Чому шлюб, чому сімʼя
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Сімʼя, збудована на шлюбі чоловіка і жінки, створює найкраще середовище для успіху Божого плану.
Над Великими західними дверима знаменитого Вестмінстерського абатства в Лондоні, Англія, стоять статуї 10 християнських мучеників ХХ-го століття. Серед них і статуя Дітріха Бонхеффера, блискучого німецького теолога, який народився в 1906 році1. Бонхеффер відкрито критикував нацистську диктатуру і її ставлення до євреїв та інших. За активний опір він був кинутий у вʼязницю і зрештою був страчений у концентраційному таборі. Бонхеффер був плідним письменником, і серед його найвідоміших творів—листи, які співчутливі охоронці допомогли йому таємно переправити з вʼязниці і які пізніше були видані як Листи і папери з вʼязниці.
Один з цих листів адресований його племінниці перед її весіллям. Він містив ось такі глибокі думки: “Шлюб—це щось більше за вашу любов одне до одного. … Люблячи, ви бачите у світі лише вас двох, але у шлюбі ви—ланка в ланцюзі поколінь, яким Бог дав прийти й відійти для Його слави і яких Він кличе у Своє царство. Люблячи, ви бачите лише небеса вашого власного щастя, а у шлюбі ви опиняєтеся у стані відповідальності перед світом і людством. Ваша любов—це ваше власне володіння, а шлюб—це щось більше за особисте, це—статус, це повноваження. Точно так, як корона, а не лише бажання правити, робить короля королем, так і шлюб, а не тільки ваша любов одне до одного, єднає вас в очах Бога і людини. … Тому любов приходить від вас, а шлюб—згори, від Бога”2.
Як же шлюб між чоловіком і жінкою переходить від їхньої любові одне до одного та їхнього власного щастя у “стан відповідальності перед світом і людством”? В якому сенсі він приходить “згори, від Бога”? Аби зрозуміти, нам слід повернутися назад, до самого початку.
Пророки відкрили, що спочатку ми існували як розуми і що Бог надав нам форму, тобто духовні тіла, і таким чином ми стали Його духовними дітьми—синами і дочками небесних батьків3. У цьому доземному існуванні духів прийшов час, коли за Його сприяння і бажанням ми могли “мати привілей розвинутися до Його рівня”4, і наш Небесний Батько підготував для цього план. У Писаннях йому дано різні назви, у т.ч. “план спасіння”5, “великий план щастя”6, “план викуплення”7. Ці дві основні цілі плану було пояснено Аврааму такими словами:
“І стояв один серед них, Який був подібний Богові, і Він сказав тим, хто були разом з Ним: Ми зійдемо, бо є простір там, і ми візьмемо з цієї матерії, і ми зробимо землю, на якій вони [духи] зможуть жити;
І в цьому ми випробуємо їх, щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що, Господь Бог їхній накаже їм;
І тим, хто збереже свій перший стан, буде додано; … а ті, хто збереже свій другий стан, матимуть славу, додану на їхні голови на віки вічні”8.
Завдяки нашому Небесному Батьку, ми вже стали духовними істотами. Тепер Він пропонує нам шлях, щоб довершити, або удосконалити, ту істоту. Додання фізичного елемента є вкрай необхідним для повноти існування й слави, які має Сам Бог. Якби, перебуваючи з Богом у доземному духовному світі, ми погодилися б взяти участь в Його плані, або, іншими словами, “зберегли свій перший стан”,—то нам “додано” було б фізичне тіло, коли ми приходимо жити на землю, яку Він створив для нас.
Якщо ж під час земного існування ми виберемо робити “все, що Господь Бог [наш] накаже [нам]”, то збережемо свій “другий стан”. Це означає, що своїм вибором ми будемо демонструвати Богу (і самим собі) нашу відданість і здатність жити за Його целестіальним законом, коли ми не перебуваємо в Його присутності й маємо фізичне тіло з усіма його силами, жаданнями і пристрастями. Чи зможемо ми приборкати плоть настільки, щоб вона стала духу інструментом, а не його господарем? Чи можна нам буде довірити і в часі, і у вічності божественні сили, у т.ч. й силу створювати життя? Чи будемо ми індивідуально перемагати зло? Ті, хто зміг, “матимуть славу, додану на їхні голови на віки вічні”, і дуже важливий аспект тієї слави—бути воскрешеним, безсмертним і прославленим фізичним тілом9. Не дивно, що ми “радісний крик здіймали” від цих чудових можливостей та обіцянок10.
Для успіху цього божественного плану необхідно щонайменше чотири складові:
Перша—Сотворіння землі як місця для нашого перебування. Якими б не були подробиці процесу сотворіння, ми знаємо, що воно не було випадковістю, а скеровувалося Богом Батьком і реалізовувалося Ісусом Христом—“Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього”11.
Друга—стан смертності. Адам і Єва діяли від імені всіх, хто вибрав брати участь у Батьковому великому плані щастя12. Їхнє Падіння створило умови, необхідні для нашого фізичного народження і для смертного існування та навчання не у присутності Бога. З Падінням прийшло розуміння добра і зла та Богом даної сили вибирати13. Зрештою, Падіння призвело до фізичної смерті, необхідної, щоб зробити наш час у земному існуванні тимчасовим, аби ми не жили вічно в наших гріхах14.
Третя—викуплення від Падіння. Ми бачимо роль смерті у плані нашого Небесного Батька, але цей план не міг би здійснитися без того, щоб якимось чином не подолали в кінці смерть, як фізичну, так і духовну. Отже, Викупитель, Єдинонароджений Син Бога, Ісус Христос, страждав і помер, щоб спокутати гріх Адама і Єви, і тим самим забезпечив воскресіння і безсмертя для всіх. А оскільки ніхто з нас не буде цілковито й постійно слухняним євангельському закону, Його Спокута також викупляє нас від наших власних гріхів за умови покаяння. Завдяки Спокутній милості Спасителя відбувається прощення гріхів і освячення душі, тому ми можемо бути духовно народжені знову і примиритися з Богом. Нашій духовній смерті—нашому відокремленню від Бога—настане кінець15.
І нарешті, четверта—середовище для нашого фізичного народження і подальшого духовного народження знову в Божому царстві. Для Своєї роботи, аби допомогти нам “розвинутися до Його рівня”16, Бог постановив, щоб чоловіки і жінки одружувалися та народжували дітей, тим самим створюючи, у партнерстві з Богом, фізичні тіла, які є ключовими для випробування у смертному житті і необхідними для вічної слави з Ним. Він також постановив, що батьки повинні створювати сімʼї й виховувати своїх дітей у світлі та істині17, ведучи їх до надії на Христа. Батько наказує нам:
“Навча[йте] цього вільно ваших дітей, кажучи:
… Оскільки ви були народжені в цей світ водою, і кровʼю, і духом, що створено Мною, і таким чином стали з пороху живою душею, саме так і ви маєте народитися знову в царстві небесному від води, і від [Святого] Духа, і бути очищеними кровʼю, саме кровʼю Мого Єдинонародженого; щоб ви були освячені від усього гріха і насолоджувалися словами вічного життя в цьому світі, і вічним життям у світі прийдешньому, саме безсмертною славою”18.
Знаючи, чому ми залишили присутність нашого Небесного Батька і що потрібно, аби повернутися до Нього й бути з Ним піднесеними, дуже легко зрозуміти: нічого, що стосується нашого часу на землі, не може бути важливішим за фізичне народження і духовне народження знову,—цих двох передумов вічного життя. Це, за словами Дітріха Бонхеффера, є “повноваженням” шлюбу, “станом відповідальності перед світом і людством”, це божественна настанова “згори, від Бога”. Це ланка в ланцюгу поколінь, як тут, так і у прийдешньому,—це порядок небес.
Сімʼя, збудована на шлюбі чоловіка і жінки, створює найкраще середовище для успіху Божого плану: вона є середовищем для народження дітей, які приходять у чистоті й невинності від Бога, і в ній створюється атмосфера для навчання і підготовки, які їм будуть необхідні для успішного земного життя і вічного життя у світі, що настане. Переважна кількість сімей, створених на такому шлюбі, є вкрай необхідною, щоб суспільствам виживати й процвітати. Ось чому громади і країни в цілому сприяли шлюбу і сімʼї як привілейованим інституціям і захищали їх. Шлюб ніколи не був просто для любові й щастя дорослих людей.
Дані соціології стосовно шлюбу і сімʼї, яку направляють одружені чоловік і жінка, неспростовні19. Отже, “ми попереджаємо, що руйнування сімʼї принесе людям, суспільствам і народам біди, які провіщали давні і сучасні пророки”20. Але наші заяви про роль шлюбу й сімʼї базуються не на соціології, а на тій істині, що вони—творіння Бога. Це Він на самому початку створив Адама і Єву за Своїм образом, чоловіка і жінку, і зʼєднав їх як чоловіка і дружину як одне, щоб стати їм “одним тілом” і розмножуватися та наповнювати землю21. Кожна людина несе в собі божественний образ, але саме у подружньому союзі чоловіка і жінки ми досягаємо, мабуть, найповнішого розуміння, що таке бути створеними за образом Бога—чоловіком і жінкою. Ні ми, ніхто інший із смертних не може змінити цей божественний порядок шлюбу. Це не винахід людини. Такий шлюб дійсно є “згори, від Бога”, і він так само є частиною плану щастя, як і Падіння і Викуплення.
У доземному світі Люцифер повстав проти Бога та Його плану, і його протидія все більше посилюється. Він бореться, щоб перешкоджати укладанню шлюбу і створенню сімʼї, а коли шлюби укладаються, а сімʼї створюються, він робить все можливе, аби їх розбити. Він нападає на все, що є священним стосовно людської сексуальності, брутально вириваючи її з контексту шлюбу з допомогою, як здається, безлічі аморальних думок та вчинків. Він прагне переконати чоловіків і жінок, що пріоритети, якими є шлюб і сімʼя, … можуть бути проігноровані або відкинені, або хоча б витіснені на задній план заради карʼєри, інших досягнень та прагнень самореалізуватися й досягнути особистої автономії. Безсумнівно, супротивник задоволений, коли батьки не турбуються про те, щоб навчати й виховувати своїх дітей, аби ті мали віру в Христа та духовно народилися знову. Брати і сестри, є багато хорошого, є багато важливого, але тільки дещо є необхідним.
Проголошувати фундаментальні істини, що стосуються шлюбу і сімʼї, не означає залишати непоміченими або недооцінювати жертви й успіхи тих, для кого ідеал в цьому сьогодні не є реальністю. Хтось із вас не має благословень шлюбу з якихось причин, у т.ч. через відсутність гідних перспектив, потяг до осіб своєї статі, фізичні чи психічні порушення або просто через страх невдачі, який, хоч на якусь мить, затьмарює віру. Або ви, можливо, вже були одружені, але шлюб розпався і ви залишилися давати раду собі самі в тому, з чим ледь могли впоратися удвох. Дехто з вас, хто одружені, не можуть мати дітей, яким би великим не було ваше бажання і як би ви не благали цього в молитвах.
Але якщо й так, усе ж в кожного є дари; кожний має таланти; кожний може сприяти розгортанню божественного плану в кожному поколінні. Багато того, що є хорошим, багато того, що є необхідним,—навіть іноді все, що є необхідним тепер,—може бути досягнуто в далеко не ідеальних умовах. Так багато серед вас тих, хто робить все якнайкраще. І коли ви, хто несе найважчі тягарі земного існування, стаєте на захист Божого плану, щоб сприяти піднесенню Його дітей, ми всі готові йти вперед. З впевненістю ми свідчимо, що Спокута Ісуса Христа була передбачена і що врешті-решт завдяки їй будуть компенсовані всі збитки і втрати тим, хто повертається до Нього. Ніхто не приречений отримати менше з усього того, що Батько має для Своїх дітей.
Недавно одна молода мати розказала мені про своє занепокоєння—вона вважає себе не готовою до цього найвищого з покликань. Я відчув: те, що турбувало її, було незначним, і їй непотрібно було хвилюватися; у неї все виходить добре. Але я знав, що вона тільки хотіла догодити Богу і шанувати Його довіру. Я заспокоїв її і благав у своєму серці Бога, її Небесного Батька, підтримати її Своєю любовʼю й дати їй свідчення, що Він схвалює те, як вона виконує Його роботу.
Про це я молюсь за всіх нас сьогодні. Нехай кожний з нас знайде схвалення в Його очах. Нехай шлюби квітнуть і сімʼї процвітають. І яким би не був наш жереб—мати чи ні повноту цих благословень у смертному житті, нехай Господня благодать принесе щастя тепер і віру в обіцяння, що неодмінно збудуться в майбутньому. В імʼя Ісуса Христа, амінь.