обіцяємо, що будемо памʼятати Його і дотримуватися Його заповідей. Ми далекі від досконалості, але ми не легковажні у нашій вірі. Ми віримо в Нього. Ми поклоняємося Йому. Ми йдемо за Ним. Ми глибоко любимо Його. Наша справа є найвеличнішою справою в усьому світі.
Ми живемо, брати і сестри, у дні, які передують Другому пришестю Господа, у час, так довго очікуваний віруючими протягом віків. Ми живемо в дні воєн і слухів про війни, дні стихійних лих, дні, коли світ охоплений плутаниною і сумʼяттям.
Але ми також живемо в славетний час Відновлення, коли євангелію несуть по всьому світу—час, коли згідно з обіцянням Господа Він “підніме … чистий народ”4 і озброїть їх “праведністю і силою Бога”5.
Ми радіємо цим дням і молимося, щоб ми змогли мужньо зустрічати наші труднощі та непевності. Деякі складності серйозніші за інші, але ніхто від них не застрахований. Одного разу старійшина Ніл А. Максвелл сказав мені: “Якщо зараз все для тебе йде ідеально, просто зачекай”.
Хоча Господь неодноразово запевнює нас, що “не треба боятися”6, не завжди легко зберігати ясну перспективу і бачити далі, ніж межі цього світу, коли ми у вирі випробувань.
Президент Томас С. Монсон дав мені важливий урок щодо того, як дивитися з погляду вічності.
Вісімнадцять років тому, їдучи з Президентом Монсоном поїздом у Швейцарії, я запитав його стосовно його важких обовʼязків. Його відповідь зміцнила мою віру. “У Першому Президентстві,—він сказав,—ми робимо все можливе, щоб просувати вперед цю роботу. Але це Господня робота і Він скеровує її. Він у керма. Ми дивуємося, спостерігаючи, як Він відчиняє двері, які не в змозі відчинити ми і творить чудеса, які ми майже не могли уявити”7.
Брати і сестри, коли ми бачимо Господні чудеса у встановленні Його царства на землі та віримо їм, це може допомогти нам бачити і вірити, що Господня рука працює також і в нашому особистому житті.
Господь проголосив: “Я можу виконувати Свою власну роботу”8. Кожен із нас намагається виконувати свою частину, але Він є Головним Творцем. Під керівництвом Свого Батька Він створив цей світ. “Все було зроблено Ним; і без Нього ніщо не було зроблено, що було зроблено”9. Якщо ми духовно пробуджені і пильні, то бачимо Його руку по всьому світу і ми бачимо Його руку в нашому особистому житті.
Дозвольте мені навести приклад.
У 1831 році, коли було тільки 600 членів Церкви, Господь проголосив: “Ключі царства Бога ввірено людині на землі, і звідти покотиться євангелія аж до кінців землі, наче камінь, який відсічено від гори без рук, покотиться, доки він не наповнить усю землю”10.
Пророк Нефій передбачив, що в наші дні буде “невелика кількість” членів Церкви у порівнянні з населенням землі, але вони будуть “по всьому лицю землі”11.
Три прекрасні приклади Господньої руки у встановленні Його царства—це храми, оголошені сьогодні Президентом Монсоном. Лише кілька десятирічь тому хто міг уявити, що храми будуть на Гаїті, в Таїланді та в Кот-д’Івуарі?
Місце розташування храму—це не зручне географічне рішення. Воно приходить через одкровення від Господа до Його пророка, передвіщаючи величну роботу, яка має бути виконана і визнаючи праведність святих, які цінуватимуть і доглядатимуть за Його домом протягом поколінь12.
Усього два роки тому ми з моєю дружиною Кеті побували на Гаїті. Високо на горі, з якої відкривається вид на Порт-о-Пренс, ми обʼєдналися з гаїтянськими святими у святкуванні освячення країни тодішнім старійшиною Томасом С. Монсоном усього 30 років тому. Жоден із нас ніколи не забуде спустошуючий землетрус на Гаїті 2010 року. Завдяки вірним членам Церкви і групі мужніх місіонерів, яка майже виключно складалася з гаїтян, Церква в цій острівній країні продовжувала зростати і зміцнюватися. Моя віра підноситься, коли я уявляю цих праведних святих Бога, одягнених у біле, маючи силу святого священства, щоб скеровувати і виконувати священні обряди в Господньому домі.
Хто міг уявити дім Господа в прекрасному місці Бангкок? Християни складають лише один відсоток цієї переважно буддистської країни. Як і на Гаїті, ми також бачимо, що в Бангкоку Господь зібрав вибраних землі. Перебуваючи там кілька місяців тому, ми познайомилися з Сахітом і Ютамас Каівайватана та їхніми відданими дітьми. Сахіт приєднався до Церкви у віці 17 років і відслужив місію в рідній країні. Пізніше на занятті інституту він познайомився з Ютамас, і вони запечаталися в Манільському Філіппінському храмі. У 1993 році Каівайватанів збила вантажівка, водій якої заснув за кермом, і Сахіт був паралізований від шиї до низу. Їхня віра ніколи не похитнулась. Сахіт—шанований вчитель у Міжнародній школі Бангкоку. Він служить президентом Північного колу в Бангкоку, Таїланд. Ми бачимо Божі чудеса у Його дивовижній роботі і в нашому особистому житті.
Про диво Церкви в Кот-д’Івуар неможливо розповісти без імен двох подружжів: Філіппе й Аннеліс Ассард та Лусьєна і Агате Аффоу. Вони приєдналися до Церкви молодими подружніми парами, одні—в Німеччині, інші—у Франції. У 1980 році Філліпе і Лусьєн відчули бажання повернутися до своєї рідної африканської країни з метою розбудови царства Бога. Для сестри Ассард, яка є німкою, залишити свою сімʼю і дозволити брату Ассарду звільнитися з роботи, де він працював досвідченим інженером-механіком, вимагало неабиякої віри. Дві сімʼї вперше зустрілися разом у Кот-д’Івуарі і почали проводити заняття Недільної школи. Це було 30 років тому. У цій прекрасній африканській країні зараз вісім колів і 27000 членів Церкви. Подружжя Аффоу продовжує віддано служити, так само, як і подружжя Ассардів, яке нещодавно завершило служіння на місії в храмі Аккра, Гана.
Чи можете ви бачити руку Бога у просуванні Його роботи? Чи можете ви бачити руку Бога у житті місіонерів на Гаїті або в житті Каівайватанів у Таїланді? Чи можете ви бачити руку Бога в житті подружжів Ассардів та Аффоу? Чи можете ви бачити руку Бога у вашому власному житті?
“І нічим людина не ображає Бога, … крім тих, хто не визнає Його руку в усьому”13.
Чудеса Бога відбуваються не лише на Гаїті, в Таїланді або Кот-д’Івуарі. Озирніться навколо. Його рука присутня14. “Бог є дбайливим до кожного народу, … так, Він рахує Свій народ, і Його надра милості є над усією землею”15.
Іноді ми можемо бачити руку Господа в житті інших людей, але запитуємо: “Як я можу ясніше бачити Його руку у власному житті?”
Спаситель сказав:
“Не [майте] сумніву”16.
“Не лякайсь”17.
“А на землю … ні один [горобець] не впаде без волі Батька. …
Отже, не лякайтесь,—бо вартніші ви за багатьох горобців”18.
Згадайте юнака, який вигукнув до пророка Єлисея, коли їх було оточено ворогами: “Ох, … що [ми] будемо робити?”19
Єлисей відповів:
“Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”.
“[Тоді] молився Єлисей: … “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І Господь відкрив очі юнака, і він побачив, що гора повна коней та огняних колесниць”20.
Коли ви дотримуєтеся заповідей і молитеся з вірою, щоб побачити руку Господа у вашому житті, я обіцяю вам, що Він розплющить ваші духовні очі навіть ширше і ви ясніше побачите, що ви не самотні.
Писання навчають, що ми маємо “[стояти] непохитно у вірі в те, що має прийти”21. Що має прийти? Спаситель молився так:
“Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Імʼя Твоє,
нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”22.
Ми всі щойно проспівали: “Прийди, о Царь царів”.
Наша віра зростає в очікуванні на славетний день повернення Спасителя на землю. Думка про Його пришестя зворушує мою душу. Це буде щось неймовірне! Масштаб і грандіозність, широчінь і велич перевищать усе, що смертні очі могли колись бачити або сприйняти.
Того дня Він не прийде сповитим, лежачи у яслах23, але Він явиться “на хмарах небесних, [зодягнений] силою і великою славою; з усіма святими ангелами”24. Ми почуємо “голос Архангола і сурму Бога”25. Сонце і місяць зазнають змін, і “зірки буде скинуто з їхніх місць”26. Ви і я, або ті, хто прийде після нас, “святі … з [усіх частин] світу”27, “будуть оживлені і підняті, щоб зустріти Його”28, і тих, хто померли в праведності, “також буде піднято, щоб зустріти Його посеред … небес”29.
Тоді станеться те, що майже неможливо уявити: “Вся плоть,—каже Господь,—разом побачить Мене”30. Як це станеться? Ми не знаємо. Але це станеться—точно так, як пророковано. В благоговінні ми станемо навколішки, “і Господь подасть Свій голос, і всі кінці землі почують його”31. “І це буде голос, немов шум великої води і немов гуркіт сильного грому”32. “[Тоді] Господь, Сам Спаситель, стоятиме серед Свого народу”33.
Настануть незабутні зустрічі з ангелами небесними і святими на землі34. Але найважливіше те, що проголошує Ісая: “Спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі”35, і Він “царюватиме над усією плоттю”36.
Того дня скептики змовкнуть, “бо кожне вухо почує …, і кожне коліно схилиться, і кожний язик визнає”37, що Ісус є Христос, Син Бога, Спаситель і Викупитель світу.
Сьогодні—Великдень. З усіма християнами світу ми радіємо Його славетному Воскресінню і обіцяному нам власному воскресінню. Думка про Його пришестя зворушує мою душу. Це буде вражаюча подія! Масштаб і велич, широта і пишнота перевершуватимуть будь-що і будь-коли бачине або пережите смертними людьми. Готуймося до Його пришестя, обмірковуючи ці славетні події нашим розумом знову й знову, а також обговорюючи їх з тими, кого ми любимо; і нехай Його молитва буде нашою молитвою: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”38. Я свідчу, що Він живе. “Прийди, о Царь царів”. В імʼя Ісуса Христа, амінь.