“Він показав спасіння шлях”, Ліягона, лют. 2023.
Він показав спасіння шлях
Якщо ми йдемо за Ісусом Христом, робимо те, що робив Він, ми можемо з упевненістю повернутися до нашого небесного дому.
Христос покликає Петра та Андрія, художник Гаррі Андерсон
Кілька років тому ми з сім’єю вирішили піти гірською стежкою в Ісландії, щоб побачити знаменитий водоспад. Ми ніколи не були на цій горі. Ми не знали точно свій маршрут, і ми не були досвідченими гірськими туристами.
Ми бачили, як інші люди вирушають по тому маршруту і пішли за ними. Незабаром вони зникли з поля зору, як і стежка. Ми уважно придивилися й помітили купки заздалегідь покладених камінців, які називають кернами. Вони зустрічалися через певні проміжки і вказували шлях до водоспаду. Ми були впевнені, що, якщо зможемо знайти ці керни, вони приведуть нас до водоспаду.
На ділянках землі поблизу туристичної стежки, росла біла пухнаста трава пухівка піхвова1, яка зросте на болотистій місцевості. Якщо ми ступали на пухівку, то потрапляли в багно й наше взуття намокало. Ми зрозуміли, що пухівка позначає шлях, але йти по ньому нам не хотілося.
Маршрут був нелегким. Іноді шлях ішов круто вгору, і ми стомлювалися. Але ми не здавалися, уважно стежачи за кернами, не наступаючи на пухівку. Зрештою ми були винагороджені за всі наші зусилля. Ми дійшли до величного водоспаду й насолодилися краєвидом з вершини гори та свіжістю води.
Спускаючись з гори, ми побачили небезпеки, яких не помічали раніше. Керни допомагали нам уникнути глибоких водойм і крутих скель. Ми були вдячні за те, що керни безпечно спрямували нас до мети.
Наша подорож життям подібна до того сходження на гору, яке ми здійснили влітку. Ми хочемо повернутися до нашої небесної домівки, але іноді важко бачити шлях. Коли ми вивчаємо життя і вчення Ісуса Христа, то можемо дізнатися, як Він пройшов земний шлях, розмістивши символічні керни, які служать нам дороговказом. Якщо ми йдемо за цими кернами, робимо те, що робив Ісус, ми зможемо з упевненістю повернутися і дістатися свого пункту призначення.
Керн 1: Знати, ким ви є
Ісус Христос знав, ким Він є (див. Лука 2:49). Хоча ми не знаємо, що Він відчував, коли Його христив Іван, божественне запевнення мало його втішити, коли Батько промовив до Нього з небес і сказав: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!” (Марк 1:11).
Будучи впевненим у тому, Ким Він є, Ісус Христос зміг проголосити Петру та Андрію: “Я Той, про Кого писали пророки” (Joseph Smith Translation, Matthew 4:18 [in Matthew 4:19, footnote a]). А жінці-самарянці Він проголосив: “Це Я, Хто розмовляє з тобою, є [Месією, який називається Христос]” (див. Іван 4:25–26).
Знання про те, ким ми є—це керн, який має фундаментальне значення. Найважливішою складовою нашої особистості є та, що ми—діти Божі, незалежно від того, як ще ми вирішимо себе ідентифікувати. Якщо нам не вдасться знайти цей керн, ми можемо збитися зі шляху і опинитися в пухівці.
Керн 2: Знати волю Небесного Батька
Ісус Христос прагнув знати волю Небесного Батька. Після Свого хрищення “Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб бути з Богом.
І, коли Він постився сорок днів і сорок ночей і спілкувався з Богом, після цього Він був голодний і полишений, щоб Його спокушав диявол” (Joseph Smith Translation, Matthew 4:1–2 [див. також Matthew 4:1–2, footnotes 1b, 2c]; курсив додано).
Чому Ісус пішов у пустиню, щоб спілкуватися з Богом? Логічно припустити, що Він це зробив, аби дізнатися волю Свого Батька, щоб не було сумнівів, якою є Божа воля для Нього. Так само і для нас: один з кернів—це дізнатися волю Бога. Якщо ми не знаємо Божої волі щодо нас, ми зійдемо на траву пухівку.
Ми дізнаємося, якою є Божа воля для нас, з Писань, слів сучасних пророків і через спонукання Святого Духа. Але нам необхідно мати бажання, аби бути з Богом і спілкуватися з Ним у молитві, як робив це Ісус. Якщо ми знаємо про свої істинні стосунки з Богом—що Він є нашим Батьком, а ми Його дітьми,—молитви будуть природними (див. Матвій 7:7–11). Молитися стає важко тоді, коли ми забуваємо про ці стосунки2.
Керн 3: Узгоджувати свою волю з волею Небесного Батька
Ісус Христос узгоджував Свою волю з волею Небесного Батька. Одного разу, подорожуючи, Ісус сидів біля Яковової криниці поблизу міста Сіхар у Самарії, поки Його учні пішли в місто, щоб купити їжу. Жінка-самарянка прийшла набрати води, а Ісус попросив її набрати води і для Нього. Вона була здивована проханням, оскільки воно йшло від юдея. З розмови, яка відбулася після цього, вона дізналася, що Ісус був обіцяним Месією. Вона повернулася до міста, проголосивши, що зустріла Христа (див. Іван 4:3–29).
Коли учні повернулися, то запрошували Ісуса поїсти з того, що вони купили (див. Іван 4:31) і “дивувались”, що Він розмовляв з самарянкою (див. Іван 4:27). Спаситель відповів: “Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене” (Іван 4:34). Ісусова їжа—Його мета—чинити волю Батька і здійснювати Батькову роботу. Він сказав: “Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене” (Іван 6:38). Ісус дозволив, щоб Його волю було “поглинуто волею Батька” (Мосія 15:7), підпорядковуючи Свою волю волі Бога. Це ще один керн, який Ісус нам залишив.
Нам необхідно свідомо підпорядковувати свою волю волі Небесного Батька. Молитва—один зі способів це робити. “Мета молитви—не змінити Божу волю”, а допомогти нам дізнатися Його волю і прийняти її3.
Керн 4: Укладати завіти з Богом і дотримуватися їх
Ісус Христос охристився, щоб “виповнити всю праведність” (2 Нефій 31:5). Він сказав Никодимові: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). Ісус сказав Своїм майбутнім учням: “Ідіть за Мною” (Mатвій 4:19).
Ми це робимо, коли виявляємо віру в Ісуса Христа, каємося, христимося в Його ім’я, отримуємо Святого Духа і продовжуємо укладати завіти з Богом та дотримуватися їх. Ми укладаємо завіт дотримуватися заповідей Христа, які Він дав для нашого блага. Кожен завіт є керном на шляху завітів, який веде до Христа.
Під час нашого літнього походу ми могли вибрати інший шлях, що веде до вершини гори, але, ідучи іншим шляхом, ми могли, і вірогідно так і сталося б, не дійти до водоспаду. Ми могли б не досягнути мети, бо загрузли б у трясовині, не подолали б небезпечні скелі або повернулися назад через втому. Залишившись на шляху, ми прямували найближчим і найнадійнішим шляхом до нашої мети.
У житті ми не можемо створювати свого власного шляху і сподіватися Богом обіцяних результатів (див. Матвій 7:24–27). Ми вільні вибирати, але ми не зможемо вибрати наслідків того, що не пішли наданим через одкровення шляхом. Ми не можемо спіткнутися об камінь і “вирішити” не впасти.
Керн 5: Витерпіти до кінця
Ісус Христос хотів “довершити” справу Батька (Іван 4:34). У кінці, на хресті, після того, як Ісус “довершив … те діло”, яке доручив Йому виконати Бог (Іван 17:4), Він сказав: “Звершилось” (Іван 19:30). Звершення нашої роботи—це керн, до якого необхідно дійти, аби прибути в бажаний пункт призначення. Ісус Христос сказав: “Не кожен, хто каже до Мене: “Господи, Господи!” увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” (Матвій 7:21).
Тим, хто цього не зробить, Спаситель скаже: “Ви ніколи не знали Мене” (Joseph Smith Translation, Matthew 7:33 [in Matthew 7:23, footnote a]; курсив додано). Якщо ми не розуміємо, що здійснював Спаситель, то в кінці наше взуття буде мокрим і брудним, бо ми ніколи не знали Його і ніколи не долучалися до Нього у виконанні Його роботи.
Оскільки Ісус Христос знав, Ким Він був, узгоджував Свою волю з волею Батька, укладав завіти з Богом і дотримувався їх та витерпів до кінця, Він “показав спасіння шлях”4, яким ми повернемося до нашого небесного дому. Наше завдання—іти від керна до керна. Отже, ми будемо прагнути “Його шляхом іти” не лише тут, на землі, але робити це, якщо ми хочемо бути “нащадками”5, які отримають усе, що має Небесний Батько (див. Joseph Smith Translation, John 3:36 [in John 3:36, footnote a]).