“Мир Свій вам даю”, Ліягона, бер. 2023.
“Мир Свій вам даю”
Ті самі слова, які Ісус промовив до Галілейського моря в ту давню буремну ніч, Він каже нам під час бур у нашому житті: “Мовчи, перестань!”
Фотографія від Getty Images
Для мене і моєї сім’ї холодна зима 1944 року була періодом страху й непевності. Батько був на війні на західному фронті, а мама робила все можливе, щоб прогодувати і обігріти чотирьох дітей, у той час як війна все ближче просувалася до нашого дому в Чехословаччині.
Кожного дня небезпека наближалася. Зрештою мама вирішила втекти до своїх батьків у східну Німеччину. Якимось чином їй вдалося з усіма нами потрапити в один з останніх потягів з біженцями, який прямував на захід. Вибухи, що чулися неподалік, стривожені обличчя й порожні шлунки нагадували кожному, хто був у потязі —, що ми проїжджаємо через воєнну зону.
Одного вечора, коли потяг зупинився для поповнення припасів, мама поспіхом побігла пошукати якусь їжу. Коли вона повернулася, на її жах потяга, у якому їхали ми, діти, не було.
Охоплена тривогою, вона звернулася до Бога у відчайдушній молитві, а потім гарячково почала шукати нас на темній залізничній станції. Вона бігала від колії до колії, від потяга до потяга. Вона знала, що якщо потяг вирушить до того, як вона його знайде, вона, можливо, більше ніколи нас не побачить.
Бурі в нашому житті
Під час земного служіння Спасителя Його учні дізналися, що Він може втихомирювати бурі в нашому житті. Одного вечора після того, як Господь увесь день навчав на березі моря, Він запропонував: “Переплиньмо на той бік” Галілейського моря (Марк 4:35).
Як тільки вони відпливли, Ісус знайшов на човні місце для відпочинку, де й заснув. Невдовзі небо почорніло “і знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!” (див. Maрк 4:37–38).
Ми не знаємо, як довго учні боролися з тією бурею, але зрештою вони вже не могли чекати. В паніці вони закричали: “Учителю, чи тобі байдуже, що ми гинемо?” (Марк 4:38).
Усі ми переживаємо несподівані бурі. У нашому земному житті труднощів і випробувань ми можемо почуватися засмученими, знеохоченими та розчарованими. Наше серце сповнюється жалю за себе й тих, кого ми любимо. Ми переживаємо, боїмося, а іноді втрачаємо надію. У такі часи ми також можемо закричати: “Учителю, чи Тобі байдуже, що я гину?”
У юності одним з моїх улюблених гімнів був: “Вчителю, буря лютує”1 . Я міг уявити себе на човні, коли “хвилі страшні здійма[лися]”. Головна і найпрекрасніша частина гімну була така: “І волі твоїй підкориться все: мир прийде”. Потім іде важливе послання: “Стихії страшні не зможуть поглинути човен, ні, бо спить там Володар Небес, землі”.
Якщо ми запрошуємо Ісуса Христа, Князя миру, в наш човен, нам не слід боятися. Ми будемо знати, що можемо знайти мир посеред бур, які вирують всередині й навколо нас. Після того, як Його учні заволали про допомогу, Ісус “устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: “Мовчи, перестань!” І стих вітер, — і тиша велика настала” (Maрк 4:39).
Ті самі слова, які Ісус промовив Галілейському морю в ту буремну ніч, Він каже нам під час бур у нашому житті: “Мовчи, перестань!”
“Не так, як дає світ”
Разом з учнями ми можемо запитати: “Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?” (Марк 4:41).
Ісус — не такий, як усі люди. Як Син Божий Він був покликаний виконати місію, яку ніхто не міг виконати.
Завдяки Своїй Спокуті Спаситель узяв на Себе “муки і хвороби Свого народу” (Aлма 7:11) та “сукупну вагу всіх земних гріхів”2 у такий спосіб, який до кінця не можемо зрозуміти.
Хоча у нього не було ніяких боргів перед справедливістю, Він перестраждав, щоб “задовольнити вимоги справедливості” (Aлма 34:16). Згідно зі словами президента Бойда К. Пекера (1924–2015), президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Він не вчинив жодної провини. Однак Він пережив усе: усю вину, скорботи і смуток, біль і приниження, всі розумові, емоційні та фізичні страждання, відомі людям”3 . Він подолав це все.
Алма пророкував, що Спаситель “прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Aлма 7:12).
Божественним внеском, який сформувався з пекучого болю і любові до нас, Ісус Христос заплатив ціну нашого викуплення, щоб зміцнити і врятувати нас. Лише завдяки Спокуті ми можемо знайти мир, якого так сильно бажаємо і потребуємо в цьому житті. Як Спаситель пообіцяв: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27).
Життя і вчення Ісуса Христа дають нам можливість відчути Його мир, якщо ми звертаємося до Нього.
Зображення Христа, художник Генріх Гофман
Шляхи до миру
Ісус Христос, Який керує стихіями, може також полегшувати наші тягарі. Він має владу зцілювати окремих людей і народи. Він показав нам шлях до справжнього миру, бо Він є Князем миру (див. Ісая 9:6). Мир, який пропонує Спаситель може змінювати все людство, якщо Божі діти дадуть змогу це зробити. Його життя і вчення дають нам можливість відчути Його мир, якщо ми звертаємося до Нього.
“Учись від Мене, — каже він, — і слухай Мої слова; ходи в лагідності Мого Духа, і ти матимеш мир у Мені” (Учення і Завіти 19:23).
Ми навчаємося від Нього, коли душею злітаємо в молитві, вивчаємо Його життя і вчення та “ст[оїмо] на святих місцях”, зокрема у храмі (Учення і Завіти 87:8; див. також 45:32). Відвідуйте дім Господа якомога частіше. Храм є спокійним прихистком серед наростаючих бур сьогодення.
Мій дорогий друг Президент Томас С. Монсон (1927–2018) навчав: “Якщо ми ходимо у [храм], якщо ми пам’ятаємо завіти, укладені там, ми зможемо знести будь-яке випробування і опиратися будь-якій спокусі. Храм надає мети нашому життю. Він приносить мир нашим душам — не той мир, який можуть дати люди, але мир, обіцяний Сином Божим”4.
Ми дослухаємося до Його слів, коли звертаємо увагу на Його вчення, що містяться у Святому Письмі та в словах сучасних пророків, наслідуємо Його приклад і приходимо до Його Церкви, де ми товаришуємо, навчаємося і живимося добрим словом Бога.
Ми ходимо в лагідності Його Духа, коли любимо так, як Він любив, прощаємо так, як Він прощав, каємося і перетворюємо свої домівки на місце, де можемо відчувати Його Духа. Ми також ходимо в лагідності Його Духа, коли допомагаємо іншим, радісно служимо і намагаємося ставати “миролюбними послідовниками Христа” (Мороній 7:3).
Ці кроки віри і вчинків ведуть до праведності, благословляють нас на шляху учнівства і приносять тривалий мир і мету.
“Щоб мали ви мир у Мені”
Темного вечора на похмурій залізничній станції багато років тому моя мати стояла перед вибором. Вона могла сісти і оплакувати трагедію втрати своїх дітей або вона могла перетворити свою віру й надію на дію. Я вдячний, що її віра подолала страх, а надія подолала розпач.
Зрештою у віддаленій частині тієї станції вона знайшли наш потяг. Там ми нарешті возз’єдналися. Того вечора і під час багатьох наступних штормових вечорів приклад моєї матері в тому, як перетворювати віру на дії, підтримував нашу надію і зусилля здобути яскравіше майбутнє.
Сьогодні багато Божих дітей бачать, що і їхні потяги кудись переїхали. Їхні надії та мрії на майбутнє було зруйновано війною, пандемією та втратою здоров’я, роботи, можливості навчатися і близьких людей. Вони збентежені, самотні й полишені.
Брати і сестри, дорогі друзі, ми живемо в нелегкі часи. Народи збентежені, осуди — на землі, а мир забрано з землі (див. Учення і Завіти 1:35; 88:79). Проте мир має залишатися в нашому серці, навіть якщо нам доводиться страждати, тужити і чекати на Господа.
Завдяки Ісусу Христу і Його воскресінню на наші молитви надійде відповідь. У Бога Свій розклад, але я свідчу, що наші праведні бажання одного дня здійсняться і всі втрати буде відшкодовано за умови, що ми застосовуємо божественний дар покаяння і залишаємося вірними5.
Нас буде зцілено — фізично і духовно.
Ми будемо стояти чистими і святими перед місцем суду.
Ми возз’єднаємося з близькими у славетному воскресінні.
А тим часом нехай нас утішає і підбадьорює обіцяння Спасителя, на яке ми будемо покладатися: “Щоб мали ви мир у Мені” (Іван 16:33).