“Незав’язані черевики і любов Спасителя” Ліягона, лют. 2023.
Голоси святих останніх днів
Незав’язані черевики і любов Спасителя
Коли я нетерпляче нахилилася, щоб зав’язати ще одну пару взуття, Господь виклав мені смиренний урок про Його любов до нас.
Уже кілька років я працювала вчителькою для дітей з особливими потребами віком від п’яти до восьми років. У моїх учнів було багато вад: від травматичного ушкодження мозку й аутизму до труднощів навчання.
У багатьох учнів була недостатньо розвинена моторика рухів, тож вони не могли зав’язувати собі черевики. Я вдячна батькам, які купують для дітей взуття на липучках, але я була невдоволена батьками, які купують своїм дітям взуття на шнурівці.
Ілюстрація Еньї Тодд; фотографія люб’язно надана авторкою
Належно зав’язані черевики—це питання безпеки дітей. Тож багато разів на день я ставала на коліна і зав’язувала взуття моїм маленьким учням. Упродовж шкільного дня це забирало не лише багато часу, але приносило незручності.
Нещодавно, коли я нетерпляче стала на коліна на дитячому майданчику, щоб зав’язати ще одну пару черевиків, у мене з’явилася чудова думка. Я уявила, як Спаситель стоїть на колінах біля своїх учнів і дбайливо омиває їм ноги. Тоді на думку спали Спасителеві слова: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили” (Матвій 25:40–40).
Я відчула Спасителеву любов до маленької дитини, біля якої я стояла на колінах, щоб послужити їй. Я також відчула любов Господа до себе. Я відчула, що Він мене бачить і дякує за години невтомної праці, яку я виконувала щотижня, намагаючись служити Його маленьким і найбільш вразливим дітям.
Це зворушливий випадок приніс мені такий жаданий мир, силу й упевненість, що я перебуваю там, де маю бути, виконуючи те, що маю виконувати. Я вдячна за Господа і Його лагідні милості в своєму житті. І зараз я вдячна за можливість ставати на коліна і зав’язувати взуття кожного дня.