Голоси святих останніх днів
Бог знову кликав мене
Закінчивши коледж, я став ученим. Я добре засвоїв методи ведення наукових досліджень, тож приймав лише те, що можна було відчути або довести. Я жив без Бога у своєму житті; практично я був атеїстом.
Тоді одного ранку мені подзвонили і повідомили, що мій син потрапив у серйозну автомобільну аварію. По дорозі до лікарні я відчув спонукання промовити Господню молитву, яку вивчив у дитинстві. Я не міг її згадати, але відчув, що мені треба хоч якось помолитися.
Хоча Бог кликав мене, проте коли криза минула і мій син одужав, я продовжував жити без Нього у своєму житті.
Минули роки і я почав зустрічатися з жінкою, яку звали Рубі. Вона була членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, хоча й не активною. Ми були разом три роки, коли вона відчула бажання ходити до церкви. Вона просила мене ходити з нею, але я завжди відмовлявся.
Одного дня до нас прийшли місіонери. Вони дали мені Книгу Мормона і попросили прочитати певні уривки. Я прочитав те, про що вони просили, але нічого не відчув. Я також приходив до церкви, але моє ставлення завжди було скептичним. Однак я відчував, що мені потрібно продовжувати читати Книгу Мормона. Бог знову кликав мене.
Я продовжував читати і почав відчувати, що ця книга—істинна. Моя віра зміцнювалася. Коли я дочитав до 3 Нефія 13:9–13 і прочитав Господню молитву, мене переповнював Дух. Я почав ридати. Бог покликав мене утретє. Цього разу я послухався.
Моя віра в Бога зросла. Я хотів знати більше. Невдовзі я прочитав усі Головні труди Церкви. Я продовжував ходити до церкви, а після того як ми з Рубі одружилися, я охристився. Я ніколи не забуду тієї радості, яку відчував, коли мене конфірмували членом Церкви.
Сьогодні я все ще займаюся науковою роботою. Але тепер я бачу руку Бога в усьому. Я згоден з Алмою, який сказав: “Все вказує на те, що Бог є; так, саме земля, і все, що на лиці її, так, і її рух, так, і також усі планети, які рухаються у своєму правильному порядкові, свідчать про те, що існує Верховний Творець” (Алма 30:44).